Ефективність препарату Цитофлавін® у лікуванні пацієнтів із розсіяним склерозом і втомою

Вступ

Відповідно до сучасних уявлень, розсіяний склероз (РС) розглядають як генетично детерміноване та екологічно зумовлене мультифокальне ураження мієліну центральної та периферичної нервової системи з порушенням нервової, імунної та ендокринної регуляторних систем (Krupp L.B., 2004). Станом на 2013 р. у світі налічували близько 2,3 млн хворих на РС (у 2008 р. — 2,1 млн). У 2013 р. в Україні зареєстровано 20 674 хворих на РС. Загалом по Україні поширеність цього захворювання становила 55,3 на 100 тис. населення (Міщенко Т.С. та співавт., 2014).

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, серед усіх неврологічних захворювань основною причиною стійкої інвалідизації осіб молодого віку є саме РС (Волошина Н.П. та співавт., 2007).

Основні напрямки лікування хворих на РС передбачають зниження гостроти процесу, ефективне запобігання рецидивам, подовження тривалості ремісії, уповільнення темпу інвалідизації, підвищення функціональної активності та поліпшення якості життя пацієнтів. Впровадження у клінічну практику засобів імуномодулювальної терапії значно покращило можливості курації хворих на РС. Проте підвищення ефективності методів терапії РС залишається актуальним для клінічної неврології. Тому сьогодні все більше уваги приділяють методам симптоматичної терапії РС, застосування яких спрямоване на корекцію окремих проявів захворювання. Серед напрямків симптоматичної терапії важливу роль відводять лікуванню одного з найпоширеніших інвалідизуючих симптомів РС — втоми, яка суттєво погіршує якість життя хворих.

Оскільки важливу роль у розвитку демієлінізації та аксональної дегенерації відіграють процеси перекисного окиснення, при втомі у хворих на РС широко застосовують препарати з антиоксидантними властивостями (Віничук С.М. та спів­авт., 2004; Соколова Л.І. та спів­авт., 2012). Одним із таких препаратів є Цитофлавін^® («ZDRAVO», Україна), який завдяки вдалому поєднанню чотирьох активних компонентів — бурштинової кислоти, нікотинаміду, рибоксину та рибофлавіну, має цитопротекторні, антиоксидантні та антиастенічні властивості (Шевченко Л.А., Евдокимов В.А., 2007).

Мета роботи — підвищити ефективність діагностики та лікування втоми при РС шляхом комплексного аналізу клініко-­параклінічних показників у пацієнтів із цією патологією.

Об’єкт і методи дослідження

Обстежено 62 хворих на РС (24 чоловіки і 38 жінок) віком 15–58 років (середній вік — 38,45±1,04 року). РС діагностовано на підставі загальноприйнятого клініко-­неврологічного та параклінічного обстеження з використанням критеріїв W.I. McDonald (Polman C.H. et al., 2011). Розподіл хворих за демографічними показниками наведено у табл. 1.

Тривалість захворювання становила від 11 міс до 29 років (в середньому — 10,7±0,8 року). Розподіл пацієнтів за тривалістю захворювання був таким: <5 років — 16 (30,2%), 5–9 років — 12 (22,6%), 10–19 років — 20 (37,8%), >20 років — 5 (9,4%) хворих (рис. 1).

Рис. 1

Розподіл пацієнтів за тривалістю захворювання, n

Ступінь інвалідизації хворих, згідно зі шкалою EDSS (Expanded Disability Status Scale), коливався в межах 1,5–6,5 бала (в середньому — 3,8±0,3 бала). Пацієнти з легким ступенем інвалідизації (1,5–4 бали за шкалою EDSS) без обмежень при ходьбі становили 39,6% (n=21). Пацієнти із середнім ступенем інвалідизації (4,5–5,5 бала за шкалою EDSS), які не потребували сторонньої допомоги при ходьбі, становили 28,3% (n=15). Хворі з тяжким ступенем інвалідизації (≥6 балів за шкалою EDSS), які потребували періодичної чи постійної сторонньої допомоги при ходьбі, становили 32,1% (n=17) (рис. 2).

Рис. 2

Розподіл хворих за ступенем інвалідизації, згідно зі шкалою EDSS, n

Пацієнтів із рецидивно-ремітивним типом РС було 49 (92,4%), із вторинно-прогресуючим — 3 (5,7%), первинно-прогресуючим — 1 (1,9%).

Пацієнтів розподілено на дві групи:

• основна — 20 осіб (12 жінок і 8 чоловіків віком 19–46 років; середній вік — 34±5,6 року), які отримували препарат Цитофлавін^®;
• контрольна — 33 особи (20 жінок і 13 чоловіків віком 18–58 років; середній вік — 39±6,7 року), які отримували традиційну судинно-метаболічну терапію (пентоксифілін, пірацетам, мельдоній, вітаміни групи В).

Контроль показників у пацієнтів обох груп здійснювали перед лікуванням, на 10-й та 35-й день лікування.

Обстеження проводили за єдиною схемою за допомогою структурованих шкал. Для виявлення втоми використовували шкалу тяжкості втоми (Fatigue Severity Scale — FSS). Для визначення ефективності лікування втоми при РС використовували модифіковану шкалу впливу втоми (Modified Fatigue Impact Scale — MFIS), яка найчутливіша у визначенні змін вираженості втоми при РС на тлі проведеного лікування (Шевченко Л.А., Евдокимов В.А., 2007). Оцінку проводили, як за зміною загального балу шкали, так і за окремими її підшкалами (фізична, когнітивна і психосоціальна). Ступінь інвалидизації визначали за допомогою розширеної шкали оцінки ступеня інвалідизації (Expanded Disability Status Scale — EDSS) (Krupp L.B., 2004).

Усім хворим проведено магнітно-резонансну томографію головного мозку.

Результати та їх обговорення

Клініко-неврологічне обстеження із застосуванням анкетних шкал бальної оцінки втоми виявило наявність останньої у 53 (85,5%) хворих.

При проведенні кореляційного аналізу виявлено достовірний прямий середньої сили зв’язок (r=0,4; р<0,01) між тяжкістю інвалідизації за шкалою EDSS і ступенем вираженості втоми за шкалою FSS. Кореляційний аналіз вихідних даних виявив, що тривалість РС достовірно впливала на тяжкість симптомів втоми (r=0,53; p<0,05).

Також проведено оцінку тяжкості втоми залежно від статі. Із загальної кількості обстежених жінок (n=32) у 6 (18,8%) виявлено легкий, у 14 (43,7%) — помірно виражений, у 12 (37,5%) — тяжкий ступінь втоми. Серед осіб чоловічої статі (n=21) у 7 (33,3%) визначено легкий, у 10 (47,7%) — середній, у 4 (19,0%) — тяжкий ступінь втоми. Але при проведенні кореляційного аналізу достовірного зв’язку між вираженістю симптому втоми і статтю не виявлено (r=0,2; p>0,05).

На тлі лікування препаратом Цито­флавін^® (основна група) відзначали статистично значиму позитивну динаміку балу за шкалою MFIS у вигляді його зниження з 45,1±4,5 до 29,0±4,2 (р<0,05), що свідчить про достовірне зниження втоми. У пацієнтів, які отримували традиційну судинно-метаболічну терапію (контрольна група), достовірної динаміки не спостерігали, але була наявна тенденція до зниження симптомів втоми з 42,1±4,4 до 34,4±4,5 (р>0,05) після курсу лікування (рис. 3).

Рис. 3

Динаміка змін вираженості втоми, згідно зі шкалою MFIS, на тлі лікування (в балах)

Рис. 4

Середні показники вираженості фізичної втоми, за даними шкали MFIS, до та після лікування (в балах)

Рис. 5

Середні показники вираженості когнітивної втоми, за даними шкали MFIS, до та після лікування (в балах)

Рис. 6

Середні показники вираженості психосоціальної втоми, за даними шкали MFIS, до та після лікування (в балах)

При оцінці окремих підшкал слід звернути увагу на те, що фізична втома достовірно зменшувалася у пацієнтів як основної, так і контрольної групи (р<0,05), але лише на 35-й день лікування. Когнітивний компонент втоми на тлі терапії достовірно ставав меншим у пацієнтів, які отримували препарат Цито­флавін^®, хоча і в хворих контрольної групи на тлі традиційної судинно-метаболічної терапії виявлено позитивну динаміку у вигляді зменшення втоми, за шкалою MFIS. Результати опитування хворих як основної, так і контрольної групи щодо психосоціальної втоми майже не змінилися (табл. 2).

Висновки

1. За результатами клініко-неврологічного обстеження з використанням структурованих анкетних шкал втому виявлено у 85,5% обстежених хворих на РС.

2. При проведенні кореляційного аналізу виявлено достовірний прямий середньої сили зв’язок (r=0,4; p<0,01) між вираженістю втоми згідно зі шкалою FSS та ступенем інвалідизації за шкалою EDSS, а також між цим симптомом і тривалістю захворювання (r=0,53; p<0,05). Достовірної кореляції між тяжкістю втоми і стадією РС (r=0,23; p>0,05), а також між вираженістю втоми та статтю (r=0,2; p>0,05) не виявлено.

3. Застосування препарату Цитофлавін^®, який має антиоксидантні, метаболічні та антиастенічні властивості, достовірно сприяє зменшенню вираженості втоми з 45,1±4,5 до 29,0±4,2 бала (р<0,05) за шкалою MFIS у хворих на РС.

Список використаної літератури

• Віничук С.М., Донченко Г.В., Морозова Р.П. та ін. (2004) Прооксидантно-антиоксидантний дисбаланс при розсіяному склерозі та його роль у виникненні втоми у хворих. Укр. мед. часопис, 6(44): 50–56 (http://www.umj.com.ua/article/795).
• Волошина Н.П., Грицай Н.М., Дикан І.М. та ін. (2007) Розсіяний склероз: актуальність проблеми в Україні, сучасні аспекти імунопатогенезу, клініки, діагностики та лікування. Здоров’я України, 4: 52–56.
• Міщенко Т.С., Шульга О.Д, Бобрик Н.В., Шульга Л.А. (2014) Розсіяний склероз: глобальні перспективи. Укр. мед. часопис, 3(101): 84–87 (http://www.umj.com.ua/article/75523).
• Соколова Л.І., Гудзенко Г.В., Лобанова І.С. ті ін. (2012) Застосування препаратів альфа-ліпоєвої кислоти та вітамінів групи В у лікування хворих на розсіяний склероз. Укр. неврол. журн., 2: 72–78.
• Шевченко Л.А., Евдокимов В.А. (2007) К вопросу об эффективности применения современного полимодального препарата Цитофлавин у лиц с прогрессирующими дисгемическими поражениями головного мозга. Междунар. неврол. журн., 3(13): 43–46.
• Krupp L.B. (2004) Fatigue in Multiple Sclerosis: A Guide to Diagnosis and Management. Demos Medical Publishing, New York, 112 р.
• Polman C.H., Reingold S.C., Banwell B. et al. (2011) Diagnostic criteria for multiple sclerosis: 2010 revisions to the McDonald criteria. Ann. Neurol., 69(2): 292–302.

Адреса для листування:
Мяловицька Олена Анатоліївна
01601, Київ, бульв. Тараса Шевченка, 13
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця,
кафедра неврології