Методичні підходи до впровадження стандартизації організаційних технологій у систему управління якістю медичної допомоги

Вступ

Відомий американський вчений і консультант із теорії управління якістю Едвард Демінг стверджував, що якість товарів і послуг на 80% залежить від системи управління, і лише на 20% — від людського фактора. Концептуальним підходом Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) (2008) з питань якості також є висновок про те, що більшість причин низької якості криється в недоліках системи організації медичної допомоги, а не в окремих постачальниках медичних послуг (Европейский региональный комитет ВОЗ, 2008).

У сучасних світових і вітчизняних умовах активно розвивається стандартизація як ключовий інструмент управління якістю. У медичній галузі стандартизовані: умови надання медичної допомоги, безпека медичних втручань — шляхом проведення акредитації закладів охорони здоров’я; підготовка медичних кадрів — через запровадження сертифікації спеціалістів і ліцензування медичної практики; медичні технології — шляхом створення галузевої бази стандартів медичної допомоги. Втім, стандартизація організаційних технологій у медичній галузі лише започатковується, що зумовлює необхідність наукових досліджень у цьому напрямку.

Мета дослідження — визначити основні підходи до стандартизації організаційних технологій у системі управління якістю медичної допомоги у світовому вимірі та можливості їх застосування у вітчизняній системі охорони здоров’я.

Об’єкт і методи дослідження

Для досягнення мети дослідження проведено системний аналіз світових і вітчизняних наукових джерел, законодавчих і нормативно-правових документів, які характеризують роль стандартизації в охороні здоров’я та найближчі перспективи у вирішенні нагальних галузевих проблем на основі стандартизації.

У процесі дослідження використано методи системного підходу та системного аналізу.

Результати та їх обговорення

Необхідність розвитку стандартизації вітчизняних організаційних технологій започаткована наказами Міністерства охорони здоров’я України від 01.08.2011 р. № 454 «Про затвердження Концепції управління якістю медичної допомоги у галузі охорони здоров’я в Україні на період до 2020 року» та від 19.09.2011 р. № 597 «Про затвердження Галузевої програми стандартизації медичної допомоги на період до 2020 року». У Концепції управління якістю медичної допомоги, зокрема, стверджується, що заснований на принципах контролю адміністративно-командний підхід до забезпечення якості у системі охорони здоров’я, що діяв до останнього часу, не відповідає організаційно-­правовим та економічним умовам функціо­нування галузі і потребує заміни підходом, що базується на принципі управління процесом.

Процесний підхід як метод управління якістю закріплений у положеннях міжнародних стандартів International Organization for Standardization (ISO) серії 9000. Обов’язковим для керівника у сфері якості є використання методу системного підходу — для встановлення взаємодії усіх процесів у системі.

Міжнародні стандарти є джерелом найважливішої інформації, оскільки в них зібрано норми і правила, засновані на досягненнях у різних галузях техніки, новітніх технологіях, практичному досвіді. Стандарти визнаються методом консенсусу, оскільки в роботі над ними у Всесвітній федерації національних організацій зі стандартизації ISO беруть участь фахівці з понад 160 країн, а загалом ISO підтримує зв’язки з майже 400 міжнародними організаціями, які працюють над питаннями стандартизації.

Наша країна — член ISO з 1993 р., член Ради ISO — з 2004 р. Україна гармонізує національні державні стандарти України (ДСТУ) з вимогами цієї організації (Держспоживстандарт України 2005; 2009). Впродовж 2006–2010 рр. рівень гармонізації становив 80,2% загальної кількості прийнятих національних стандартів.

Стандарти ISO серії 9000 — організаційні стандарти на систему якості; це документи, які встановлюють вимоги до системи якості, її організаційної структури та функціонального наповнення. Зазначені стандарти не стосуються клінічної допомоги, але необхідні для того щоб створити єдині для організацій вимоги щодо здійснення всіх процесів, спрямованих на виготовлення продукції чи надання послуг.

Для медичної галузі на основі стандартів ISO створено документ міжнародної робочої угоди IWA (International Workshop Agreement) 1:2005, з яким гармонізовано національний стандарт ДСТУ IWA 1:2007 «Системи управління якістю. Настанови щодо поліпшування процесів в організаціях охорони здоров’я» (Держспоживстандарт України, 2008). Дійсний ДСТУ IWA 1:2007 відповідає чинному законодавству України, заснований на положеннях міжнародних стандартів 9001:2000 і 9004:2000 і містить додатковий матеріал, що стосується діяльності саме організацій охорони здоров’я. Призначення стандарту — допомогти організаціям охорони здоров’я розробити чи поліпшувати систему управління якістю, що забезпечить постійне поліпшення, упередження помилок або несприятливих результатів, зменшення відхилів і втрат організації, наприклад внаслідок нераціонального використання ресурсів.

Процеси системи управління якістю, згідно з міжнародними стандартами в адаптації до медичного закладу, можна розподілити на чотири групи: процеси, пов’язані з відповідальністю керівництва у сфері якості; з управлінням ресурсами для забезпечення лікувально-діагностичного процесу; процеси надання медичної допомоги (профілактичний, лікувальний, діагностичний, реабілітаційний, догляду за хворими та ін.); процеси моніторингу, вимірів, оцінки, аналізу та поліпшення кожного виду діяльності. Зауважимо, що зазначені групи процесів у певних межах відбуваються на кожному рівні управління: керівника закладу, його заступників, керівників структурних підрозділів, безпосередніх виконавців (рівень самоуправління) (рисунок).

Рисунок

Структура процесів у закладі охорони здоров’я

Управління якістю слід починати, згідно з вимогами міжнародних і гармонізованих з ними вітчизняних стандартів, із планування показників якості; бажано, щоб вони були переважно кількісними. Враховуючи п’ять сучасних стратегій забезпечення якості системами охорони здоров’я, визначених ВООЗ (тобто спрямування відповідних заходів на медичних працівників, на організації медико-санітарної допомоги, на медичні препарати і технології, на пацієнтів, на організації, що фінансують медичні заклади), на наш погляд, саме відповідно до стратегічних напрямків діяльності медичного закладу слід формувати планові показники якості. Важливою вимогою до показників є їх декомпозиція на усі рівні управління.

Досягнення запланованих показників вимагає від керівника закладу охорони здоров’я в оперативному режимі:

• поточного забезпечення лікувально-діагностичного процесу ресурсами (закупівля);
• створення і підтримки відповідних умов зберігання, належного використання і безпеки закуплених товарів;
• мотивації персоналу щодо дотримання встановлених регламентів процесу;
• підтримки умов для навчання персоналу на робочих місцях;
• координації діяльності структурних підрозділів і зовнішніх партнерів, які беруть участь у певному процесі.

В оперативному режимі необхідно також застосовувати методи моніторингу, вимірювань і оцінки усіх процесів як «зворотного зв’язку» в системі управління якістю, виявлення невідповідностей (дефектів) у системі.

Збір даних про перебіг і результати процесів можна проводити шляхом постійного та періодичного планового моніторингу. До моніторингу необхідно залучати як безпосередніх виконавців (лікарів, медичних сестер), так і завідувачів відділень, заступників керівника закладу.

Періодичний моніторинг можна здійснювати, застосовуючи внутрішні аудити та самооцінку діяльності медичного закладу за встановленими критеріями, відповідними запланованим показникам. Джерелами отримання інформації слід вважати первинну медичну документацію. Отримані результати підлягають оцінці методом порівняльного аналізу зі встановленням причин виявлених невідповідностей.

Звіти з якості керівників структурних підрозділів за даними оперативного моніторингу, дані аудитів, самооцінки, а також результати аналізу зовнішнього оточення та внутрішнього стану закладу охорони здоров’я можуть слугувати вхідними даними для аналізу системи управління якістю керівником закладу охорони здоров’я з метою запровадження коригувальних заходів у разі відхилень у системі якості, проведення запобіжних заходів або встановлення нових цілей для постійного поліпшення з використанням стратегій «кайріо» (проривних змін) або «кайдзен» (поступових незначних, але постійних поліпшувань у системі) з широким залученням усього персоналу.

Будь-яка система управління потребує формалізації, а саме — документального опису та запровадження документообігу як засобу встановлення інформаційних зв’язків у системі. Ієрархія документів системи управління якістю згідно з положеннями міжнародних стандартів має трирівневу структуру, і повинна складатись із «Настанови з якості» — провідного документу, який описує систему управління якістю в закладі; задокументованих методик із моделями процесів; документів, які підтверджують виконання робіт — первинної медичної документації, протоколів аудитів, самооцінки.

Зазначену документацію можна поєднати з існуючою, яка відповідає стандартам державної акредитації: «Настанову з якості» — зі Статутом закладу, задокументовану методику з описом відповідного процесу на рівні відділення — з «Положенням про структурний підрозділ», опис процесу на персональному рівні — з Посадовою інструкцією медичного працівника.

Висновки

Таким чином, стандартизація організаційних технологій на основі міжнародних стандартів ISO серії 9000 та їх вітчизняних аналогів дозволить виконати необхідні завдання і функції керівникові закладу охорони здоров’я у сфері управління якістю: планування якості; забезпечення виконання технологій ресурсами за умови їх раціо­нального використання; оперативного управління якістю шляхом регулярного і періодичного моніторингу лікувально-діагностичного і допоміжних процесів, вимірювання та оцінки отриманих даних, аналізу причин відхилень від запланованих показників; своєчасного здійснення коригувальних заходів у разі виявлення невідповідностей у процесах; дотримання циклу постійного поліпшення процесів навіть за умови досягнення запланованого рівня якості.

Список використаної літератури

• Держспоживстандарт України (2009) Національний стандарт України. Системи управління якістю. Вимоги (ISO 9001:2008, IDT) ДСТУ ISO 9001:2009. Київ, 34 с.
• Держспоживстандарт України (2008) Національний стандарт України. Системи управління якістю. Настанови щодо поліпшення процесів в організаціях охорони здоров’я (IWA 1:2005, IDT) ДСТУ IWA 1:2007. Київ, 83 с.
• Держспоживстандарт України (2005) Національний стандарт України. Системи управління якістю. Основні положення та словник термінів (ISO 9000:2005, IDT). ДСТУ ISO 9000:2007. Київ, 34 с.
• Европейский региональный комитет ВОЗ (2008) Стратегическое управление/руководство системами здравоохранения в Европейском регионе ВОЗ. Материалы 58-й сессии Европейского регионального комитета, 27 с.

Адреса для листування:
Вороненко Юрій Васильович
04112, Київ, вул. Дорогожицька, 9
Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України