ДО ПРОБЛЕМИ ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ПОРОЖНИНИ РОТА

April 30, 2005
3240
Specialities :
Resume

Значна поширеність запальних захворювань пародонту свідчить про необхідність проведення масових профілактичних та лікувальних заходів, ефективність котрих визначається багатьма факторами, у тому числі й адекватною фармакотерапією. Однак з цією метою часто застосовують лікарські засоби у нераціональних формах, внаслідок чого терапевтичний ефект їх незначний, інколи відзначають і побічні дії. Особливу актуальність ці питання набувають у стоматології у зв’язку з проблемою профілактики та лікування захворювань пародонту, зокрема при їх запальних формах, що характеризуються різноманітною симптоматикою і високою частотою розвитку. Тому вирішення проблеми лікування запальних захворювань порожнини рота набуває соціального значення.

У галузі стоматології актуальними є дослідження питань етіології, патогенезу, діагностики, профі­лактики та лікування запальних захворювань пародонту (Данилевский Н.Ф., Борисенко А.В., 2000; Боровский Е.В. и соавт., 2001).

Хвороби пародонту реєструють у пацієнтів з досить раннього віку. Кількість дітей із запальними процесами у порожнині рота за даними літератури весь час збільшується (Ebersole J.L., Taubman M.A., 1994; Воложин А.И., Маянский Д.Н., 1996; Chinwal­la J. et al., 1998; Eley B.M., Cox S.W., 1998; Бергер Г.М. и соавт., 2002). Нині запальні захворювання пародонту відзначають у 50–60% дитячого і 80–90% дорослого населення, до того ж вони зумовлюють порушення у структурі твердих тканин зуба — демінералізацію — та у зв’язку з цим — підвищену больову чутливість зуба до різних зовнішніх подразників: холоду, тепла, кислої та солодкої їжі тощо. Вікова крива захворюваності відображається таким чином: до 12–14 років досягає першого піку, до 16 — знижується та залишається на цьому рівні до 25 років, а потім знову підвищується. Якщо в осіб віком 15–19 років частота захворювань становить 30,5%, то 25–29 років — 88,4%, а до 45–49 років — 98,7% (Куцевляк В.І. та співавт., 1993; Кузьмина Э.И., 1997; Дунязина Т.М., 2000). Тому у системі охорони здоров’я значну увагу приділяють удосконаленню стоматологічної допомоги населенню, зокрема розробленню та впровадженню у стоматологічну практику нових високоефективних лікарських засобів з протизапальною, ранозагоювальною та антимік­робною дією (Johnson V. et al., 1993; Американская Академия Пародонтологии, 1999; Боровский Е.В., Машкилейсон А.Л., 2001).

Виникають захворювання внаслідок різних загальних порушень: нервово-трофічних, ендокринних, обміну речовин, зміни реактивності організму та ін. Наприклад, у літературі є відомості про ураження пародонту при системних захворюваннях: при ревматизмі — у 82%, цукровому діабеті — у 90%, склеродермії — у 94%, при виразковому ураженні шлунка та дванадцятипалої кишки — у 100% па­цієнтів (Грудянов А.И., 1997; Улитовский С.Б., 1999; Дмитриева Л.С., 2001). У розвитку захворювань пародонту кожен з багатьох зовнішніх і внутрішніх факторів може бути самостійним пусковим механіз­мом запального процесу чи допоміжним або основним — у їх комплексі. Однак не вивчено причини генералізованих та вогнищевих атрофічних змін у людей молодого віку, причини та клінічні особливості перебігу швидкопрогресуючих та резистентних до лікування форм пародонтиту. Тому вирішення проблеми лікування запальних захворювань порожнини рота набуває соціального значення.

Щодо захворювань слизової оболонки порожнини рота, то актуальними є удосконалення існуючих та розроблення нових науково-клінічних підходів з урахуванням структурно-функціональних особливостей будови слизової оболонки. Необхідно інтенсивно використовувати імунологічні, мік­ро­біо­логічні та біохімічні методи для діагностики, прогнозування перебігу патологічного процесу та результатів лікування (Царев В.Н. и соавт., 1997; Хоменко Л.А. и соавт., 2001).

Патологія пародонту пов’язана з порушенням білкового, вуглеводного та ліпідного обміну. До міс­цевих факторів, що зумовлюють захворювання пародонту, належать: непостійний гігієнічний до­гляд за порожниною рота, зубні відкладення, мікро­флора, функціональна оклюзивна травма, неякісні пломби, коронки та ортопедичні апарати. Все це порушує функціональну цілісність жувального апарату та нерідко призводить до відхилень у діяльності інших органів та систем організму. Етіологію за­хворювань пародонту можна вважати результатом взаємодії ряду агресивних факторів зовнішнього середовища з факторами, що ослаблюють резистентність до дії «агресорів». Хвороби пародонту полі­етіологічні, тому профілактика та лікування мають бути спрямовані на нейтралізацію (або усунення) всіх тих чинників, які безпосередньо чи опосередковано діють на пародонт, викликаючи захворювання (Грудянов А.И., Безрукова И.В., 1999).

Одним із головних факторів запального захворю­вання пародонту є мікробний, який у клініці прирівнюється до зубної бляшки чи м’якого зубного нальоту. Інтенсивність утворення зубного нальоту майже у 90% визначає тяжкість перебігу захворювання. Збільшення маси зубного нальоту пов’язано зі збільшенням у ньому кількості мікроорганізмів, переважно Streptococcus mutans, Actinomyces viscosus, Bacteroides melaninogenicus. Патогенність мікрофлори у ясенному кармані (Грудянов А.И., 1995), де складаються оптимальні умови для накопичення зубного нальоту, відіграє головну роль у прогресуванні гінгівіту та переході його в пародонтит. Запалення, що при цьому виникає, пришвидшує утворення надясенного зубного каменю та зумовлює підясенні зубні відкладнення (Eley B.M., Cox S.W., 1998; Мащенко І.С., Самойленко А.В., 2000).

Значення нормальної симбіотичної мікрофлори для організму надзвичайно важливе. Мікробні асоціації, що постійно існують у порожнині рота, чинять антагоністичну дію на мікроорганізми, у тому числі на патогенні, які потрапляють у порожнину рота з зовнішнього середовища. Тобто нормальна мік­рофлора для організму є своєрідним біологічним бар’єром, перешкоджаючи розвитку «випадкової» флори. Незважаючи на сталість мікрофлори у порожнині рота відзначають зміни кількості та складу мікроорганізмів внаслідок процесів, що у ній відбуваються.

Якісний склад мікрофлори пародонтальних карманів при захворюваннях пародонту не відрізняється від такого у здорових осіб. Однак при цьому збільшується кількість грампозитивних мікроорганізмів, особливо актиноміцетів, фузобактерій, вейлонел і бактероїдів. Ендотоксини, що утворює ця мікрофлора, проникають через тонкі тканини шар ясен і можуть викликати імунні реакції гуморального та клітинного типу, зумовлюючи запалення м’яких тканин з подальшою деструкцією кісткової тканини альвеолярного відростка (Катурова Г.Ф. и соавт., 2000; Рыбалов О.В. и соавт., 2000).

До складу мікрофлори порожнини рота входять аеробні й анаеробні бактерії, дріжджоподібні гриби, мікоплазми, найпростіші (Мащенко І.С., Самойленко А.В., 2000). Концентрація аеробних та факультативних бактерій в 1 мл слини становить 107, анаеробних — 108. Вказані факти свідчать про необхідність контролювати характер мікрофлори зубо-ясенних карманів, який також можна вважати критерієм ефективності лікувальних заходів.

Беручи до уваги роль гігієни порожнини рота та мікрофлори зубної бляшки, необхідно підкреслити, що у здоровому організмі бактерії порожнини рота є умовно патогенними та не викликають запалення. Це зумовлено функцією антибактеріального захисту організму, здатного утримувати їх у стані умовної патогенності (Johnson V. et al., 1993; Улитовский С.Б., 1999). Встановлено тісний корелятивний зв’язок між ступенем пошкодження систем захисту, зокрема нетрофільного гранулоцитозу, та тяжкістю запального процесу (Chinwalla J. et al., 1998). Активність запального процесу в пародонті визначається розмноженням мікроорганізмів у пародонтальних карманах, зміною їх складу тощо. Отже необхідно розробляти методи експрес-дослід­ження мікрофлори пародонтальних карманів в умовах клініки, прогнозування тривалості ремісії та загострення захворювання на основі мікробіологічних даних.

У пацієнтів із захворюваннями пародонту також виявлено порушення біохімічних показників, зміни різних систем та органів на функціональному, морфологічному та ультраструктурному рівні, виражені зміни клітин, структурно-функціональних елементів тканин пародонту (Царев В.Н. и соавт., 1997). У зв’язку з цим також необхідно виділити критерії інтенсивності кісткової деструкції та можливості кісткової репарації на основі даних про ферментний склад вмісту пародонтальних карманів.

Хронічне запалення пародонту характеризується періодичним загостренням та призводить до втрати всього опорного апарату зуба. Клінічні прояви за­хворювання різноманітні й залежать від форми та стадії (Johnson V. et al., 1993; Американская Академия Пародонтологии, 1999; Улитовский С.Б., 1999).

Арсенал лікувальних і профілактичних засобів, що застосовуються при запальних захворюваннях пародонту, включає майже всі групи лікарських засобів. При цьому лікувальні процедури діляться на два види: усунення місцевих симптомів і системне лікування. За характером втручань місцеве лікування пародонтозу можна розділити на хірургічне, медикаментозне, фізіотерапевтичне та ортопедичне. Мета місцевої терапії при патології пародонту — усунення мікроциркуляторних порушень та пов’язаних з ними запально-деструктивних змін у пародонтальних карманах і тканинах, набряку, зменшення негативного впливу мікрофлори ясенних карманів, нормалізація тканинного обміну, окисно-відновних процесів, здатності тканин пародонту до регенерації (Грудянов А.И., 1997; Данилевский Н.Ф., Борисенко А.В., 2000).

Перспективне розроблення протизапальних засобів пролонгованої дії для консервативного лікування. У зв’язку з підвищенням частоти алергічних реакцій на хіміопрепарати слід удосконалювати наявні та створювати нові ефективні засоби. Арсенал медикаментозних засобів нині значно розширився, що створює труднощі для практичних лікарів. Однак слід зауважити, що способи введення діючих речовин (змащування, полоскання, зрошення) та лікарські форми (розчини, суспензії, емульсії, порошки, пасти, мазі) не повною мірою відповідають потребам сучасної терапевтичної стоматології. Тому розроблення нових багатокомпонентних лікарських форм з урахуванням досягнень біофармації, а також патогенетичних особливостей хвороб пародонту —надзвичайно актуальна проблема сучасної терапевтичної стоматології.

ЛІТЕРАТУРА

    • Американская Академия Пародонтологии (1999) Системное применение антибиотиков в пародонтологии. Новое в стоматологии, 4 (9) (74): 68–79.
    • Бергер Г.М., Соловьева О.В., Янушевич О.О. (2002) Системы локальной доставки лекарств в лечении пародонтита: обзор литературы. Пародонтология, 2002, 3(24): 23–27.
    • Боровский Е.В., Иванов В.С., Максимовский Ю.М. (2001) Терапевтическая стоматология. Медицина, Москва, 736 с.
    • Боровский Е.В., Машкилейсон А.Л. (2001) Заболевания слизистой оболочки полости рта и губ. МЕДпресс, Москва, 320 с.
    • Воложин А.И., Маянский Д.Н. (1996) Воспаление (этиология, патогенез, принципы лечения). ММСИ, Москва, 111 с.
    • Грудянов А.И. (1995) Методы профилактики заболеваний пародонта и их обоснование. Стоматология, 74(3): 21–24.
    • Грудянов А.И. (1997) Пародонтология: Избранные лекции. ОАО «Стоматология», Москва, 98 с.
    • Грудянов А.И., Безрукова И.В. (1999) Быстропрогрессирующий пародонтит — клинико-лабораторные аспекты. Стоматология, 78(1): 28–30.
    • Данилевский Н.Ф., Борисенко А.В. (2000) Заболевания пародонта. Здоров’я, Київ, 464 с.
    • Дмитриева Л.С. (2001) Современные аспекты клинической пародонтологии. Москва, 125 с.
    • Дунязина Т.М. (2000) Белки острой фазы при воспалительно-деструктивных процессах в пародонте у лиц различных возрастных групп. Институт стоматологии, 9(29): 15 (http://www.emedi.ru/is/is2/clin/clin2.htm).
    • Катурова Г.Ф., Баглык Т.В., Пиминов А.Ф., Печенеж­ская Л.А. (2000) Применение лекарственного препарата растительного происхождения для комплексного лечения пародонтита. Институт стоматологии, 7–8: 25–26.
    • Кузьмина Э.И. (ред.) (1997) Профилактика стоматологических заболеваний. Москва, 136 с.
    • Куцевляк В.І. (відп. ред.) та ін. (1993) Лікування і реабілітація хворих з стоматологічною патологією: Зб. наук. праць. Мед. ін-т, Харків, 91 с.
    • Мащенко І.С., Самойленко А.В. (2000) Мікробіологічні аспекти генералізованого симптоматичного пародонтиту. Медичні перспективи, 5(2): 77–82.
    • Рыбалов О.В., Тарасенко Л.М., Литовченко И.Ю. (2000) Комплексное лечение больных генерализованным пародонтитом при хронической стрессовой ситуации. Институт стоматологии, 5: 13–14.
    • Улитовский С.Б. (1999) Гигиена полости рта — первичная профилактика стоматологических заболеваний. Новое в стоматологии, 7: 3–14.
    • Хоменко Л.А., Биденко Н.В., Остапко Е.И. (2001) Современные средства экзогенной профилактики заболеваний полости рта. Книга плюс, Киев, 208 с.
    • Царев В.Н., Романов А.Е., Руднева Е.В., Филатова Н.А., Шелякова Э.А., Калинцева Т.Б. (1997) Выбор антибактериальных препаратов для комплексного лечения пародонтита в стадии обострения. Стоматология, 76(6): 19–22.
    • Chinwalla J., Tosi M., Bissada N.F. (1998) Severity of loca­lized juvenile periodontitis as related to polymorphonuclear chemotaxis and specific microbial isolates. Periodontal Clin. Investig., 20(1): 6–11.
    • Ebersole J.L., Taubman M.A. (1994) The protective nature of host responses in periodontal diseases. Periodontol. 2000, 5: 112–141.
    • Eley B.M., Cox S.W. (1998) Advances in periodontal diagnosis. 5. Potential inflammatory and immune markers. Br. Dent. J., 184(5): 220–223.
    • Johnson V., Johnson B.D., Sims T.J., Whitney C.W., Mon­cla B.J., Engel L.D., Page R.C. (1993) Effects of treatment on antibody titer to Porphyromonas gingivalis in gingival crevicular fluid of patients with rapidly progressive periodontitis. J. Periodontol., 64(6): 559–565.
>К ПРОБЛЕМЕ ВОСПАЛИТЕЛЬНЫХ ЗАБОЛЕВАНИЙ ПОЛОСТИ РТА

Руденко Владимир Васильевич

Резюме. Значительная распространенность воспалительных заболеваний пародонта свидетельствует о необходимости проведения массовых профилактических и лечебных мероприятий, эффективность которых определяется многими факторами, в том числе и адекватной фармакотерапией. Однако с этой целью часто применяют лекарственные средства в нерациональных формах, вследствие чего терапевтический эффект их незначителен, иногда отмечают и побочные действия. Особую актуальность эти вопросы приобретают в стоматологии в связи с проблемой профилактики и лечения заболеваний пародонта, в частности при их воспалительных формах, которые характеризуются разнообразной симптоматикой и высокой частотой развития. Поэтому решение проблемы лечения воспалительных заболеваний полости рта приобретает социальное значение.

Ключевые слова: пародонт, воспалительные заболевания, полость рта, зубной налет, зубная бляшка

>TO THE PROBLEM OF INFLAMMATORY DISEASES OF THE ORAL CAVITY

Rudenko V V

Summary. High prevalence of inflammatory diseases of periodontium testifies to the necessity of routine preventive and therapeutic measures, efficiency of which is defined by many factors including adequate pharmacotherapy. However, medicines for this purpose frequently apply in irrational forms. As a result, the therapeutic effect is insignificant and side effects arise. These issues are especially relevant in stomatology in connection with the problem of prevention and treatment of the diseases of periodontium, in particular their inflammatory forms, which are characterized by various semiology and high prevalence. Therefore, resolution of the problem of the treatment of inflammatory diseases of the oral cavity possess a social implication.

Key words: periodontium, inflammatory diseases, oral cavity, dental deposit, dental plaque