Іван Савович Зозуля народився 12.08.1939 р. в селі Волоське Деражнянського району Хмельницької обл. Після закінчення Волоськівської середньої школи (1957) вступив у Чернівецьке медичне училище, яке закінчив із відзнакою в 1959 р. Цього ж року вступив у Чернівецький медичний інститут. Перші 3 роки навчався на «відмінно», отримував підвищену стипендію. З 1959 р. водночас працював медичною сестрою в терапевтичному, згодом — в офтальмологічному відділенні Чернівецької обласної лікарні.
На старших курсах Іван Зозуля відвідував терапевтичний гурток у професора Натана Борисовича Щупака, займався студентською науковою роботою, проводив клінічні та експериментальні дослідження. На V курсі (1963) виступив з доповіддю на ХХХVI Науковій конференції «Реакция Така-Ара у больных с различными ретикулезами» з публікацією тез. До наукової роботи Іван Савович долучився ще за студентських років. При закінченні інституту у 1965 р. Н.Б. Щупак подав до ректорату замовлення, щоб залишити І.С. Зозулю на кафедрі, але відповідно до законодавства потрібно було відпрацювати 3 роки лікарем.
У період 1965–1968 рp. працював лікарем у Вовковинецькій дільничній лікарні Хмельницької обл., Хмельницькій обласній лікарні. У 1968–1970 рр. навчався в клінічній ординатурі на кафедрі нервових хвороб № 1 Київського державного інституту удосконалення лікарів. У 1970–1978 рр. — лікар, завідувач неврологічного відділення Київської обласної клінічної лікарні. З 1978 р. — асистент, доцент кафедри нервових хвороб. Із 1988 р. — доцент, професор, з 1991 р. — завідувач кафедри медицини невідкладних станів Національного університету охорони здоров’я (НУОЗ) України імені П.Л. Шупика.
У 1972 р. І.С. Зозуля захистив кандидатську дисертацію «Клинико-электрофизиологические изменения при сосудистых заболеваниях головного мозга» (нервові хвороби), у 1990 р. — докторську дисертацію «Реабилитация больных с неврологическими проявлениями гипертонической болезни» (нервові хвороби, кардіологія). І.С. Зозуля — лікар вищої категорії за фахом «Неврологія» і «Медицина невідкладних станів».
Працюючи на кафедрі нервових хвороб № 1, Іван Савович призначений ученим секретарем Спеціалізованої вченої ради із захисту докторських та кандидатських дисертацій, головою якої був професор Леонід Остапович Пелех (на той час — проректор з наукової роботи). Цю посаду Іван Савович обіймав протягом 10 років, аж до захисту своєї докторської дисертації. Це була велика наукова школа, що спонукала багато читати, писати, оформляти документацію і доставляти її (дисертації) до Вищої атестаційної комісії (ВАК) СРСР.
З 1991 р. — проректор із наукової роботи НУОЗ України імені П.Л. Шупика (до 2016 р.), завідувач кафедри швидкої та невідкладної медичної допомоги (нині — кафедра медицини невідкладних станів). У 1992 р. І.С. Зозулі присвоєно вчене звання професора.
Працюючи проректором з наукової роботи, професор І.С. Зозуля значною мірою реорганізував наукову діяльність в Академії, підготовку науково-педагогічних кадрів, запровадження бюджетних і пошукових науково-дослідницьких робіт, створення центральної науково-дослідної лабораторії та науково-дослідного сектору. За ініціативою ректора Академії професора Віталія Миколайовича Гиріна І.С. Зозуля разом із завідувачем відділу науково-медичної інформації Р.І. Гош створили всю документацію і затвердили у ВАК випуск «Збірник наукових праць співробітників НМАПО імені П.Л. Шупика», що вийшов вже сотим номером. За ініціативою ректора, академіка Національної академії медичних наук (НАМН) України, професора Ю.В. Вороненка Іван Савович як проректор з наукової роботи стояв у витоків створення і забезпечення діяльності 12 спеціалізованих вчених рад. Створені наукові школи з різних спеціальностей. Започатковані науково-практичні журнали, співзасновником яких стала Академія, сьогодні їх близько 40. Професор І.С. Зозуля зробив великий внесок як проректор у становлення, розвиток та авторитет НУОЗ України імені П.Л. Шупика.
Професор І.С. Зозуля, працюючи на кафедрі медицини невідкладних станів протягом 30 років, з яких 28 — завідувачем, багато зробив для створення та розвитку кафедри, підбору кадрового потенціалу, розширення її багатопрофільності. За 30 років існування кафедри професорсько-викладацький склад змінився, підвищився професіоналізм, поліпшилося матеріально-технічне забезпечення, забезпечення підручниками, навчальними посібниками. За редакцією професора І.С. Зозулі протягом 10 років опубліковано 4 підручники з медицини невідкладних станів, у тому числі під грифом «національний». Іван Савович як завідувач опорної кафедри налагодив тісні творчі зв’язки із завідувачами профільних кафедр Харківської академії післядипломної освіти і Запорізької академії післядипломної освіти, із Республіканським центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, Київським центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, головними лікарями баз кафедри — Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, Олександрівської клінічної лікарні м. Київ, Київської міської дитячої клінічної лікарні № 1 і баз стажування Житомира, Чернігова, Черкас, Київської обл. За роки роботи кафедри пройшли навчання 9802 лікарі-слухачі та 852 лікарі-інтерни, підготовлено 22 аспірантів, 45 клінічних ординаторів, з яких 10 — іноземні громадяни. Захищено 9 докторських і 40 кандидатських дисертацій, успішно захистили докторські дисертації 2 докторанти. Проведено велику лікувальну роботу. Виконано близько 5,5 тис. оперативних втручань, проліковано та проконсультовано близько 100 тис. хворих, впроваджено 34 наукових розробки.
Кафедрою під керівництвом професора І.С. Зозулі організовано та проведено 25 наукових форумів, у тому числі 5 з’їздів працівників екстреної медичної допомоги. На І з’їзді (2005) створено Громадську організацію «Асоціація працівників швидкої, невідкладної медичної допомоги та медицини катастроф», президентом якої обрано професора І.С. Зозулю (до 2016 р.).
І.С. Зозуля — автор понад 1000 друкованих праць, з яких 44 підручники та навчальні посібники, в тому числі 5 видань Національного підручника «Медицина невідкладних станів», 20 монографій, 45 довідників, 32 методичні рекомендації, 11 авторських прав на твір, 22 інформаційні листи, 6 автобіографічних довідників, 1 словник, 838 статей і тез. Під його керівництвом та науковим консультуванням захищено 4 докторські та 27 кандидатських дисертацій, присвячених актуальним проблемам неврології, нейрохірургії, наслідкам Чорнобильської катастрофи, черепно-мозковій та спінальній травмі.
І.С. Зозуля нагороджений 8 орденами, в тому числі 2 орденами Ярослава Мудрого, і 22 медалями.
Під керівництвом професора І.С. Зозулі розроблено та впроваджено нові методи діагностики, лікування та профілактики захворювань.
Іван Савович Зозуля був членом Вченої ради МОЗ України чотирьох скликань, багато років є членом президії правління Республіканського товариства неврологів, психіатрів і наркологів України, членом спеціалізованої Вченої ради з фаху «Неврологія, терапія, сімейна медицина», заступником голови Вченої ради НУОЗ України імені П.Л. Шупика (до 2016 р.).
Професор І.С. Зозуля — головний редактор журналу «Український медичний часопис» з дня його заснування, голова редакційної колегії «Інформаційного вісника» Академії наук вищої освіти України, науковий редактор «Збірника наукових праць співробітників НМАПО імені П.Л. Шупика», науковий консультант журналу «Гострі та невідкладні стани у практиці лікаря», головний редактор міжнародного журналу «Экстренная медицина» (Україна, Білорусь, Росія), член редакційних рад ряду наукових і науково-практичних медичних журналів.
Редакція журналу «Український медичний часопис»
щиро вітає Вас, Іване Савовичу, зі славетним ювілеєм
і бажає міцного здоров’я, щастя, професійних
та особистих успіхів і наснаги!
