Вступ
На сьогодні близько 37% світової популяції має ожиріння або надмірну масу тіла. З них — 14% дітей та підлітків. Кількість людей з ожирінням та надмірною масою тіла з 1980 р. збільшилася на 27,5% серед дорослих і 47,1% — серед дітей. Пацієнти з ожирінням частіше, ніж люди з нормальною масою тіла, скаржаться на те, що стрес значимо впливає на їхнє фізичне здоров’я. Крім того, за рядом механізмів стрес підвищує ризик мати надмірну масу тіла [1]. Надмірна маса тіла тісно пов’язана із синдромом інсулінорезистентності.
Враховуючи пошук зв’язків розповсюдженого наразі D-дефіциту на вуглеводний обмін, стан інсулінорезистентності, низка авторів досліджувала це питання. Вивчали зниження індексу інсулінорезистентності НОМА, маси тіла у дорослих і дітей, глікемічні показники у пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) [2, 3]. Дані учених були суперечливими. Адже в низці досліджень не отримали позитивного ефекту від вживання вітаміну D на глікемічні показники [4]. У той самий час інші дослідження демонстрували ефективний вплив вітаміну D на масу тіла пацієнтів [5].
Мета дослідження: оцінити вираженість недостатності або дефіциту вітаміну D при різних ступенях ожиріння за наявності або відсутності інсулінорезистентності у пацієнтів із ЦД 2-го типу.
Об’єкт і методи дослідження
У дослідження було включено 148 пацієнтів із ЦД 2-го типу у стані компенсації (рівень глікованого гемоглобіну <7,5%), які поділені на зіставні за статтю і віком групи відповідно до індексу маси тіла (ІМТ): норма — 18,5–24,9, надмірна маса тіла — 25–29,9, ожиріння 1-го ступеня — 30–34,9, ожиріння 2-го ступеня — 35–39,9, ожиріння 3-го ступеня — ≥40 кг/м2.
ІМТ розраховували за формулою:
ІМТ = маса тіла (кг) / зріст2 (м2).
Також у пацієнтів вимірювали індекс інсулінорезистентності НОМА лабораторним методом. Індекс НОМА рахували за формулою:
НОМА індекс = глюкоза (венозна кров) · інсулін / 22,5.
Визначення інсуліну проводили імунохемілюмінісцентним методом на мікрочастинках, визначення глюкози венозної крові — колориметричним методом.
Визначення рівня забезпеченості вітаміном D здійснювали за допомогою лабораторного тесту «25-гідроксикальциферол», який виконували методом CLIA, хемілюмінісцентного імуноаналізу.
Результати та їх обговорення
У табл. 1 представлено медіанне значення (Ме) та міжквартильний інтервал (QI–QIII) показника у випадку закону розподілу, відмінного від нормального (перевірку на нормальність проводили за критерієм Шапіро — Уїлка).
Таблиця 1. Середній рівень 25-гідроксивітаміну D залежно від ІМТ пацієнтів із ЦД 2-го типу
| Показник | Середній рівень вітаміну D, Мe (QI–QIII) | р | |
|---|---|---|---|
| ІМТ, кг/м2 | 1 (n=29) | 21,22 (15,94–25,30)5 | <0,001 |
| 2 (n=24) | 23,56 (17,45–29,25)4, 5 | ||
| 3 (n=43) | 22,4 (16,60–28,08)4, 5 | ||
| 4 (n=24) | 14,43 (12,60–18,38)2, 3 | ||
| 5 (n=28) | 13,33 (10,58–14,90)1, 2, 3 | ||
Виявили статистично значуще зниження рівня 25-гідроксивітаміну D у міру підвищення ІМТ, тобто ці показники були достовірно обернено пропорційні.
За індексом НОМА пацієнтів поділили на тих, які не мають інсулінорезистентності (індекс НОМА <2,5, 1-ша група), і тих, хто має синдром інсулінорезистентності (індекс НОМА ≥2,5, 2-га група) (табл. 2).
Таблиця 2. Середній рівень 25-гідроксивітаміну D залежно від індексу НОМА у пацієнтів із ЦД 2-го типу
| Показник | Середній рівень вітаміну D, Мe (QI–QIII) | р | |
|---|---|---|---|
| Індекс НОМА | 1-ша група (n=41) | 25,66 (22,09–40,71) | 0,037 |
| 2-га група (n=107) | 17,9 (11,40–27,52) | ||
При проведенні аналізу з’ясовано, що, на відміну від результатів низки вчених, у пацієнтів з ЦД 2-го типу відзначається обернений зв’язок між ІМТ і рівнем забезпеченості вітаміном D, а також гірші показники 25-гідроксивітаміну D у пацієнтів із синдромом інсулінорезистентності. У літературних джерелах ми зустрічали висновок «про відсутність доказів того, що добавки вітаміну D чинять сприятливий вплив на периферичну чутливість до інсуліну» [2, 6]. Таке розходження в результатах можна пояснити різницею у виборках пацієнтів, перш за все недостатньою кількістю хворих у дослідженнях (50–60 пацієнтів). Необхідні більш масштабні клінічні дослідження для вивчення зв’язку між вітаміном D і інсулінорезистентністю у пацієнтів як із переддіабетом, так і ЦД 2-го типу [7].
Висновок
Встановлено достовірний обернений зв’язок між рівнем забезпеченості вітаміном D пацієнтів із ЦД 2-го типу і синдромом інсулінорезистентності, а також зниження середнього рівня 25-гідроксивітаміну D у крові пацієнтів з ЦД 2-го типу у міру підвищення ІМТ. З урахуванням незадовільної забезпеченості вітаміном D пацієнтів з ЦД 2-го типу в українській популяції можна рекомендувати профілактичні і лікувальні заходи з нормалізації концентрації 25-гідроксивітаміну D, що потенційно зумовить позитивний ефект на відновлення чутливості до інсуліну. Зменшення маси тіла у пацієнтів із ЦД 2-го типу також сприятиме покращенню забезпечення організму вітаміном D.
Список використаної літератури
|
Інформація про автора:
Бобрик Марина Іванівна — кандидатка медичних наук, доцентка кафедри ендокринології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, Київ, Україна. E-mail: 101mib@gmail.com. orcid.org/0000-0002-7477-213X. Комісаренко Юлія Ігорівна — докторка медичних наук, професорка, завідувачка кафедри ендокринології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, Київ, Україна. |
Information about the author:
Bobryk Maryna I. — Candidate of Medical Sciences, Associate Professor of the Endocrinology Department of the Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine. E-mail: 101mib@gmail.com. orcid.org/0000-0002-7477-213X. Komisarenko Yulia I. — Doctor of Medical Sciences, Professor, Head of the Endocrinology Department of the Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine. |
Надійшла до редакції/Received: 24.01.2025
Прийнято до друку/Accepted: 03.02.2025
