Досвід використання препарату Фенкарол при алергічній патології у дітей

Вступ

Алергічні захворювання останнім часом через значну поширеність називають хворобою століття. Серед них найчастіше відзначають різноманітні шкірні та респіраторні алергопатології: сезонний і цілорічний алергічний риніт, алергодерматит, кропив’янка, набряк Квінке, бронхіальна астма (БА) тощо (Burney P., 2000; van Cauwenberge P., 2002; Яшина Л.А. и соавт., 2004; Яковлева О.О., Барало Р.П., 2005; Господарський І.Я., 2007).

Провідну роль у механізмах розвитку алергічної патології відіграють IgE- залежні, тобто атопічні реакції (Балаболкин И.И., 1999). Виявляють ранню та пізню фази алергічних (атопічних) реакцій. Рання фаза пов’ язана з виділенням активованими тучними клітинами й базофільними гранулоцитами медіаторів, перш за все гістаміну, що викликає гострі прояви алергії, в тому числі підвищення проникності слизової оболонки кишечника, що сприяє подальшому наростанню рівня сенсибілізації. Алергічне запалення, що визначає патофізіологічну суть пізньої фази, пов’язане з виділенням тучними клітинами, макрофагами, Т- лімфоцитами, еозинофільними гранулоцитами прозапальних цитокінів та ліпідних медіаторів (Пухлик Б.М., 2004; Чоп’як В.В. та співавт., 2008).

Відомо, що значна стимуляція вивільнення гістаміну спостерігається і при псевдоалергічній патології (Пыцкий В.И., 2000; Казмірчук В.Є., Плахотна Д.В., 2004). Найчастіше причиною гістаміноліберації у дітей може бути харчова алергія, ферментопатія, порушення мікрофлори кишечника, глистна інвазія. До продуктів з великим вмістом гістаміну та його лібераторів відносять: арахіс, шоколад, шпинат, суницю, полуницю, томати, маринований оселедець, свіжоморожену рибу, дику качку, м’ясо, шинку, ковбасу салямі та сирокопчені ковбаси, консерви, пивні дріжджі, кислу капусту, ферментовані сири, майонез, оцет, вино, шампанське (тобто продукти харчування, при створенні яких використовують ферментативні процеси) (Пухлик Б.М., 2004; Чоп’як В.В. та співавт., 2008).

Серед фармакологічних засобів для лікування атопії, особливо при терапії в гострий період, важливе місце посідають антигістамінні препарати (Burney P., 2000; van Cauwenberge P., 2002; Яшина Л.А. и соавт., 2004; Яковлева О.О., Барало Р.П., 2005; Господарський І.Я., 2007). Вперше антагоністи гістамінових рецепторів були відкриті в кінці 30-х років ХХ ст. (Daniel Bovet та Anne-Marie Staub). Антигістамінні препарати — це конкурентні антагоністи гістаміну, що вивільняється мастоцитами. Гістамін міститься практично у всіх органах і тканинах, особливо в шкірі, нервах, бронхах та накопичується в мастоцитах.

Виділяють Н1-гістаміноблокатори І покоління (класичні), Н1- гістаміноблокатори ІІ покоління та H1- гістаміноблокатори ІІІ покоління (або метаболіти ІІ покоління).

Показання до застосування Н1- гістаміноблокаторів І покоління:

• Алергічні захворювання: сезонний та цілорічний алергічний риніт і кон’юнктивіт; гостра та хронічна рецидивна кропив’янка і набряк Квінке; харчова алергія; медикаментозна алергія, інсектна алергія; атопічний дерматит.
• Підвищена чутливість неалергічного генезу, викликана гістаміноліберацією чи профілактичне застосування при введенні лібераторів гістаміну (реакція на рентгенконтрастні засоби, декстрани та ін.).
• Гострі респіраторні вірусні інфекції.

Завдяки ліпофільності класичні антигістамінні препарати виявляють високу проникність у центральну нервову систему (ЦНС), а також, блокуючи холінергічні мускаринові рецептори, вони викликають побічні ефекти: сухість слизових оболонок порожнини рота, носа, горла, розлади сечовипускання, погіршення моторики шлунково-кишкового тракту, погіршення акомодації.

Фармакодинамічні ефекти антигістамінних препаратів І покоління наведені в таблиці.

Незважаючи на те що Фенкарол (АТ «Олайнфарм», Латвія) відносять до I покоління антигістамінних препаратів, завдяки унікальному механізму дії та відсутності побічних ефектів, властивих препаратам I покоління, Фенкарол займає проміжну позицію між I та II поколінням антигістамінних засобів. Фенкарол (діюча речовина — хіфенадину гідрохлорид) виявляє подвійний механізм дії: не лише блокує дію гістаміну, але й руйнує його в тканинах за рахунок активації ензиму діаміноксидази, який розщеплює близько 30% ендогенного гістаміну. Цим пояснюється ефективність Фенкаролу у хворих при алергопатології, стійкій до інших антигістамінних засобів (Яшина Л.А. и соавт., 2004; Яковлева О.О., Барало Р.П., 2005). Фенкарол швидко усуває алергічні прояви, вже через 30 хв після прийому його виявляють у тканинах організму, максимальну концентрацію його в плазмі крові — через 1 год (Яшина Л.А. и соавт., 2004; Яковлева О.О., Барало Р.П., 2005; Господарський І.Я., 2007). Фенкарол знижує токсичну дію гістаміну, усуває чи послаблює його бронхоконстрикторну дію та спазмувальний вплив на гладкі м’язи кишечника, має помірний протисеротоніновий та слабкий холінолітичний вплив, добре виражені протисвербіжні та десенсибілізувальні властивості. Завдяки антисеротоніновій дії та здатності руйнувати гістамін у тканинах Фенкарол сприяє бронходилатації, що дозволяє застосовувати препарат у комплексному лікуванні захворювань верхніх дихальних шляхів з обструктивним компонентом. Фенкарол послаблює вплив гістаміну на проникність капілярів, знижує рівень прозапальних цитокінів та IgE у хворих на алергічний риніт, а також сприяє зменшенню інтенсивності алергічного запалення — зниження еозинофілії (Яшина Л.А. и соавт., 2004; Господарський І.Я., 2007). Фенкарол низьколіпофільний, тому його вміст у тканинах мозку низький (<0,05%) та відповідно відсутній пригнічувальний вплив на ЦНС. Але при індивідуальній підвищеній чутливості можливий слабкий седативний ефект (Яковлева О.О., Барало Р.П., 2005).

Мета роботи — дослідити ефективність та безпеку препарату Фенкарол при алергічній патології у дітей, які перебували на лікуванні в пульмо- алергологічному відділі Львівської обласної дитячої клінічної лікарні «ОХМАТДИТ».

Об’єкт і методи дослідження

Під спостереженням перебували 48 дітей із шкірно-респіраторною алергопатологією віком 2–17 років, які отримали Фенкарол у дозуваннях залежно від віку:

• <3 років — по 5 мг 2–3 рази на добу;
• 3–5 років — по 10 мг 2 рази на добу;
• 7–12 років — по 10–15 мг 2–3 рази на добу;
• >12 років — по 25 мг 2–3 рази на добу.

Фенкарол застосовували внутрішньо після їди. Тривалість курсу лікування залежала від тяжкості стану і становила 10–20 днів. При потребі підтримувальну терапію після досягнення клінічного ефекту продовжували до 1–2 міс.

Фенкарол призначали при таких станах: атопічний дерматит, харчова алергія, алергічний риніт, БА, кропив’янка, набряк Квінке, під час проведення специфічної алерговакцинації (САВ) причинно-значущими алергенами.

Всім дітям проводили обстеження, які включали:

1) загальноклінічні методи: клінічний огляд хворого, рівень еозинофілії в загальному аналізі крові, загальний аналіз сечі, калу, копрологічне обстеження при шкірних алергозах, біохімічний аналіз крові, спірографія при БА, ультразвукове дослідження внутрішніх органів, консультації суміжних спеціалістів — оториноларинголога, гастроентеролога, дерматолога;

2) спеціальні алергологічні дослідження:

• рівень загального ІgЕ в сироватці крові;
• рівень специфічних ІgЕ, які включають педіатричну панель, що складається із 20 показників харчових, побутових, пилкових, епідермальних, грибкових алергенів. Єдиний метод, який дозволяє у віці ще до 5 років встановити причинний фактор алергічного захворювання, а також дозволений при загостренні алергопатології;
• шкірні алергопроби (з групами із 60 алергенів: побутовими, пилковими, епідермальними, харчовими, грибковими), проводяться у дітей тільки віком старше 3–5 років в період ремісії алергопатології.

Результати та їх обговорення

Враховували такі фактори: оцінка за віком, статтю, видом алергопатології, клінічною ефективністю препарату, результатами лабораторних обстежень.

Вік дітей: 2–5 років — 21%, 5–10 років — 42%, 11–17 років — 37%.

Стать: дівчатка — 42%, хлопці — 58%.

Вид алергопатології:

• атопічний дерматит — 9 дітей;
• харчова алергія — 8;
• алергічний риніт — 10;
• кропив’янка — 5;
• набряк Квінке — 6;
• під час проведення САВ у 10 дітей: з них — 7 з БА, 3 — з алергічним ринітом.

Результат ІgЕ: у 60% дітей відзначали підвищений рівень ІgЕ щодо вікової норми. Фенкарол також призначали при ІgЕ- неопосередкованій (так званій псевдоалергічній) патології (40% хворих), яка найчастіше у дітей до- та шкільного віку клінічно проявлялася шкірними алергозами, зокрема кропив’янкою та алергодерматитами.

Рівень специфічних ІgЕ визначали методом імуноблоту. Результати свідчать про перевагу побутових алергенів у 87% хворих (зокрема кліщ домашнього пилу).

Шкірні алергопроби проводили сучасними прик-тестами. Найчастіше причинно- позитивними були побутові алергени: кліщ домашнього пилу — у 90%, пір’я подушки — у 48%, домашній пил різних серій — у 96%.

Рівень еозинофілії при алергічних ринітах був підвищений у 65% хворих.

Тяжкість перебігу хвороби: легкий — у 35%, середньотяжкий — у 54%, тяжкий — у 10% дітей.

Форма алергічного риніту: сезонний — 25%, цілорічний — 75%.

Клінічна симптоматика до лікування: чхання — у 50% дітей, ринорея — у 54%, назальна обструкція — у 71%, свербіж в носі — у 46%, порушення якості життя (головний біль, порушення сну, постійно утруднене носове дихання, зниження працездатності) — у 60%.

Ефективність терапії. Більшість пацієнтів відзначили швидкий початок дії Фенкаролу: у 35% дітей зменшення вираженості клінічної симптоматики настало протягом 1-ї доби, у 63% на 2–3-й день терапії. Відповідно при алергічному риніті зменшувалася потреба хворих в деконгестантах. При повторному риноскопічному обстеженні набряк слизової оболонки носа переважно на 5-ту добу терапії Фенкаролом зменшувався у 71% хворих. Жодного погіршення симптомів не відзначено.

Зменшення клінічних проявів алергосимптоматики виявили в усіх групах:

• при шкірних алергозах: алергодерматиті, кропив’янці, набряку Квінке та проявах харчової алергії: зменшувалася інтенсивність свербежу, гіперемії, висипань та відповідно поліпшувалася якість сну у дітей, тобто покращувалася якість життя;
• при алергічному риніті зменшувалося чхання, ринорея, свербіж та закладеність носа, тобто покращувалося носове дихання; а також поліпшувалася якість життя у всіх пацієнтів (зникав головний біль, покращувався сон, підвищувалася працездатність);
• під час проведення САВ прискореним методом в умовах стаціонару при таких нозологіях, як БА і алергічний риніт. Фенкарол застосовували за наявності місцевих шкірних реакцій в місці введення алергенів для профілактики системних ускладнень. Завдяки цьому вдалося провести необхідний курс САВ з поступовим нарощенням дози вакцини дітям з БА і алергічним ринітом з досягненням стійкої ремісії цих нозологій в поєднанні з відповідною базисною терапією.

Стійкий терапевтичний ефект втримувався протягом лікування алергопатологій, а також після відміни курсу терапії.

Крім зменшення клінічних проявів, відзначали покращення лабораторних показників: зниження рівня еозинофілії в аналізі крові та рівня загального ІgЕ (який визначали імуноферментним методом) в сироватці крові.

Зниження рівня еозинофілії на фоні терапії Фенкаролом швидше настало у групі дітей із ІgЕ- опосередкованою шкірно-респіраторною алергопатологією. При контрольному лабораторному дослідженні аналізу крові на 7-й день терапії рівень еозинофільних гранулоцитів знизився від 8,3±0,3 до 3,1±0,2 (р<0,01). У групі дітей з ІgЕ- неопосередкованою (псевдоалергічною) шкірно-респіраторною алергопатологією рівень еозинофілії знижувався повільніше. Це пояснюється наявністю в цій групі дітей супутньої гастроентерологічної патології (дизбіоз, глистна інвазія, ферментопатія). Дітям цієї групи проведено комплексне гастроентерологічне обстеження та додатково — відповідна коригувальна терапія дизбіозу, протиглистне та замісне лікування ферментами. При контрольному лабораторному дослідженні аналізу крові на 11-й день лікування рівень еозинофільних гранулоцитів нормалізувався (від 9,5±0,5 до 2,7±0,3; р<0,01).

Зниження рівня еозинофілії на фоні лікування Фенкаролом

Крім того, у групі дітей з ІgЕ- опосередкованою шкірно- респіраторною алергопатологією на фоні лікування Фенкаролом та базисної профілактичної терапії призначали контрольне лабораторне дослідження аналізу крові на рівень ІgЕ. Після завершення курсу терапії відзначали зниження показників загального ІgЕ в сироватці крові (від 250±21 МО/мл до 210±25 МО/мл), що свідчить про зменшення інтенсивності алергічного запалення.

Побічні ефекти: незначну сухість слизових оболонок порожнини рота, носа, горла відзначали рідко (у 3 дітей), вона не потребувала відміни препарату. Інших побічних ефектів, характерних для антигістамінних препаратів I покоління, таких як розлади сечовипускання, погіршення акомодації не виявлено.

Висновки

Таким чином, лікування препаратом Фенкарол у дітей показало його високу ефективність та безпеку при різноманітній шкірній та респіраторній алергопатології: алергічному риніті (сезонному і цілорічному), алергодерматиті, кропив’янці, набряку Квінке та під час проведення САВ. Відзначено швидку динаміку зменшення вираженості клінічної симптоматики. На фоні терапії Фенкаролом виявлено покращення лабораторних показників: знижувався рівень еозинофілії та загального ІgЕ в сироватці крові, що свідчить про зменшення інтенсивності алергічного запалення. Препарат добре переноситься хворими: не викликає сонливості та загальмованості. Частота побічних ефектів низька. У препарату відсутній ефект тахіфілаксії, його можна приймати тривало (1–2 міс), що важливо в педіатричній практиці.

Адреса для листування:
Головин Роксолана Романівна
79010, Львів, вул. Пекарська, 69Б
Львівський національний медичний
університет ім. Данила Галицького,
кафедра клінічної імунології
та алергології

Посилання

• 1. Балаболкин И.И. (1999) Пищевая аллергия у детей. Аллергология, 1: 43–46.
• 2. Господарський І.Я. (2007) Використання антигістамінних засобів при сезонному алергічному риніті. Імунологія та алергологія, 2: 21–22.
• 3. Казмірчук В.Є., Плахотна Д.В. (2004) Диференційна діагностика алергії і псевдоалергії. Тактика лікування. Метод. рекомендації. Київ, 21 с.
• 4. Пухлик Б.М. (2004) Алергологія. Посібн. для студентів мед. вузів. Нова книга, Вінниця, 228 с.
• 5. Пыцкий В.И. (2000) Атопия и группа атопических и псевдоатопических заболеваний: 1. Общие представления (лекция). Терапевт. арх., 72(10): 31–35.
• 6. Чоп’як В.В., Головин Р.Р., Насадюк Х.М. (2008) Харчова алергія. Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія, 5: 22–26.
• 7. Яковлева О.О., Барало Р.П. (2005) Клінічна фармакологія антигістамінних препаратів в лікуванні алергічних захворювань. Навч. посіб. для студентів медвузів, лікарів-інтернів. Вінниця, 80 с.
• 8. Яшина Л.А., Фещенко Ю.И., Игнатьева В.И., Полянская М.А., Сидун Г.В. (2004) Фенкарол — эффективное противовоспалительное средство при лечении больных персистирующим аллергическим ринитом легкой и средней степени тяжести. Астма та алергія, 1–2: 41–48.
• 9. Burney P. (2000) Asthma. In: I. Annesi-Maesano, A. Gulsvick, G. Viegi (Eds.) Respiratory Epidemiology in Europe. European Respiratory Monthly, 5: 48–66.
• 10. van Cauwenberge P. (2002) Advances in allergy management. Allergy, 57(Suppl. 75): 29–36.