Досвід застосування пробіотика Біфацил у комплексному лікуванні хворих з патологією шлунково-кишкового тракту

ВСТУП

Нормальна мікрофлора кишечнику відіграє найважливішу роль у підтримці гомеостазу макроорганізму і є одним з наймогутніших факторів його природної резистентності. Крім того, нормальна кишкова мікрофлора виконує також ряд інших функцій, а саме: енергетичну, трофічну, дезінтоксикаційну, синтезуючу, стимулює перистальтику кишечнику, місцевий і системний імунітет, утворення імуноглобулінів, бере участь у регенерації та диференціюванні тканин, у процесах порожнинного травлення, виведенні ендо- і екзотоксинів, руйнуванні мутагенів, підтримці іонного гомеостазу, активує дію лікарських речовин, забезпечує колонізаційну резистентність і цитопротекцію тощо (Воробьев А.А., Пак С.Г. (ред.), 1998; Воробьев А.А., Лыкова Е.А., 1999; Collins M.D., Gibson G.R., 1999). Кількісні та якісні зміни складу мікробіоценозу кишечнику можуть ставати додатковим джерелом інтоксикації та сенсибілізації при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, спричинюючи хронізацію патологічних процесів.

Інтерес до пробіотиків як препаратів, що сприяють досягненню оптимального балансу між представниками мікрофлори кишечнику, ґрунтується на класичних роботах І.І. Мечникова. І хоча дотепер механізми дії препаратів цієї групи не можна вважати до кінця вивченими (Collins M.D., Gibson G.R., 1999; Macfarlane G.T., Cummings J.H., 1999; Lebenthal E., Lebenthal Y., 2003), поява кожного нового пробіотика привертає увагу фахівців.

До них належить пробіотичний продукт Біфацил (ТОВ «Астрафарм», Україна). Це капсульований бактеріальний сухий комбінований препарат, що містить живі ліофілізовані бактерії Bіfіdobacterіum adolescentіs і Lactobacіllus acіdophіlus. До складу пробіотика входять штами-продуценти, які є активними кислотоутворювачами і виявляють антагоністичну дію щодо патогенних і умовно патогенних мікроорганізмів, стійкі до впливу антибактеріальних препаратів, володіють адгезивною активністю. Останнє дозволяє обґрунтувати механізми корекції мікробних ценозів людини в нормі та при патології.

У досвідах іn vіvo штами — продуценти L. acіdophіlus, B. adolescentіs та їх комплекс виявляли високу профілактичну дію навіть у мінімальних дозах при інфікуванні тварин Escherіchіa colі O157:Н7, а також значно знижували інтоксикацію, забезпечуючи протекторний ефект.

Дані щодо вивчення гострої та хронічної токсичності штамів B. adolescentіs і L. acіdophіlus свідчать про відсутність у них токсигенності навіть при введенні лабораторним тваринам максимально переносимих доз.

Мета дослідження — провести порівняльну оцінку клінічної та бактеріологічної ефективності бактеріального сухого препарату Біфацил і препаратів на основі лактобактерій та біфідобактерій.

ОБ’ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Дизайн — відкрите порівняльне плацебо-контрольоване дослідження. Проведено клініко-лабораторне порівняльне вивчення препаратів Біфацил, Лактобактерин, Біфідумбактерин і плацебо у 50 дорослих осіб з хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту і гепатопанкреатодуоденальної зони, а також у 48 дітей віком >3 років з дискінезіями кишечнику і жовчовивідних шляхів, холецистохолангітом, гастродуоденітом. У всіх випадках препарати застосовували на фоні базисної терапії.

Біфацил дорослі приймали по 2 капсули 3 рази на добу протягом 14 днів. Діти приймали цей же препарат у половинному дозуванні, а саме по 1 капсулі 3 рази на добу протягом 14 днів. За такою ж схемою застосовували плацебо. Лактобактерин діти приймали по 5 доз (вміст 1 ампули/флакона) 2 рази на добу протягом 14 днів; дорослі — по 5 доз 3 рази на добу протягом 14 днів. Біфідумбактерин діти і дорослі приймали по 5 доз (вміст 1 ампули/флакона) 3 рази на добу протягом 14 днів. Препарати застосовували за 20–30 хв до прийому їжі.

Стан хворих оцінювали п’ятикратно: до прийому препаратів, на 3-й, 7-й, 10-й день терапії та після закінчення лікування. Проведено аналіз таких скарг і симптомів: нудота, здуття живота, блювання, печія, відрижка, біль у животі, відсутність апетиту. Прояв ознаки оцінювали за 4-бальною шкалою: (-) — відсутність, (+) — легка, (++) — помірна, (+++) — виражена .

Характер випорожнень оцінювали за такими ознаками: схильність до запорів/проносів, частота випорожнень за добу, консистенція, наявність домішок.

Проводили дослідження калу хворих перед початком прийому пробіотичних препаратів і через 10 днів після закінчення 14-денного курсу терапії. Вивчення якісного і кількісного складу проводили за прийнятою методикою (Воробьев А.А., Пак С.Г. (ред.), 1998). Основними критеріями при оцінці стану мікрофлори кишечнику були популяційний рівень біфідобактерій, лактобактерій і ешерихій з незміненими ферментативними властивостями, а також кількісні та якісні характеристики вмісту в товстому кишечнику ферментативно змінених ешерихій, патогенних і умовно патогенних мікроорганізмів (УПМ).

Усі учасники дослідження (дорослі та діти) були рандомізовані на чотири групи. У групах дослідження застосовували Біфацил, у контрольних групах: у першій — Лактобактерин, у другій — Біфідумбактерин, у третій — плацебо.

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

У групі дорослих пацієнтів до початку лікування відзначали таку клінічну симптоматику: нудоту — у 34 (68%) , здуття живота — у 48 (96%), блювання — у 6 (12%), печію — у 15 (30%), відрижку — у 33 (66%), біль у животі — у 41 (82%) хворих.

У групі дітей до початку лікування частота клінічних симптомів розподілялася таким чином: нудота — у 26 (54,2%) хворих, блювання — у 9 (18,8%), печія — у 10 (20,8%), відрижка — у 8 (16,7%), біль у животі — у 41 (85,4%) хворих.

При лікуванні пробіотичними препаратами відзначали більш раннє усунення зазначених симптомів, при цьому зникнення клінічної симптоматики відзначали практично в усіх хворих, які отримували Біфацил (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка клінічних проявів у пацієнтів з хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту

До початку лікування у дорослих пацієнтів зміну частоти випорожнень відзначали у 24 (96%) хворих групи, в якій застосовували Біфацил. З них у 9 (36%) відзначали схильність до запорів, у 15 (60%) — до проносів. Серед останніх частота випорожнень до 2 разів на добу була у 3 пацієнтів, у 12 хворих — до ≥4 разів на добу. Вже через 3 доби прийому препарату в 5 (20%) хворих нормалізувалася робота кишечнику. Через 1 тиж після прийому препарату таких хворих було 17 (68%), а через 2 тиж відзначали нормалізацію частоти випорожнень у всіх пацієнтів цієї групи.

У контрольній групі, де застосовували Лактобактерин, до початку терапії схильність до запорів відзначали у 4 (40%), до проносів — у 6 (60%) хворих. Серед останніх частота випорожнень до 2 разів на добу була у 3, ще у 3 — до ≥4 разів на добу. У процесі прийому пробіотика нормалізація роботи кишечнику відбувалася більш повільними темпами. Так, лише через 1 тиж прийому препарату випорожнення нормалізувалися у 20% випадків, і лише через 2 тиж — у 90%. Аналогічні результати були й у контрольній групі, де застосовували Біфідумбактерин. За наявності зміненого характеру випорожнень у 90% хворих цієї групи до лікування нормалізація роботи кишечнику настала у в…“ хворих після прийому пробіотика протягом 1 тиж, і в 90% пацієнтів — після прийому препарату протягом 2 тиж.

У контрольній групі, де застосовували плацебо, до початку терапії схильність до запорів відзначали у 2 (40%), до проносів — у 3 (60%) хворих. Нормалізація роботи кишечнику в осіб цієї групи відзначалася в пізній термін — у 80% хворих на 14-й день спостереження.

Таким чином, застосування Біфацилу в комплексному лікуванні пацієнтів з хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту сприяло більш швидкій та ефективній нормалізації роботи кишечнику порівняно з іншими препаратами.

Аналогічні дані отримані й у групах дітей. У групі, де застосовували Біфацил, зміну частоти випорожнень до початку терапії відзначали у 15 (65,2%) пацієнтів, З них у 9 (39,1%) — схильність до запорів, у 6 (26,1%) — до проносів. Уже через 3 доби після прийому препарату нормальний характер випорожнень відзначали у 73,9% дітей, через 7 днів — у 91,3%, через 2 тиж — у всіх дітей групи. У контрольних групах, де застосовували Лактобактерин і Біфідумбактерин, нормалізація випорожнень відбувалася вірогідно більш уповільненими темпами: через 1 тиж прийому препаратів у 50 і 40% кожної групи відповідно, а через 2 тиж — у 90% дітей. У групі, де застосовували плацебо, нормалізацію роботи кишечнику у 80% дітей відзначали лише після 2 тиж лікування у стаціонарі.

Очевидно, що застосування Біфацилу порівняно з іншими препаратами в комплексному лікуванні дітей із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, так само як і в дорослих хворих гастроентерологічного профілю, сприяло більш швидкій та ефективній нормалізації роботи кишечнику.

У всіх спостереженнях (як у когорті дорослих пацієнтів, так і дітей) не відзначали побічних ефектів при застосуванні препаратів і не відміняли їх у процесі лікування. Крім того, завдяки розфасовці препарату у формі капсул відсутня необхідність його розведення, а також можливість ушкодження скляних флаконів, що є безсумнівною перевагою при застосуванні Біфацилу у дітей віком від 3 років.

Бактеріологічну ефективність препаратів оцінювали за результатами дослідження у 45 дітей та 50 дорослих. До лікування у 3 дітей за результами бактеріологічного дослідження калу виявили нормальний вміст мікроорганізмів (в дослідження включали пацієнтів з клінічними проявами дисфункції шлунково-кишкового тракту, а результати бактеріологічного дослідження одержували до закінчення курсу терапії). У групі дорослих таких осіб не було.

При бактеріологічному дослідженні у групі дорослих відзначали різноспрямовані зміни мікрофлори. Так, до лікування більше ніж у половини обстежених відзначали дефіцит біфідобактерій та лактобактерій (58,0 і 54,0% відповідно). Кількісні та якісні зміни складу Escherіchіa colі спостерігали у 42,0 і 56,0% хворих відповідно. Причому в 13 (26%) пацієнтів відзначено зміни у бік зниження, а у 8 (16,0%) — у бік підвищення загального змісту кишкових паличок у калі. У більше ніж половини хворих кишкові палички були зі зміненими властивостями (зі зміненою ферментативною активністю, гемолізуюв…“чі). У 11 пацієнтів у значних кількостях виділено умовно патогенні ентеробактерії (УПЕ), представлені протеєм, ентеробактерами, клебсієлами і цитробактерами. Staphylococcus aureus виділено у 5 хворих, дріжджеподібні гриби роду Candіda, представлені видом C. albіcans, у значній кількості виділено у 8 пацієнтів (табл. 2).

Таблиця 2

Результати бактеріологічних досліджень мікробіоценозу кишечнику у дорослих осіб з хронічними захворюваннями
шлунково-кишкового тракту після застосування пробіотичних препаратів

У групі дітей при бактеріологічному дослідженні перед початком лікування у 45 дітей також виявлено якісні та кількісні відхилення у складі мікробіоценозу кишечнику. Так, до лікування у більше ніж половини обстежених осіб відзначали дефіцит біфідобактерій і лактобактерій (56,3 і 52,1% відповідно). Кількісні та якісні зміни складу Escherіchіa colі спостерігали у 18,6 і 31,3% хворих відповідно. Причому у 5 (10,4%) пацієнтів відзначено зміни у бік зниження, а у 4 (8,2%) — у бік підвищення загального змісту кишкових паличок у калі. Приблизно у в…“ обстежених дітей кишкові палички були зі зміненими властивостями (зі зміненою ферментативною активністю, гемолізуючі). У 23 (47,9%) дітей у значних кількостях виділені УПМ, представлені ентеробактеріями (ентеробактер, клебсієла і цитробактер), S. aureus, дріжджеподібними грибами роду Candіda. У ряді спостережень зазначені мікроорганізми виділялися в асоціаціях (табл. 3).

Результати бактеріологічних досліджень калу, проведених на 14–17-й день після закінчення застосування пробіотичних препаратів у дорослих пацієнтів з хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту, свідчать, що мікробіоценоз кишечнику за компонентами біфідо- і лактобактерій у групі хворих, де застосовували Біфацил, нормалізувався у 100% пацієнтів. При застосуванні Біфідумбактерину ці показники становили відповідно 100 і 70%; після застосування Лактобактерину — 60 і 90%; плацебо — 60 і 60%. Важливо відзначити, що застосування Біфацилу дозволило найбільш ефективно порівняно з іншими препаратами знизити вегетування в кишечнику УПМ (ентеробактерій, стафілококів, дріжджеподібних грибів). Нормалізація кількісного складу кишкових паличок відбувалася досить ефективно при застосуванні всіх трьох препаратів, однак використання Біфацилу найбільш інтенсивно впливало на зміну якісного складу ешерихій у бік зменшення кількості бактерій зі зміненою ферментативною активністю (див. табл. 2).

У групі з 20 дітей, які отримували Біфацил, результати бактеріологічних досліджень калу, проведених на 14–17-й день після закінчення застосування препарату, свідчили, що нормальний мікробіоценоз кишечнику за компонентами біфідо- і лактобактерій відзначали у 90 і 85% хворих відповідно. При застосуванні Біфідумбактерину ці показники становили відповідно 90 і 70%; після застосування Лактобактерину — 60 і 80%; плацебо — 20 і 60%. Так само, як і в когорті дорослих хворих, застосування Біфацилу сприяло зменшенню кількості пацієнтів, у кишечнику яких в значних кількостях виявляли стафілококи, дріжджеподібні гриби. Після прийому Біфацилу в жодному випадку у дітей не було виділено УПЕ. Застосування всіх трьох препаратів сприяло також нормалізації кількісного складу кишкових паличок, а на поліпшення якісного складу ешерихій  найбільш ефективно впливало застосування Біфацилу (див. табл. 3).

Таблица 3

Результати бактеріологічних досліджень мікробіоценозу кишечнику у дітей із захворюваннями шлунково-кишкового
тракту після застосування пробіотичних препаратів

Інтегральним бактеріологічним показником стану мікробіоценозу кишечнику є ступінь дисбактеріозу. Після лікування Біфацилом кількість дорослих пацієнтів з нормальним складом мікрофлори становила 48%, у інших 52% виявляли легкі (І та ІІ) ступені дисбактеріозу. Одночасно відзначали відсутність хворих з дисбактеріозом ІV ступеня після лікування всіма препаратами і відсутність хворих з дисбактеріозом ІІІ ступеня після лікування Біфацилом. Аналогічні дані отримані й у когорті дітей. Нормалізація мікрофлори при застосуванні препаратів Біфацил, Біфідумбактерин і Лактобактерин становила 48; 40 і 40% відповідно.

ВИСНОВКИ

Таким чином, пробіотичний препарат Біфацил — досить ефективний, зручний у застосуванні, безпечний засіб, який доцільно включати в комплексне лікування у дорослих пацієнтів і дітей із захворюваннями шлунково-кишкового тракту. З огляду на виражену нормалізуючу дію Біфацилу на стан мікробіоценозу кишечника можна рекомендувати застосування препарату і при порушеннях кишкової мікрофлори іншого генезу.

Посилання

• 1. Воробьев А.А., Лыкова Е.А. (1999) Бактерии нормальной микрофлоры: биологические свойства и защитные функции. Журн. микробиол., эпидемиол. и иммунол., 6: 102–105.
• 2. Воробьев А.А., Пак С.Г. (ред.) (1998) Дисбактериозы у детей. Учеб. пособие для врачей и студентов. КМК Лтд, Моск­ва, 64 с.
• 3. Collins M.D., Gibson G.R. (1999) Probiotics, prebiotics, and synbiotics: approaches for modulating the microbial ecology of the gut. Am. J. Clin. Nutr., 69(5): 1052S–1057S.
• 4. Lebenthal E., Lebenthal Y. (2003) Пробиотики: концепция лечебного применения, ожидающая своего признания. Журн. микробиол., эпидемиол. и иммунол., 4: 88–90.
• 5. Macfarlane G.T., Cummings J.H. (1999) Probiotics and prebiotics: can regulating the activities of intestinal bacteria benefit health? BMJ, 318(7189): 999–1003.