22 червня 2016 р. у Києві, у великому конференц-холі ДУ «Національний науковий центр (ННЦ) «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» Національної академії медичних наук (НАМН) України», відбулося спільне засідання членів робочої групи Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України та НАМН України, а також головних лікарів, їх заступників та начальників планово-економічних відділів установ НАМН України та МОЗ України — відповідно до наказу МОЗ України від 08.06.2016 р. № 538 «Про утворення та затвердження складу міжвідомчої робочої групи з питань розроблення наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження єдиної методики розрахунку вартості медичних послуг». У рамках порядку денного заходу — у супроводі небайдужої фахової дискусії та жвавого обміну думками — було проведено аналіз існуючих методик розрахунку вартості медичних послуг; обговорено існуючі методики розрахунку вартості медичних послуг (зокрема DRG-методики), окреслено їх основні переваги та недоліки; висунуто пропозиції до МОЗ України та НАМН України щодо єдиної методики розрахунку вартості медичних послуг та розробки методичних рекомендацій з технології проведення процедури розрахунку вартості медичних послуг в закладах і установах охорони здоров’я України незалежно від їх відомчого підпорядкування; а підсумково — зроблено рішучий крок у напрямку підготовки проекту наказу МОЗ України щодо єдиної методики розрахунку вартості медичних послуг.
Відкриваючи нараду, Володимир Коваленко, віце-президент НАМН України, академік НАМН України, директор ДУ «ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України», зазначив, що на засідання запрошені і беруть у ньому участь не лише представники НАМН України та посадовці МОЗ України, але й відповідальні співробітники (головні лікарі, їх заступники з економіки та начальники планово-економічних відділів) багатьох провідних лікувально-профілактичних та науково-клінічних установ: це надасть можливість як звірити початкові позиції, так і сформулювати консолідовані пропозиції, — а отже, обговорити нагальне питання щодо кристалізації єдиної методики розрахунку вартості медичних послуг у закладах охорони здоров’я і фахово-колегіально, й водночас на загальнодержавному рівні.
У контексті об’єктивізації історичного перебігу розвитку української галузі охорони здоров’я, обстоюючи принцип історичної справедливості, від себе (в якості літописців цього процесу) зазначимо, що як НАМН України в цілому (звітне інтерв’ю з президентом НАМН України Віталієм Цимбалюком щодо підсумків перших 100 днів роботи нової команди у керма академії див. «Щотижневик АПТЕКА» № 22 (1043) від 13 червня 2016 р., а також на сайтах «Українського медичного часопису» та НАМН України — прим. авт.), так і ДУ «ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України» спільно з Асоціацією кардіологів України, зокрема, традиційно виступають провідниками раціональних та вельми злободенних для медичної галузі ініціатив, дискусій та конкретних пропозицій щодо оптимізації систем фінансування охорони здоров’я, оптимізації надання медичної допомоги населенню, наближення до європейських стандартів діагностики та лікування, поліпшення підготовки вітчизняних медичних кадрів, прогресу української медичної науки, реінкарнації військово-медичної проблематики, міжнародної співпраці на благо пацієнтів тощо (наше останнє ґрунтовне інтерв’ю з академіком В.М. Коваленком щодо перелічених вище та інших дотичних актуальних питань докладніше див. «Щотижневик АПТЕКА» № 4 (1025) від 8 лютого 2016 р., «Український медичний часопис» № 1 (111) — I/II 2016, а також на офіційному сайті НАМН України — прим. авт.).
Як нагадав головуючий, проблема щодо методики розрахунку вартості медичних послуг у закладах охорони здоров’я не є новою. Таких методик існує декілька, кожна з них перебуває у вжитку, а бракує — саме єдиної. Чіткої. Прозорої. Логічної. Зрозумілої для всіх — від завідувача відділення до молодшої медсестри, від головного лікаря до пацієнта, врешті для всього суспільства. А головне — юстованої! Саме фактори законодавчого затвердження, верифікації, легітимізації (причому на всіх ланках процедурно-законодавчого бюрократичного ланцюга, і чим до вищого державного щабля дійде — тим краще) дадуть можливість медичним працівникам повноцінно виконувати свої обов’язки, а лікувально-профілактичним закладам — всім без винятку: незалежно від підпорядкування та не ризикуючи потрапити у статус «білих ворон», — вести абсолютно одноманітну (бо офіційно затверджену) бюджетно-розподільчу політику, ресурсо-витратну активність, фінансово-організаційну діяльність. А якщо виникатимуть питання (хоч у пацієнта, хоч у ревізора): «Чому ви вчиняєте саме так?» — відповідь буде простою і чесною: «Тому що це закон. А закон однаковий для всіх.».
Ця думка наскрізною лінією проходила крізь практично усі виступи, що лунали протягом тривалого (понад 2 год) засідання. Погляди висловлювалися різні, подекуди протилежні. Зіткнення бачень було істотним, подекуди гострим. А от юстованість — слово, яке, наче качку в ставок, випустив з трибуни в аудиторію головуючий у білосніжному халаті, — не обійшов увагою ніхто. І це — природньо. Адже саме за цим словом — захищеність. За ним — спокійна, планова, впевнена робота, без тривожного безсоння, липкої тахікардії та боязкого озирання на прокурора (для якого ми, лікарі, в усі віки пишемо історію хвороби як для головного свого читача, завзято-цупкого шанувальника наших не завжди обачливих медико-літературних екзерсисів) чи контрольно-ревізійне управління…
Адже спокійний лікар — вилікує краще.
Бо у нього не тремтять руки.
І це відомо всім.
Місцями дискусія заходила у глухий кут (вочевидь, саме тому, що проблему загнано у глухі законодавчі кути), і іноді здавалося, що власне сама тема заходу починає «самоанігілюватися». Воно й правда. Стаття 49 Конституції України що робить? — правильно: гарантує надання медичної допомоги без оплати, — тобто (за презумпцією зворотності-протилежності) медичну допомогу за платню забороняє. Це раз. Дозвольте, а визначення поняття «медична послуга» у чинному законодавстві існує? — ні, відсутнє: є лише «медична допомога». Це два. То що ж, врешті кажучи, збираємося обраховувати?.. Де ж, — тут вже не на юридичним, а нашим суто медичним лексиконом, — той субстрат?…
Знову ж таки стаття 49 Конституції диктує: «існуюча мережа державних і комунальних закладів охорони здоров’я не може бути скорочена» — і одразу: «держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності». Це як можна тлумачити? — однозначно: держава (яка, згідно з попереднім реченням, бере на себе зобов’язання «створювати умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування») — вже у наступному реченні — не заперечує проти конкуренції між різними видами лікарень (державно-комунального підпорядкування та приватної форми власності). Але запитаємо себе: наскільки чесною, симетричною, конгруентною, врешті справедливою може бути така конкуренція, якщо при цьому одним дозволено заробляти гроші, а іншим ні? Все ж, це швидше нагадує поділ на чистих і нечистих…
Якраз у цьому контексті відомий науковець і досвідчений практик охорони здоров’я Василь Корнацький, професор, заступник директора — головний лікар ДУ «ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України», у своєму виступі цілком відверто заявив, що автономізація лікувально-профілактичних закладів (у тому форматі, в якому її ледве не прийняли з подачі попереднього профільного міністра) була б «початком кінця для української медицини» (кінець цитати), — причому, підводячи під це своє твердження настільки ґрунтовну аргументацію, що з нею досить важко не погодитися.
Справді, такі медико-конституційні алюзії — не для слабкодухих. Ну, звісно, це свого роду крайнощі, парадокси і юридичні казуси (хоча будь-який казус, персоніфікувавшись на перевіряючу особу, чомусь завжди одразу перетворюється на «реальність, що дана нам у відчутті» — і, як правило, не надто райдужному).
До того ж, не все так складно.
Насправді все значно складніше.
Тому, — хочемо чи не хочемо — доведеться спуститися з юридичних емпіреїв знову до рутинних медичних реалій, де ходить пацієнт (якому болить), а обабіч нього лікар (якому — звісно, виключно для підтримки функціональної можливості виконання своїх медичних обов’язків, — інколи спадає на думку, що не завадить попоїсти; ну може ще дитині букварика купити — не більше).
І на тлі цих реалій дуже демонстративним видається той глибоко диференційований і водночас залізно логічний порівняльний аналіз, який академік В. Коваленко представив аудиторії щодо різних методик розрахунку вартості медичних послуг. Нині, за відсутності єдиної методики, в різних закладах охорони здоров’я нашої країни застосовують методики різних авторів (нам було б важко повноцінно відобразити сутнісні нюанси зіставлень, проведених доповідачем, не вдаючись до використання дещо громіздкого, натомість оптимально зрозумілого та найбільш лаконічно-наочного табличного формату (табл. 1)).
| № з/п |
Автор методики | Принцип методики | Порядок розрахунку вартості послуг з охорони здоров’я | Пропозиції |
|---|---|---|---|---|
| 1 | Л. Васько | В основі методики застосовується витратний метод | Розрахунки здійснюються витратним методом, який базується на розрахунку собівартості з урахуванням фактичних витрат та планових витрат, які необхідні для надання послуг з охорони здоров’я | Єдина методика розрахунку вартості медичних послуг, нозологій та U-DRG-груп має базуватися на нормативно-витратному методі, розрахунку базової ставки та вагових коефіцієнтах вартості U-DRG |
| 2 | С. Дяченко | Методика дозволяє провести розрахунок вартості трьома методами:
– нормативним; – витратним; – нормативно-витратним |
Розрахунок структури собівартості витрат на функціонування кожного з підрозділів закладів охорони здоров’я та структури собівартості медичних процедур (послуг), які він надає.
Розрахунок вартості стаціонарного лікування на основі методу покрокового розподілу витрат закладу охорони здоров’я базується на локальних протоколах лікування за основним діагнозом |
|
| 3 | Д. Дячук | В основі методики застосовується нормативно-витратний метод | Визначення вартості надання конкретних медичних послуг здійснюється з урахуванням фактично виконаних діагностичних обстежень та лікувальних процедур згідно з медичними стандартами якості та індивідуальними особливостями стану пацієнта.
Розрахункові коефіцієнти застосовуються виключно до інших витрат і обчислюються за співвідношенням до базової статті. Базовою статтею для розрахунку медичної послуги є фонд оплати праці медичного персоналу. Ця методика доповнена додатковими складовими: 1) для врахування цінових змін окремих складових витрат до складу вартості медичної послуги включаються непередбачені витрати у розмірі 15% їх вартості; 2) капітальні видатки враховуються у розмірі 10% вартості медичної послуги |
|
| 4 | Д. Фостаковський | В основі методики застосовується нормативно-плановий метод розрахунку | Визначається вартість медичної послуги таким шляхом: (нормативна собівартість — планова собівартість) + відсоток рентабельності | |
| 5 | І. Фуртак | Дана методика передбачає обчислення собівартості медичних послуг методом покрокового віднесення витрат | Облік витрат в методиці організований за центрами відповідальності за витрати. Центри відповідальності за витрати (ЦВВ) — це функціонально, технологічно й організаційно відокремлені структурні підрозділи лікарні. Відповідно до своєї триєдиної відокремленості, ЦВВ стають зручним об’єктом адресації, обліку та планування витрат.
Обчислення собівартості — метод покрокового зниження (Step-down). Застосування поправочних коефіцієнтів |
|
| 6 | М. Яцюк | Методика орієнтована на використання в автоматизованих медико-економічних інформаційних системах для розрахунку вартості медичних послуг, нозологій та U-DRG груп | У даній методиці використовуються термін «клініко-витратні групи» й абревіатура «U-DRG» («Ukraine-DRG»).
На сьогодні в різних країнах існують різні системи розрахунку оплати наданої стаціонарної медичної допомоги, які розділяються на чотири основні види: 1) система оплати за пролікованого хворого за сумарною оплатою вартості проведених лікувально-діагностичних процедур, в тому числі хірургічних втручань та реанімаційних заходів; 2) система оплати за пролікованого хворого за кількістю ліжко-днів, протягом яких хворий перебував у профільному відділенні стаціонару; 3) система оплати за пролікованого хворого за тарифами основного діагнозу (нозологій); 4) система оплати за пролікованого хворого за тарифами клініко-витратних груп (DRG). Дана методика дозволяє провести розрахунок собівартості медичної допомоги за всіма чотирма видами системи оплати надання стаціонарної медичної допомоги |
У коментарях оратор зауважив, що сьогодні в різних країнах також існують різні системи розрахунку оплати наданої стаціонарної медичної допомоги, які розподіляються на чотири основні види:
- система оплати за пролікованого хворого за сумарною оплатою вартості проведених лікувально-діагностичних процедур, у тому числі хірургічних втручань та реанімаційних заходів;
- система оплати за пролікованого хворого за кількістю ліжко-днів, протягом яких хворий перебував у профільному відділенні стаціонару;
- система оплати за пролікованого хворого за тарифами основного діагнозу (нозологій);
- система оплати за пролікованого хворого за тарифами клініко-витратних груп — клініко-споріднені групи (Diagnosis-related group — DRG).
Застосування DRG в системі єдиної методики розрахунку вартості медичних послуг базується на:
- визначенні діагностично-споріднених груп (інфаркт міокарда, виразкова хвороба, коронарне шунтування, стентування коронарних артерій (окремо) тощо);
- визначенні вартості діагностики і лікування згідно з уніфікованими протоколами (або згідно з міжнародними та вітчизняними рекомендаціями асоціацій спеціалістів тощо) одного випадку, в тому числі з варіантами ускладнень.
Надання якісної медичної допомоги має базуватися на чинних настановах та протоколах медичної допомоги, розроблених на засадах доказової медицини, і лише в цьому разі економічні розрахунки надаватимуть адекватний результат. У зв’язку з цим постає питання необхідності комплексного підходу до запровадження системи забезпечення якості медичної допомоги, складовими якої є:
- медичні стандарти та уніфіковані клінічні протоколи медичної допомоги, що визначають обсяг необхідної медичної допомоги;
- клінічні маршрути пацієнта;
- систематизований збір та аналіз фактичних даних щодо надання медичної допомоги, облік медичних послуг;
- економічний аналіз, орієнтований на надання медичної допомоги конкретному пацієнту (принцип «гроші йдуть за пацієнтом»);
- оптимізація витрат.
Вчений також звернув увагу на необхідність визначення річної собівартості утримання цілісного майнового комплексу, який включає:
1) штатну структуру (без оплати праці медичного персоналу);
2) комунальні послуги;
3) утримання інфраструктури (пральня, харчування, лабораторне обладнання та клініко-інструментальні методики, транспорт, зв’язок та комунікації, існуюча інтернет-мережа, забезпечення медичною та штатною документацією тощо (капітальні витрати закладаються в рентабельність));
4) амортизаційні відрахування;
5) рентабельність в цілому до 30%;
6) виходячи з цього, розраховується ліжко-день;
7) врешті визначається вартість ліжко-дня.
Натомість вартість медичної послуги доцільно визначати згідно з уніфікованими протоколами МОЗ України (оплата за нозологіями DRG). При цьому враховувати тільки витратні матеріали (гелій, гелі, папір, простирадло, реактиви, рентген-плівка, пробірки, системні клапани, водії ритму серця, розчини, медикаменти, допоміжні матеріали, оплата роботи медперсоналу та накладних витрат, рівень складності роботи тощо).
До того ж вводиться поняття «коригуючого коефіцієнта», який передбачає уніфіковану зміну собівартості та вартості відповідних медичних послуг в кожній установі залежно від фінансування зміни технологій діагностики та лікування, штатної структури, амортизаційних відрахувань, складності, екстреності тощо. Показники собівартості і вартості медичних послуг враховуються при взаємних розрахунках поміж закладами охорони здоров’я, страховими компаніями та іншими замовниками медичних послуг, в тому числі громадянами. При добровільному побажанні громадян щодо VIP-обслуговування, укладається договір з медичним закладом згідно із розрахунками собівартості.
Отже, як вкотре підтверджується, — методик багато, добрих і різних, — втім бракує єдиної. Нехай навіть не найліпшої, але такої, щоб — одна для всіх. А щоб її створити, треба спочатку з усіх існуючих вибрати одну та взяти її за основу. І потім на цій основі — в ході подальшого обговорення та вдосконалення, шліфування та валідації, корекції і знову обговорення з моніторингом найближчих та віддалених результатів, — нанизуючи на базову модель позитивні риси інших, а по ходу намагаючись позбавляти її власних вад, — викристалізувати той гостро заточений і якомога більш універсальний інструмент, який максимально легко адаптувався б до умов зовсім різних за формою підпорядкування та форматом організаційно-методологічної діяльності медичних закладів. І тоді вже — «лягти кістьми», щоб цей відточений булат вкласти у ножни якомога вищої державної легітимізації.
Якщо стисло, то саме таку процедурну модель запропонував на розгляд учасників наради академік В. Коваленко, — і всі присутні її одноголосно підтримали шляхом відкритого голосування.
Наступним кроком і в такий самий спосіб було обрано й саму базову модель: нею виявилася методика Д. Дячука (з урахуванням подальших доповнень і пропозицій) — як найбільш уніфікована і перспективна на думку переважної більшості учасників.
Підсумовуючи результати роботи зборів, головуючий зазначив, що вже наступного дня протокольний проект рішення наради буде винесено для розгляду і схвалення на засідання Бюро Президії НАМН України, а одночасно спрямовано до МОЗ України. Таким чином, наступне засідання робочої групи (академік В. Коваленко заанонсував його проведення приблизно через місяць, адже, особливо з огляду на відпускну кампанію, часу гаяти не можна) буде присвячено вже наступному етапу досягнення кінцевої мети напрацювання та створення єдиної методики розрахунку вартості медичних послуг — визначенню тих позицій, які слід змінити (вилучити, додати, модифікувати) в обраній за базову (назвемо її «полігонною») методиці.
І наостанок важлива річ. З одного боку, не можна нехтувати ефектом присутності. З іншого — на думку учасників наради, та якість, що зветься «прозорість», повинна бути обов’язково притаманною їх майбутньому дітищу. З цього випливає, що галузь має право і підстави знати, що майбутня єдина методика розрахунку вартості медичних послуг розроблялася не кулуарно, не під килимом чи під келишок, не над пухленьким конвертиком або тугенькою валізкою (як це, чого гріха таїти, й досі, на жаль, інколи робиться у нас в державі), а навпаки — у форматі відкритого публічного колегіально-фахового обговорення. І робили це не «сухі чинуши» або люди з вулиці, а навпаки — діючі професіонали, досвідчені експерти-практики української системи охорони здоров’я, за майже кожним з яких стоїть і від майже кожного з яких залежить надскладний і надпотужний механізм економічно-господарської, фінансово-майнової, платіжно-заохочувальної життєдіяльності відповідної лікувально-профілактичної, а в багатьох випадках — клінічно-наукової установи. І навіть більше того, — майже кожен з них, відповідно до посади, несе відповідальність за належне функціонування цього механізму. Тож, у табл. 2 читач знайде повний перелік учасників наради у ДУ «ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України», ексклюзивний репортаж з якої представлено вище.
| № з/п |
Прізвище, ім’я, по батькові | Посада та місце роботи |
|---|---|---|
| 1 | Коваленко Володимир Миколайович (головуючий) | Віце-президент НАМН України, директор ДУ «ННЦ «Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска» НАМН України» |
| 2 | Климак Катерина Анатоліївна | Головний спеціаліст Департаменту фінансово-ресурсного забезпечення МОЗ України |
| 3 | Шкробанець Ігор Дмитрович | Начальник лікувально-організаційного управління НАМН України |
| 4 | Степанова Ірина Анатоліївна | Керівник прес-служби НАМН України |
| 5 | Костиря Ганна Дмитрівна | Заступник головного лікаря ДУ «ННЦ «Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска» НАМН України» |
| 6 | Деркач Олена Степанівна | Головний бухгалтер ДУ «ННЦ «Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска» НАМН України» |
| 7 | Іванова Любов Олексіївна | Провідний економіст ДУ «ННЦ «Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска» НАМН України» |
| 8 | Гриненко Лариса Петрівна | Начальник планово-економічного відділу ДУ «ННЦ «Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска» НАМН України» |
| 9 | Корнацький Василь Михайлович | Заступник директора по клінічній роботі, головний лікар ДУ «ННЦ «Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска» НАМН України» |
| 10 | Лутай Михайло Іларіонович | Заступник директора з науки ДУ «ННЦ «Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска» НАМН України» |
| 11 | Анікеєнко Леся Володимирівна | Заступник начальника фінансово-економічного відділу НАМН України |
| 12 | Висоцька Лариса Григорівна | Заступник директора з економічних питань ДУ «Інститут патології крові та трансфузійної медицини НАМН України» |
| 13 | Якімів Тетяна Сергіївна | Начальник планово-економічного відділу ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» |
| 14 | Харченко Тетяна Дмитрівна | Головний лікар клініки ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» |
| 15 | Рибальченко Людмила Іванівна | Головний бухгалтер ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» |
| 16 | Матенко Лариса Миколаївна | Провідний економіст ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» |
| 17 | Скобський Євген Іванович | Заступник головного лікаря з медичної роботи ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України» |
| 18 | Грицаюк Світлана Петрівна | Провідний економіст ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України» |
| 19 | Палівода Микола Григорович | Заступник головного лікаря з медичної частини ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України» |
| 20 | Козачок Анатолій Вікторович | Заступник генерального директора з економічних питань ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України» |
| 21 | Кирієнко Світлана Сергіївна | Заступник директора з загальних питань ДУ «Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України» |
| 22 | Киригун Оксана Леонідівна | Начальник планово-економічного відділу ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова НАМН України» |
| 23 | Арешкович Алла Олександрівна | Заступник головного лікаря ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова НАМН України» |
| 24 | Камнєва Ольга Олександрівна | Головний бухгалтер ДУ «Інститут нефрології НАМН України» |
| 25 | Хіміч Валентина Іванівна | Головний бухгалтер ДУ «Інститут урології»НАМН України» |
| 26 | Гуральник Алла Марківна | Заступник головного бухгалтера ДУ «Інститут урології НАМН України» |
| 27 | Парубець Тетяна Миколаївна | Головний бухгалтер ДУ «Інститут нефрології НАМН України» |
| 28 | Герасименко Сергій Іванович | Головний лікар ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» |
| 29 | Матюшина Лідія Євгенівна | Заступник директора з економічних питань ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» |
| 30 | Козуб Ганна Анатоліївна | Економіст з фінансової роботи ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» |
| 31 | Рибалюк Ірина Аркадіївна | Заступник директора з економічних питань ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України» |
| 32 | Чемеркін Олександр Сергійович | Головний лікар ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України» |
| 33 | Ярошенко Жанна Степанівна | Головний лікар ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини» |
| 34 | Погребна Лідія Іванівна | Головний бухгалтер Державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами |
| 35 | Христич Олена Петрівна | Начальник планово-економічного відділу Державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами |
| 36 | Владимірець Світлана Василівна | Провідний економіст ДУ «Національний інститут хірургії і трансплантології ім. акад. О.О. Шалімова НАМН України» |
| 37 | Радус Олена Петрівна | Головний бухгалтер ДУ «Національний інститут хірургії і трансплантології ім. акад. О.О. Шалімова НАМН України» |
| 38 | Голубко Ігор Євгенович | Заступник головного лікаря з економічних питань ДУ «Національний інститут хірургії і трансплантології ім. акад. О.О. Шалімова НАМН України» |
| 39 | Никоненко Павло Іванович | Заступник головного лікаря з лікувальної роботи ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України» |
| 40 | Корнєєва Тетяна Миколаївна | Провідний економіст ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України» |
| 41 | Гордієнко Кирило Петрович | ДУ «Інститут ядерної медицини та променевої діагностики НАМН України» |
| 42 | Зорін Юрій Анатолійович | Головний бухгалтер ДУ «Науково-практичний центр променевої діагностики НАМН України» |
| 43 | Снєгірьов Пилип Гелійович | Завідувач редакції, спеціалізоване видавництво «МОРІОН» |
| 44 | Монахос Ольга Львівна | Заступник директора з економічних питань ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України» |
| 45 | Кіндюк Наталія Петрівна | Головний бухгалтер ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України» |
| 46 | Слєпова Любов Федорівна | Головний лікар ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України» |
| 47 | Фурманова Ольга Валентинівна | Заступник головного лікаря ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» |
| 48 | Лепський Геннадій Валерійович | Заступник директора з економічних питань Територіального медичного об’єднання «Психіатрія» у м. Київ |
А ми, зі свого боку, з нетерпінням чекатимемо, коли з ембріона вилупиться дитя, і зобов’язуємося продовжувати ретельно відстежувати та об’єктивно висвітлювати процес підготовки єдиної методики розрахунку вартості медичних послуг у закладах охорони здоров’я України.
Пилип Снєгірьов,
фото Сергія Бека
Вперше опубліковано
у «Щотижневику АПТЕКА»
№ 25 (1046) від 04.07.2016 р.
