Лікування м’язово-суглобового болю. У фокусі — ефективність та безпека щодо шлунково-кишкового тракту | Ukrainian Medical Journal

Захворювання опорно-рухового апарату є найпоширенішою причиною сильного тривалого болю та втрати працездатності у Європі, що призводять до значних витрат на охорону здоров’я та соціальну підтримку. Вони також чинять суттєвий вплив на якість життя людей із такими захворюваннями та їхнє оточення, охоплюючи всі аспекти життя [1]. Природно, що еволюція відповідних фармакотерапевтичних підходів відбувається в напрямку підвищення ефективності та зниження ризику розвитку побічних дій. Історично ураження верхніх відділів травного тракту викликали найбільше занепокоєння під час застосування нестероїдних протизапальних препаратів. Тому створення лікарських засобів, що зумовлюють відносно нижчий ризик, вважається важливим кроком на шляху удосконалення терапії. Еторикоксиб — високоселективний інгібітор ЦОГ-2 II покоління, який ефективно протидіє опосередкованому простагландинами болю та запаленню, забезпечуючи сприятливий профіль безпеки. До того ж еторикоксиб чинить швидку дію та модулює центральні механізми болю. Доступність генеричного засобу від європейської компанії розширює вибір варіантів лікування.

Поширеність патології та охоплення лікуванням

Загалом у світі захворювання опорно-рухового апарату відмічають у 1,71 млрд осіб [2], включаючи кожного 3-го жителя Європи [3]. Вони є основною причиною років, прожитих з інвалідністю (Years Lived with Disability — YLD), та найпоширенішими видами професійних захворювань у Європі: 3 з кожних 5 працюючих повідомляють про проблеми із кістками та м’язами [3]. За даними з Німеччини, ділянками тіла, що уражуються найбільше, є нижня частина спини та шия з поширеністю за 12 міс до 61,3 та 45,7% відповідно [4, 5]. У 2019 р. понад 66 млн європейців страждали від постійного болю в попереку; ще у 21 млн виявляли біль у шиї, у понад 63 млн — остеоартрит (ОА), 2 млн — ревматоїдний артрит (РА), 5 млн — подагру та ще 24,5 млн — інші захворювання цієї групи [3].

Поширеність проблем із опорно-руховим апаратом збільшується з віком. Так, за даними Огляду здоров’я, старіння та виходу на пенсію в Європі (Survey of Health, Ageing and Retirement in Europe — SHARE), у близько 40% осіб віком старше 50 років виявляють цю патологію, причому 40% з них повідомили, що відчувають біль більш ніж однієї локалізації [5].

Близько половини тих, хто повідомив про біль з боку опорно-рухового апарату в рамках SHARE, не приймали жодних ліків з приводу цього захворювання. Аналіз свідчив, що ймовірність відсутності лікування була вищою серед чоловіків, людей старшої вікової категорії та менш забезпечених в економічному відношенні. Автори підкреслили важливість зв’язку між фінансовим станом і застосуванням лікарських засобів [3].

Адже можливість час від часу приймати лікарські засоби, що зменшують вираженість болю та запалення, чинить значний вплив на якість життя та працездатність [6].

Натомість наслідки недостатнього застосування ліків, пов’язаного з вартістю, включають збільшення кількості відвідувань відділень невідкладної допомоги, госпіталізацій, переселень у будинки для людей похилого віку та погіршення стану психічного здоров’я [6].

НПЗП як ліки першого вибору

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗП), які зменшують вираженість запалення та болю, знижуючи активність ферментів циклооксигенази (ЦОГ) і пригнічуючи синтез простагландинів, є засобами фармакотерапії, які найбільше застосовують при м’язово-суглобовому болю [7]. Їх рекомендовано Європейським альянсом ревматологічних асоціацій (European Alliance of Associations for Rheumatology — EULAR) в якості засобів 1-ої лінії при лікуванні аксіального ОА (анкілозуючого спондиліту), псоріатичного артриту (поряд із внутрішньо суглобовим введенням глюкокортикоїдів), ОА, подагри тощо [8–11].

Вибір препаратів серед НПЗП

Серед НПЗП традиційно виділяють [7] такі:

старіші неселективні НПЗП, такі як ібупрофен, диклофенак, напроксен, що пригнічують ферменти ЦОГ-1 і ЦОГ-2;
новіші селективні НПЗП (інгібітори ЦОГ-2, коксиби), такі як целекоксиб і еторикоксиб, які вибірково пригнічують ЦОГ-2, що відіграє більшу роль в опосередкованому простагландином болю та запаленні.

Вибір НПЗП здійснюють індивідуально, з урахуванням усіх ризиків з клінічної [12], а також економічної точки зору [3].

Зростання застосування генеричних ліків замість оригінальних вважається ключовим організаційним заходом щодо зменшення витрат, покращення доступу до ліків і розширення медичного охоплення [13]. Застосування генериків може підвищити доступність ліків для пацієнтів, покращити прихильність до лікування та зменшити витрати на охорону здоров’я [14].

Еторикоксиб є селективним до ЦОГ-2 НПЗП із вищим співвідношенням селективності щодо ЦОГ-1 до ЦОГ-2, ніж інші селективні НПЗП із ЦОГ-2 (наприклад рофекоксиб, вальдекоксиб або целекоксиб) [15] і нижчим ризиком розвитку побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту порівняно з традиційними НПЗП [16].

Які переваги має еторикоксиб порівняно з іншими представниками класу коксибів? Він є швидкодіючим. Так, час, необхідний для досягнення максимальної концентрації препарату в крові, короткий (T_max=1 год). У результаті еторикоксиб ефективний у контролі гострого болю [17]. У той же час T_max целекоксибу становить 2–3 год.

Різниця у фармакокінетичних параметрах пояснюється значними відмінностями у хімічній структурі коксибів. Наприклад, еторикоксиб містить сульфанільну групу, а целекоксиб і вальдекоксиб — сульфонамідну групу, з якою пов’язують розвиток алергічних реакцій [18, 19].

Важливо, що простагландини впливають на весь ноцицептивний шлях, включаючи спинний мозок, де експресуються ферменти ЦОГ-1 і ЦОГ-2. Здатність НПЗП виявляти центральний ефект шляхом проникнення через гематоенцефалічний бар’єр залежить від їх молекулярних характеристик, таких як розмір, розчинність у ліпідах і здатність зв’язуватися з білками плазми крові [20]. Еторикоксиб сильно зв’язується з білками плазми крові та долає гематоенцефалічний бар’єр [21].

Провідний польський фармацевтичний виробник, компанія «Polpharma», представляє на ринку України препарат еторикоксибу ЕТОРА у дозуваннях 60, 90 і 120 мг, як і оригінальний еторикоксиб. Це важливо, оскільки так забезпечується можливість дотримуватися різних дозових режимів (таблиця). Показання до застосування препарату включають симптоматичну терапію широкого спектра захворювань опорно-рухового апарату (ОА, РА, анкілозуючий спондиліт), а також при болю і ознаках запалення при гострому подагричному артриті). Крім цього, ЕТОРА показана при нетривалому лікуванні помірного післяопераційного болю, пов’язаного зі стоматологічними операціями. Далі буде коротко розглянуто доказову базу щодо застосування еторикоксибу при м’язово-суглобовій патології.

Таблиця. Дозові режими препарату ЕТОРА при різних захворюваннях згідно з інструкцією для медичного застосування [22] та клінічними дослідженнями [23–32]

Захворювання		Рекомендована доза	Можлива доза
Остеоартрит		30 мг 1 раз на добу	60 мг 1 раз на добу
Інструкція	Ревматоїдний артрит Аксіальний спондилоартрит (анкілозуючий спондиліт)	60 мг 1 раз на добу	90 мг 1 раз на добу; при досягненні клінічної стабілізації доцільно знизити дозу до 60 мг 1 раз на добу
	Гострий подагричний артрит	120 мг 1 раз на добу. Під час клінічних досліджень гострого подагричного артриту еторикоксиб застосовували впродовж 8 днів
	Гострий біль	У разі появи гострого болю еторикоксиб застосовують лише в гострий симптоматичний період
Дослідження	Гострий та хронічний біль у попереку	60–90 мг або 1 мг/кг маси тіла 1 раз на добу, з/без міорелаксантів чи прегабаліну (хронічний біль у нижній частині спини із нейропатичним компонентом)

Місце препарату ЕТОРА у лікуванні остеоартриту

Еторикоксиб добре вивчений у пацієнтів з ОА, його ефективність була порівнянною з традиційними НПЗП і значно вищою, ніж плацебо [16]. Наприклад, у 12-тижневому рандомізованому подвійному сліпому дослідженні у пацієнтів з ОА кульшового та колінного суглобів еторикоксиб (30 мг/добу) мав порівнянну ефективність із ібупрофеном (2400 мг/добу) та був ефективнішим у полегшенні нічного болю [33]. Крім того, в групі, яка отримувала еторикоксиб, відмічено достовірно нижчу частоту побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту. За результатами двох рандомізованих плацебо контрольованих досліджень еторикоксиб був принаймні таким само ефективним, як целекоксиб, і мав подібну безпеку при лікуванні ОА колінного та кульшового суглобів; обидва були кращими за плацебо [34].

Дані щодо нижчої частоти припинення лікування через побічні явища з боку шлунково-кишкового тракту при застосуванні еторикоксибу порівняно з традиційними НПЗП при ОА отримано в результаті комбінованого аналізу 9 рандомізованих подвійних сліпих досліджень [35].

Для точної оцінки шлунково-кишкової переносимості еторикоксибу порівняно з диклофенаком натрію проведено велике міжнародне дослідження EDGE [36]. У ньому взяли участь 7111 пацієнтів з ОА різних локалізацій, які отримували терапію одним із двох названих препаратів протягом у середньому 9 міс.

Лікування еторикоксибом у дозі 90 мг (втричі вища, ніж показана при ОА) асоціювалося зі значно кращою переносимістю щодо шлунково-кишкового тракту порівняно з диклофенаком (9,4 проти 19,2 події на 100 пацієнто-років відповідно; коефіцієнт ризику (КР) 0,50; 95% довірчий інтервал (ДІ) 0,43–0,58; p<0,001).

52 тиж тривало лікування еторикоксибом у дозах 60 та 90 мг/добу, у якому аналізували його ефективність та безпеку порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг/добу [37]. За результатами цього подвійного сліпого дослідження еторикоксиб зумовив збереження значної клінічної ефективності у пацієнтів з ОА протягом року лікування. Еторикоксиб продемонстрував клінічну ефективність, подібну до диклофенаку в дозі 150 мг, і загалом добре переносився.

Масштабне порівняння, у яке включено ацетамінофен 4000 мг, диклофенак 150 мг, напроксен 1000 мг та ібупрофен 2400 мг, а також селективні ЦОГ-2 НПЗП целекоксиб і луміракоксиб у дозах 100–400 мг і еторикоксиб 30 і 60 мг для лікування ОА, опубліковане у 2012 р. [38]. За висновком авторів, існує >95% ймовірності того, що еторикоксиб (30 або 60 мг) демонструє найбільше зменшення вираженості болю та поліпшення фізичної функції з усіх порівнюваних втручань (рис. 1).

Рисунок 1. Імовірність того, що кожне лікування забезпечує найбільше зменшення вираженості болю, поліпшення фізичної функції та показника за шкалою «Загальна оцінка пацієнтом статусу захворювання» (patient global assessment of disease status — PGADS) [38]

Найновіший і наймасштабніший метааналіз із порівнянням ефективності різних НПЗП у лікуванні вторинного болю внаслідок ОА колінного та тазостегнового суглобів опубліковано в «The Lancet» у 2017 р. [39]. Він базувався на результатах 74 рандомізованих клінічних досліджень за участю 58 556 пацієнтів. На основі наявних даних еторикоксиб у дозі 60 мг і диклофенак у дозі 150 мг виявилися найбільш ефективними препаратами для лікування болю у пацієнтів з ОА колінного або кульшового суглобів.

Аксіальний спондилоартрит

НПЗП показані при всіх формах аксіального спондилоартриту для контролю запалення, пов’язаного з руйнуванням залучених структур (патогенне лікування), і зменшення вираженості болю (симптоматичне лікування) [40]. Клінічні дослідження свідчать, що еторикоксиб загалом безпечний, добре переноситься та ефективний у лікуванні аксіального спондилоартриту протягом більше 1 року [41].

Щоб краще оцінити порівняльну ефективність різних НПЗП при аксіальному спондилоартриті, виконано систематичний огляд та мережевий метааналіз клінічних досліджень із застосуванням 20 препаратів [42]. За висновком авторів, еторикоксиб перевершував целекоксиб, кетопрофен і теноксикам щодо зменшення вираженості болю, а результати інших порівнянь були недостатньо достовірними (рис. 2).

Рисунок 2. (A) Зміна оцінки болю в усіх дослідженнях. (Б). Зміна оцінки болю в дослідженнях із застосуванням повної дози НПЗП. Величина відносного ефекту кожного НПЗП порівняно з плацебо, представлена як стандартизована середня різниця (ССР) з 95% ДI, вказана в правій колонці. Негативне значення означає більше зменшення вираженості болю порівняно з плацебо [42]

В іншому дослідженні еторикоксиб виявився ефективним у лікуванні пацієнтів з аксіальним спондилоартритом, резистентним до інших традиційних НПЗП [43].

ЕТОРА у схемах лікування подагричного та ревматоїдного артриту

НПЗП у лікуванні подагри відіграють особливу роль, оскільки необхідні як під час, так і в період між гострими нападами, під час сечокислотознижувальної терапії з метою профілактики нападів подагри [11].

У першому, за оцінкою авторів, метааналізі застосування різних НПЗП при подагрі виявлено, що еторикоксиб чинить протизапальну та знеболювальну дію, подібну за вираженістю до індометацину, у лікуванні гострої подагри. Крім того, еторикоксиб має значно нижчий ризик розвитку побічних явищ, ніж індометацин. Еторикоксиб у дозі 120 мг перорально один раз на добу може бути ефективним у лікуванні гострого подагричного артриту [44].

24 дослідження 5 препаратів було об’єднано в систематичному огляді та метааналізі з метою оцінки порівняльної ефективності традиційних НПЗП і селективних інгібіторів ЦОГ-2 у пацієнтів із гострою подагрою [45]. На думку авторів, селективні ЦОГ-2, особливо еторикоксиб, можуть принести більше користі при подагрі. Такий висновок зроблено з урахуванням деяких параметрів, за якими еторикоксиб випереджав препарати порівняння. Наприклад, за оцінкою відповіді дослідником порівняно з індометацином (SMD –0,29; 95% ДІ –0,46–0,11). Еторикоксиб також показав більш сприятливий показник інтенсивності болю за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ), ніж целекоксиб (SMD –2,36; 95% ДІ –3,36–1,37), та більш виражений контроль болю, ніж мелоксикам, за шкалою Лайкерта (SMD –0,56; 95% ДІ –1,10–0,02). Також еторикоксиб у дозі 120 мг 4 рази на добу зумовлював вищу ймовірність досягнення клінічного покращення, ніж целекоксиб у дозі 200 мг двічі на добу (відносний ризик (ВР) 4,84; 95% ДІ 2,19–10,72).

Додавання еторикоксибу до основного режиму лікування препаратами, що модифікують захворювання, зумовлює значне зменшення вираженості болю і поліпшення щоденного функціонування пацієнта [46].

При цьому одним із аргументів застосування еторикоксибу як компонента мультимодальних стратегій управління болем є його анальгезивна дія за межами суглобів.

Адже, як зазначено вище, еторикоксиб при прийомі внутрішньо створює значущі концентрації у спинномозковій рідині, впливаючи на пластичні реакції нервової системи як на периферії, так і у центральній нервовій системі. Важливо також, що еторикоксиб у дозі 90 мг викликав значно нижчий ризик припинення лікування через побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, як свідчать результати рандомізованого клінічного дослідження EDGE-II [47].

Як застосовувати препарат ЕТОРА при болю в нижній частині спини

Біль у попереку (нижній частині спини — БНС) визначається як біль і дискомфорт (спазм м’язів та/або скутість), що локалізуються нижче реберного краю та над нижньою сідничною складкою, з іррадіацією в ноги або без неї (ішіас) [23]. Гострий біль у попереку визначається як епізод, який триває менше 6 тиж [24]. Ризик БНС зростає у віці старше 35 років, причому поширеність більша серед жінок. Люди, зайняті на роботах, що потребують тривалого сидіння та стояння або роботи зі значними вантажами, піддаються вищому ризику [25]. Етіологія БНС може включати механічні, системні і неспецифічні причини. У близько 90% пацієнтів діагностується неспецифічний біль, тобто не пов’язаний з відомою, розпізнаною та специфічною патологією. За підрахунками, 5,0–10,0% випадків БНС набувають хронічного характеру, який є причиною високих витрат на лікування, відпусток через хворобу та страждань [26].

Метою лікування БНС є швидке полегшення болю та покращення функціональних можливостей. НПЗП, рідше — м’язові релаксанти в комбінації з НПЗП, розглядаються в якості 1-ї лінії терапії в більшості настанов [27]. Проблема полягає в тому, щоб вирішити, які НПЗП застосовувати для більшого та швидшого полегшення стану.

Результати нещодавно проведеного обсерваційного дослідження свідчать, що еторикоксиб (1 мг/кг маси тіла) продемонстрував більш значне зменшення вираженості болю (62%) порівняно з ацеклофенаком (2 мг/кг маси тіла) (52%). Покращення функціональної здатності було більшим при застосуванні еторикоксибу (61%) порівняно з ацеклофенаком (57%). Жоден з учасників дослідження не припинив терапію, і жодних побічних ефектів не зареєстровано [28]. За висновками авторів, еторикоксиб також перевищував ацеклофенак за економічною ефективністю. У комбінації з міорелаксантом еторикоксиб також забезпечував кращий результат порівняно із препаратами порівняння у пацієнтів з дуже інтенсивним БНС [29]. Цікаво, що у загальній популяції учасників цього дослідження порівнянні достовірне зниження інтенсивності болю (p<0,001) і поліпшення функціональної здатності (p<0,001) виявлено у групах пацієнтів з втручаннями обох типів: а) еторикоксиб (60 мг) і м’язовий релаксант тіоколхікозид (4 мг); б) м’язовий релаксант хлорзоксазон (500 мг), диклофенак (50 мг) і парацетамол (325 мг).

При хронічному БНС еторикоксиб у дозі як 60, так і 90 мг 1 раз на добу забезпечував значне зменшення вираженості симптомів і зниження працездатності через 1 тиж після початку терапії. Ефект мав максимальну вираженість через 4 тиж та зберігався протягом 3 міс. При цьому не відмічено суттєвих відмінностей між лікуванням щодо частоти побічних дій або припинення лікування через їх розвиток [30, 31].

Високу ефективність еторикоксибу при хронічному БНС підтверджено у великому міжнародному дослідженні (555 пацієнтів віком 19–85 років з 62 медичних центрів 24 європейських країн). За результатами цього 4-тижневого багатоцентрового рандомізованого подвійного сліпого дослідження в паралельних групах у дорослих пацієнтів із хронічним БНС еторикоксиб у дозі 60 мг 1 раз на добу протягом 4 тиж ефективний у полегшенні болю та поліпшенні фізичної функції та порівнянний з високою дозою диклофенаку 150 мг на добу.

У разі поєднання ноцицептивного із нейропатичним компонентом болю в нагоді може стати додавання до лікувальної схеми прегабаліну. За результатами рандомізованого дослідження, прегабалін пролонгованого вивільнення (75 мг) та еторикоксиб (60 мг) забезпечили значні переваги у зменшенні вираженості болю та покращанні функціонального стану порівняно з монотерапією еторикоксибом у пацієнтів із хронічним БНС. Така комбінація може бути одним із варіантів лікування для раннього та тривалого полегшення болю та покращення якості життя, оскільки впливає як на нейропатичний, так і на ноцицептивний компоненти болю [32].

Висновки

Порівняно з іншими НПЗП еторикоксиб демонструє високу анальгезивну дію, вищу, ніж целекоксиб, і порівнянну з диклофенаком, а також кращий профіль безпеки щодо верхніх відділів шлунково-кишкового тракту та нижчу гепатотоксичність порівняно з диклофенаком [48]. Відмінності між еторикоксибом і традиційними НПЗП щодо симптоматичних виразок та їх ускладнень стають очевидними на початку лікування та залишаються незмінними протягом усього курсу лікування. Отже, переваги еторикоксибу мають особливе клінічне значення у пацієнтів із високим ризиком виразкування шлунково-кишкового тракту [49].

При цьому ризик розвитку серцево-судинних побічних ефектів еторикоксибу порівнянний з іншими НПЗП, як показано в останніх метааналізах, рандомізованих і обсерваційних дослідженнях [47, 50]. Підвищення серцево-судинного ризику, пов’язане з еторикоксибом та іншими НПЗП, залежить від дози препарату та тривалості терапії. Важливо, що можливе одночасне застосування препарату еторикоксибу ЕТОРА з ацетилсаліциловою кислотою (кардіопротекторні дози) без зниження або припинення активності ацетилсаліцилової кислоти [22].

Порівняння еторикоксибу та інших НПЗП показує, що перший є корисним терапевтичним варіантом для пацієнтів з ОА, РА, анкілозуючим спондилоартритом або подагрою, які мають незначну кількість серцево-судинних факторів ризику і, в той же час, відносно високий ризик шлунково-кишкових ускладнень.

Обґрунтований вибір генерика

«Polpharma», що представляє препарат ЕТОРА, є найбільшим польським виробником готових ліків та активних фармацевтичних інгредієнтів. Компанія працює на ринках понад 60 країн Центральної та Східної Європи, Кавказу і Середньої Азії. Вона, зокрема, є лідером серед польських компаній (виключаючи університети та науково-дослідні інститути) за кількістю європейських патентних заявок (звіт Європейського патентного відомства (EPO) за 2022 р.) [51].

Список використаної літератури

1. Musculoskeletal Health in Europe Report v5.0. http://www.eumusc.net/workpackages_wp4.cfm.
2. Musculoskeletal health. World Health Organization. https://bit.ly/3A0OGyG.
3. Dreinhöfer K., Watfa N. (2021) The Burden. In: Verhaar JAN, Kjærsgaard-Andersen P., Limb D. et al., editors. The EFORT White Book: «Orthopaedics and Traumatology in Europe» [Internet]. Lowestoft (UK): Dennis Barber Ltd.
4. von der Lippe E., Krause L., Prost M. et al., BURDEN 2020 Studiengruppe Prävalenz von Rücken- und Nackenschmerzen in Deutschland (2019) Ergebnisse der Krankheitslast-Studie BURDEN 2020. J. Gesundheit. Monit, 6(S3): 1–14. http://dx.doi.org/10.25646/7854
5. Shuldiner J., Tur-Sinai A., Bentur N. (2020) Musculoskeletal Pain Medication Use in Middle Age and Older Adults in 15 European Countries and Israel. Pain Manag. Nurs., 21(2): 165–171.
6. Fenske J.N., Berland D.W., Chandran S. et al. (2021) Pain Management [Internet]. Ann Arbor (MI): Michigan Medicine University of Michigan. pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/34310088.
7. Machado G.C., Abdel-Shaheed C., Underwood M. et al. (2021) Non-steroidal anti-inflammatory drugs (NSAIDs) for musculoskeletal pain. BMJ, 372: n104.
8. Ramiro S., Nikiphorou E., Sepriano A. et al. (2023) ASAS-EULAR recommendations for the management of axial spondyloarthritis: 2022 update. Ann. Rheum. Dis., 82(1): 19–34.
9. Gossec L., Kerschbaumer A., Ferreira R.J.O. et al. (2024) EULAR recommendations for the management of psoriatic arthritis with pharmacological therapies: 2023 update. Annals of the Rheumatic Diseases, 83: 706–719.
10. Kloppenburg M., Kroon F.P., Blanco F.J. et al. (2019) 2018 update of the EULAR recommendations for the management of hand osteoarthritis. Annals of the Rheumatic Diseases, 78: 16–24.
11. Richette P., Doherty M., Pascual E. et al. (2017) 2016 updated EULAR evidence-based recommendations for the management of gout. Ann. Rheum. Dis., 76(1): 29–42.
12. Ho K.Y., Cardosa M.S., Chaiamnuay S. et al. (2020) Practice Advisory on the Appropriate Use of NSAIDs in Primary Care. J. Pain Res., 13: 1925–1939.
13. Katiyar P., Lakhani P., Tutu S. et al. (2017) Facts on generic drugs to meet out worldwide challenges for implementing generic medicine related policies of health schemes. International Journal of Pharmaceutical Sciences and Research, 8(9): 3678–3685.
14. Mostafa S., Mohammad M.A., Ebrahim J. (2021) Policies and Practices Catalyzing the Use of Generic Medicines: A Systematic Search and Review. Ethiop. J. Health Sci., 31(1): 167–178.
15. Cochrane D.J., Jarvis B., Keating G.M. (2002) Etoricoxib. Drug, 62(18): 2637–2651.
16. Huang W.N., Tso T.K. (2018) Etoricoxib improves osteoarthritis pain relief, joint function, and quality of life in the extreme elderly. Bosn. J. Basic. Med. Sci., 18(1): 87–94.
17. Dallob A., Hawkey C.J., Greenberg H. et al. (2003) Characterization of etoricixib, a novel selective COX-2 inhibitor. J. Clin. Pharmacol., 43: 573–585.
18. Kwiatkowska B., Majdan M., Mastalerz-Migas A. et al. (2017) Status of etoricoxib in the treatment of rheumatic diseases. Expert panel opinion. Rheumatology, 55(6): 290–297.
19. Angeletti F., Meier F., Zöller N. et al. (2020) Hypersensitivity reactions to non-steroidal anti-inflammatory drugs (NSAIDs) — a retrospective study. J. Dtsch. Dermatol. Ges., 18(12): 1405–1414.
20. Burian M., Geisslinger G. (2005) COX-dependent mechanisms involved in the antinociceptive action of NSAIDs at central and peripheral sites. Pharmacol. Ther., 107: 139–154.
21. Piirainen A., Kokki M., Hautajärvi H. et al. (2016) The Cerebrospinal Fluid Distribution of Postoperatively Administred Dexketoprofen and Etoricoxib and Their Effect on Pain and Inflammatory Markers in Patients Undergoing Hip Arthroplasty. Clin. Drug Investig., 36(7): 545–555.
22. Інструкція для медичного застосування лікарського засобу ЕТОРА (РП UA/18682/01/01, UA/18682/01/02, UA/18682/01/03 із змінами згідно із наказом МОЗ України від 11 березня 2024 р. № 410).
23. Verhagen A.P., Downie A., Popal N. et al. (2016) Red flags presented in current low back pain guidelines: a review. Eur. Spine J., 25(9): 2788–2802.
24. Soumya R.V., Babu L., Shafi K.M. et al. (2018) A prospective comparative study on the efficacy of aceclofenac and diclofenac in low back pain. EJPMR, 5(1): 200–203.
25. Mattiuzzi C., Lippi G., Bovo C. (2020) Current epidemiology of low back pain. Journal of Hospital Management and Health Policy, 4: 15–15.
26. Meucci R.D., Fassa A.G., Faria N.M. (2015) Prevalence of chronic low back pain: systematic review. Rev. Saude Publica, 49: 1.
27. Oliveira C.B., Maher C.G., Pinto R.Z. et al. (2018) Clinical practice guidelines for the management of non-specific low back pain in primary care: an updated overview. Eur. Spine J., 27: 2791–2803.
28. Jagannathan H., Thota A., B Kumarappa A.K. et al. (2020) A comparative study of aceclofenac versus etoricoxib in the management of acute low back pain in a tertiary care hospital. J. Drug Assess., 9(1): 60–65.
29. Karmakar A., Arora S., Singal R. et al. (2023) The Efficacy and Safety of a Combination of Thiocolchicoside and Etoricoxib in Low Back Pain (ESCoTEL): A Randomized Active-Controlled Trial. Cureus, 15(10): e47621.
30. Birbara C.A., Puopolo A.D., Munoz D.R. et al. Etoricoxib Protocol 042 Study Group (2003) Treatment of chronic low back pain with etoricoxib, a new cyclo-oxygenase-2 selective inhibitor: improvement in pain and disability — a randomized, placebo-controlled, 3-month trial. J. Pain, 4(6): 307–315.
31. Pallay R.M., Seger W., Adler J.L. et al. (2004) Etoricoxib reduced pain and disability and improved quality of life in patients with chronic low back pain: a 3 month, randomized, controlled trial. Scand. J. Rheumatol., 33(4): 257–266.
32. Yeole A.B., Sree Ranga Lakshmi G., Selvakumar C.J. et al. (2022) Efficacy and Safety of Pregabalin Prolonged Release-Etoricoxib Combination Compared to Etoricoxib for Chronic Low Back Pain: Phase 3, Randomized Study. Pain Ther., 11(4): 1451–1469.
33. Puopolo A., Boice J.A., Fidelholtz J.L. et al. (2007) A randomized placebo-controlled trial comparing the efficacy of etoricoxib 30 mg and ibuprofen 2400 mg for the treatment of patients with osteoarthritis. Osteoarthritis Cartilage. Dec; 15(12): 1348–1356.
34. Bingham C.O. 3rd, Sebba A.I., Rubin B.R. et al. (2007) Efficacy and safety of etoricoxib 30 mg and celecoxib 200 mg in the treatment of osteoarthritis in two identically designed, randomized, placebo-controlled, non-inferiority studies. Rheumatology (Oxford), 46(3): 496–507.
35. Matsumoto A.K., Cavanaugh P.F.Jr. (2004) Etoricoxib. Drugs Today Barc., 40: 395–414.
36. Baraf H.S., Fuentealba C., Greenwald M. et al.; EDGE Study Group (2007) Gastrointestinal side effects of etoricoxib in patients with osteoarthritis: results of the Etoricoxib versus Diclofenac Sodium Gastrointestinal Tolerability and Effectiveness (EDGE) trial. J. Rheumatol., 34(2): 408–420.
37. Curtis S.P., Bockow B., Fisher C. et al. (2005) Etoricoxib in the treatment of osteoarthritis over 52-weeks: a double-blind, active-comparator controlled trial [NCT00242489]. BMC Musculoskelet. Disord., 6: 58.
38. Stam W., Jansen J., Taylor S.(2012) Efficacy of etoricoxib, celecoxib, lumiracoxib, non-selective NSAIDs, and acetaminophen in osteoarthritis: a mixed treatment comparison. Open Rheumatol. J., 6: 6–20.
39. da Costa B.R., Reichenbach S., Keller N. et al. (2017) Effectiveness of non-steroidal anti-inflammatory drugs for the treatment of pain in knee and hip osteoarthritis: a network meta-analysis. Lancet, 8; 390(10090): e21–e33.
40. Marcu I.R., Dop D., Padureanu V. et al. (2020) Non-Steroidal Anti-Inflammatory Drug Etoricoxib Facilitates the Application of Individualized Exercise Programs in Patients with Ankylosing Spondylitis. Medicina (Kaunas), 56(6): 270.
41. van der Heijde D., Baraf H.S., Ramos-Remus C. et al. (2005) Evaluation of the efficacy of etoricoxib in ankylosing spondylitis: results of a fifty-two-week, randomized, controlled study. Arthritis Rheum., 52(4): 1205–1215.
42. Wang R., Dasgupta A., Ward M.M. (2016) Comparative efficacy of non-steroidal anti-inflammatory drugs in ankylosing spondylitis: a Bayesian network meta-analysis of clinical trials. Ann. Rheum. Dis., 75(6): 1152–1160.
43. Gratacós J., Moreno Martínez-Losa M., Font P. et al.; Etoricoxib Study Group (2016) Etoricoxib in ankylosing spondylitis: is there a role for active patients refractory to traditional NSAIDs? Clin. Exp. Rheumatol., 34(1): 94–99.
44. Zhang S., Zhang Y., Liu P. et al. (2016) Efficacy and safety of etoricoxib compared with NSAIDs in acute gout: a systematic review and a meta-analysis. Clin. Rheumatol., 35(1): 151–158.
45. Li M., Yu C., Zeng X. (2020) Comparative efficacy of traditional non-selective NSAIDs and selective cyclo-oxygenase-2 inhibitors in patients with acute gout: a systematic review and meta-analysis. BMJ Open, 10(9): e036748.
46. Kvien T.K., Greenwald M., Peloso P.M. et al. (2015) Do COX-2 inhibitors provide additional pain relief and anti-inflammatory effects in patients with rheumatoid arthritis who are on biological disease-modifying anti-rheumatic drugs and/or corticosteroids? Post-hoc analyses from a randomized clinical trial with etoricoxib. BMC Musculoskelet Disord., 16: 26.
47. Krueger K., Lino L., Dore R. et al. (2008) Gastrointestinal tolerability of etoricoxib in rheumatoid arthritis patients: results of the etoricoxib vs diclofenac sodium gastrointestinal tolerability and effectiveness trial (EDGE-II). Ann. Rheum. Dis., 67(3): 315–322.
48. Laine L., Curtis S.P., Cryer B. et al.; MEDAL Steering Committee (2007) Assessment of upper gastrointestinal safety of etoricoxib and diclofenac in patients with osteoarthritis and rheumatoid arthritis in the Multinational Etoricoxib and Diclofenac Arthritis Long-term (MEDAL) programme: a randomised comparison. Lancet, 369(9560): 465–473.
49. Yuan Y., Hunt R.H. (2007) Global gastrointestinal safety profile of etoricoxib and lumiracoxib. Curr. Pharm. Des., 13(22): 2237–2247.
50. Jansen J.P., Gaugris S., Choy E.H. et al. (2010) Cost effectiveness of etoricoxib versus celecoxib and non-selective NSAIDS in the treatment of ankylosing spondylitis. Pharmacoeconomics, 28: 323–344.
51. polpharma.pl/en.