Організація індивідуальної та комплексної допомоги пацієнтам з гемороєм. За матеріалами науково-практичної конференції

July 12, 2024
1570
УДК:  616.147.17
Resume

Геморой вважається одним з найпоширеніших захворювань. Клінічно характеризується безболісною ректальною кровотечею під час дефекації з можливим випадінням анальної тканини. Окрім аномально розширених судин і деструктивних змін у тканинах, що їх підтримують, геморой пов’язаний із тромбоутворенням та певним ступенем запалення тканин [1]. У цій статті за матеріалами науково-практичної конференції ретельно розглядаються патофізіологія, діагностика та сучасне лікування геморою, що включає зміну дієти та способу життя, фармакотерапію та хірургічні втручання. Також розглядаються особливості лікування геморою у складних ситуаціях, профілактика та усунення ускладнень хірургічного лікування.

У травні 2024 р. у м. Трускавець відбулася організована Українською академією хірургії науково-практична конференція «Мультидисциплінарний підхід у лікуванні хірургічного хворого — вимоги часу». Під час заходу лікарі різного фаху отримали можливість обговорити сучасні тенденції розвитку хірургії, цікаві та складні випадки із практики, спільно шукати відповіді на актуальні питання.

«Проблема венозних тромбозів та тромбоемболій не випадково є основною темою конференції», — зазначив Богдан Матвійчук, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри хірургії факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Ця тема є мультидисциплінарною та потребує об’єднання зусиль фахівців різних спеціальностей, підкреслив професор, вітаючи учасників.

Вітаючи учасників, Денис Миргородський, кандидат медичних наук, доцент кафедри хірургії з курсом невідкладної та судинної хірургії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця висловив задоволення значною зацікавленістю аудиторії, що проявилася участю не тільки хірургів, але й анестезіологів, лікарів сімейної медицини, терапевтів, кардіологів. Адже для участі в конференції зареєструвалося понад 4 тис. фахівців, при цьому частина лікарів брали участь в онлайн-форматі.

Значний інтерес слухачів викликало, зокрема, секційне засідання на тему «Сучасні методи лікування геморою, профілактика ускладнень, доброякісні захворювання прямої кишки». Відбулося воно під головуванням Руслана Палієнка, кандидата медичних наук, доцента кафедри військової хірургії Української військово-медичної академії і присвячувалося особливостям діагностики та лікування геморою в сучасних умовах. Виступаючи із першою доповіддю, Р. Палієнко нагадав, що геморой та кили, особливо пахові, є найбільш поширеними у військовослужбовців хірургічними захворюваннями в сучасних умовах. Геморой взагалі посідає 1-ше місце серед проктологічних захворювань, при цьому частота ректальних кровотеч — найбільш частого та грізного ускладнення цього захворювання, становить 20%.

Взагалі слово «геморой» походить від грецького hemo (кров) та rrhoos (тече). Ще за часів Гіппократа пацієнтів з гемороєм лікували із застосуванням супозиторіїв, припіканням вузлів і навіть їх видаленням. Давньоруською назвою цього захворювання був «почечуй». На Русі почечуйні майст­ри вважалися представниками лікарських ремесел, поряд із травниками, відкривачами жил та костоправами.

Гемороєм сьогодні вважають захворювання, що виникає внаслідок структурно-функціональних порушень у кавернозній тканині анального каналу [2]. Фізіологічна роль цієї тканини полягає в забезпеченні, разом із анальним сфінктером, запірного механізму прямої кишки. Так, при підвищенні тонусу внутрішнього анального сфінктера кровонаповнення гемороїдальних комплексів збільшується і вони закривають просвіт анального каналу; при зниженні анального тонусу кровонаповнення зменшується. Порушення кровопостачання та відтоку крові з внутрішніх гемороїдальних комплексів призводить до дегенеративних процесів у підтримувальній зв’язці слизової оболонки (зв’язці Парка (Park’s ligament)) та еластичній тканині (яку іноді називають м’язом Трейця (Treitz’s muscle)) із наступним запуском ряду патофізіо­логічних механізмів (рис. 1).

Рисунок 1. Патофізіологія розвитку геморою

Клінічна картина геморою характеризується тріадою основних симптомів:

  • біль у задньому проході;
  • випадіння гемороїдальних вузлів;
  • анальні кровотечі.

Гемороїдальний біль — це симптом, який виникає внаслідок ішемії при порушенні трофіки кавернозної та нервової тканин. Гемороїдальні кровотечі — це наслідок ерозій (виразок) слизової оболонки, знову ж таки — внаслідок порушення кровообігу в кавернозній тканині. Випадіння гемороїдальних вузлів відбувається внаслідок руйнування сполучної тканини і зв’язки Парка, внаслідок чого кавернозна тканина дислокується і виходить назовні. Крім цих трьох основних симптомів, геморой виявляється наступними ознаками:

  • анальний свербіж, який виникає у 25% хворих;
  • анальні тріщини (10% випадків);
  • прокталгія, анокуприковий больовий синдром, тобто біль в зоні промежини (близько 50%);
  • виразки анального каналу (3% пацієнтів);
  • при ІІІ–ІV ступені випадіння гемороїдальних вузлів виникає неспроможність запірної функції анального сфінктера (10% пацієнтів);
  • залізодефіцитна анемія як наслідок довготривалої кровотечі;
  • психосоматичні розлади (головний біль, порушення сну, нервовість, зниження працездатності, лібідо).

Згідно з анатомічною класифікацією геморою, запропонованою ще в 1931 р. Пруїтом (M.G. Pruitt, 1931), він поділяється на:

  • внутрішній (підслизовий);
  • зовнішній (підшкірний);
  • комбінований (наявність внутрішніх гемороїдальних вузлів при збереженій зв’язці Парса).

В Україні в більшості проктологічних клінік використовується міжнародна класифікація Голіхера (Goligher’s) за ступенем (І–ІV) випадіння вузлів [3].

Досить суттєвим є те, що про тріаду симптомів геморою знають не тільки лікарі, але й пацієнти, які часто вдаються до самолікування. Між тим встановлення діагнозу потребує дотримання діагностичного протоколу зі збором анамнезу, проктологічним оглядом із пальцевим дослідженням анального каналу, а також виконання додаткових методів обстеження — лабораторних та інструментальних [4].

При цьому проктологічний огляд — це комплекс діагностичних заходів, що включає наступне:

  • огляд періанальної ділянки, пальцеве дослідження анального каналу та нижньоампулярного відділу прямої кишки з оцінкою прохідності, виявленням можливих патологічних змін, визначенням тонусу анального сфінктера, інфільтративних змін параректальної клітковини;
  • проктоскопія або огляд за допомогою ректального дзеркала, що дозволяє візуалізувати анатомічні структури анального каналу;
  • ендоскопічне дослідження прямої кишки — ректороманоскопія чи сигмоскопія.

Як зазначив доповідач, хоча 60% випадків раку прямої кишки локалізуються саме в анальному та нижньоампулярному відділі, навіть проктологи нерідко ігнорують проктоскопію, покладаючись лише на пальцеве та ректороманоскопічне дослідження. Але під час ректороманоскопії не можна повноцінно оглянути анальний канал, тому що за рахунок скорочення сфінктера деякі анатомічні структури (крипти та анальні сосоч­ки) не візуалізуються. При цьому виключення гемороїдального раку особливо показане пацієнтам віком старше 40 років із випорожненням кров’ю, зменшенням маси тіла та членами сім’ї І ступеня з колоректальним раком, дифузним поліпозом.

Виділення крові — абсолютне показання до колоноскопії. Виразка, новоутворення потребують біопсії із подальшим гістологічним дослідженням.

Також необхідно проводити диференційну діагностику геморою з випадінням прямої кишки. Для цього використовують проведення функціональних проб у різних положеннях пацієнта, за необхідності — дефекографію. Анальні кондиломи теж інколи розцінюються як пацієнтами, так і сімейними лікарями як геморой.

Хронічні запальні захворювання кишечнику, такі як хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт, для диференційної діагностики потребують колоноскопії, ірригоскопії і додаткових лабораторних досліджень.

Анальні тріщини можуть бути неспецифічними, виникати при хронічних запальних захворюваннях (хвороба Крона), а можуть мати інфекційний генез (сифілітичний, туберкульозний), викликатися гострими і хронічними запальними захворюваннями періанальної ділянки (екзема, епідермофітія, анальний герпес), а також захворюваннями анального каналу, такими як криптит, парапроктит, проктит, інфекційні і паразитарні ураження товстої кишки; особливо це стосується дітей, людей молодого віку, а також пацієнтів, які повернулися з країн Східної Азії.

Необхідно також проводити диференційну діагностику із хворобами органів малого таза (ендометріоз, аднексит, простатит, аденома передміхурової залози), із вторинним гемороєм як наслідком порушення кровообігу в системі ворітної або нижньої порожнистої вени при захворюваннях печінки, серця, легень, системних хворобах судин. Також слід мати на увазі побічну дію ліків, таких як антикоагулянти, нестероїдні протизапальні препарати, особливо препарати диклофенаку у формі ректальних супозиторіїв, які досить часто призводять до виражених кровотеч з анального каналу.

Навіть якщо візуалізується джерело кровотечі, тобто ерозовані гемороїдальні вузли, гостра або хронічна анальна тріщина, обов’язково необхідно виконувати колоноскопію, яка дає можливість своєчасно виявити не лише колоректальний рак, а й дивертикулярну хворобу.

Що стосується лікування, на сьогодні відповідні погляди варіюють від радикальних підходів, що потребують обов’язкового проведення гемороїдектомії всім пацієнтам, до виключно медикаментозної терапії і навіть нетрадиційних і народних методів, таких як гірудотерапія, акупунктура, клізми, ванночки. Вони зумовлюють певне полегшення для пацієнтів, тому можуть використовуватися, зазначив Р. Палієнко (рис. 2).

Рисунок 2. Тактика лікування геморою

У лікуванні геморою застосовують препарати різних фармакотерапевтичних груп, особливо з протизапальною, знеболювальною дією та здатністю покращувати мікроциркуляцію. Компоненти із такою дією є у складі комбінованого препарату Проктозан® НЕО виробництва компанії «Хемофарм АД» (Республіка Сербія). Він містить унікальну, тобто без аналогів на ринку, комбінацію діючих речовин для швидкого полегшення симптомів геморою (рис. 3). Зокрема, це єдиний в Україні препарат у формі свічок, що містить гепарин (120 МО у 1 г супозиторія), який прискорює процеси розсмоктування гематом і тромбів зі зменшенням набряку тканин.

Рисунок 3. Комплексний патогенетичний вплив комбінованого препарату Проктозан® НЕО із зазначенням вмісту діючих речовин на 1 г мазі або в 1 супозиторії

Геморой може ускладнюватися тромбозом гемороїдальних вузлів [5], що відмічається у близько 60% пацієнтів із хронічним гемороєм.

Застосування гепарину патогенетично обґрунтовано з метою відстрочення або запобігання хірургічному втручанню, у профілактиці тромбозів зовнішніх гемороїдальних вузлів при малоінвазивних методах лікування. Гепарин здатний проникати через шкіру, він сприяє:

  • зменшенню вираженості запальних явищ (набряку та гіперемії шкіри),
  • регресу тромбованих гемороїдальних вузлів,
  • мікроциркуляції й активації тканинного обміну.

Преднізолон — друга складова цього препарату, синтетичний глюкокортикостероїд, який широко застосовується в медицині. Його терапевтична активність зумовлена протизапальною, протиалергічною й антиоксидантною дією (завдяки вазоконстрикторному ефекту). Порівняно з гідрокортизоном протизапальна активність є в 4 рази більшою. Третя складова препарату — це полідоканол, який чинить місцеву анестезувальну та протисвербіжну дію. Згідно з останніми дослідженнями, місцеву знеболювальну і протисвербіжну дію полідоканолу пов’язують з блокадою потенціалзалежних натрієвих каналів у сенсорних нервових волокнах подібно до інших місцевих анестетиків. Таким чином, Проктозан® НЕО має три потужні складові і впливає на різні патогенетичні ланки виникнення захворювання (табл. 1).

Таблиця 1. Переваги препарату Проктозан® НЕО

Характеристика Пояснення
Ефективний Три потужні складові для швидкого полегшення
Комплексний Одночасно діє на більшість симптомів
Швидкодіючий Лише один супозиторій на добу забезпечує швидке полегшення
Індивідуальний підхід Зручний у застосуванні для різних випадків завдяки 2 формам випуску

Сергій Маліновський, кандидат медичних наук, доцент кафедри хірургії № 1 та урології Дніпровського державного медичного університету, розповів про клінічні підходи до лікування гострого геморою. Основна причина цього стану — ускладнення захворювання, що проявляється тромбозом із подальшим виникненням запального процесу.

Саме через тромбоз пацієнт відчуває інтенсивний біль, що залежно від розміру тромбу може ставати нестерпним.

Гострий тромбований зовнішній геморой часто розвивається у пацієнтів з гострим запором або у тих, хто нещодавно переніс тривале натужування. Розрізняють наступні види тромбозу гемороїдальних вузлів:

  • без запального процесу;
  • із ускладненням у вигляді запалення гемороїдальних вузлів;
  • із запаленням періанальної шкіри та підшкірної клітковини.

Як пояснив доповідач, тромбований геморой — це тромбоз гемороїдальних вузлів. Діагноз «гострий тромбоз зовнішніх та/або внутрішніх гемороїдальних вузлів» встановлюють для визначення ускладнень геморою ІІ–IV ступеня. У той же час періанальний венозний тромбоз — це прояви тромбозу лише судин зовнішнього гемороїдального сплетіння. При цьому гемороїдальні вузли можуть бути не уражені. Він виявляється сильним болем і набряком. Сучасне консервативне лікування включає місцеву та системну терапію (рис. 4).

Рисунок 4. Консервативне лікування гострого геморою

Для лікування гемороїдального тромбозу патогенетично обґрунтованим є застосування препаратів гепарину.

Зокрема, в консенсусних рекомендаціях Італійського товариства колоректальної хірургії (Consensus statement of the Italian society of colorectal surgery — SICCR) зазначено, що при зовнішньому тромбованому геморої поряд з іншими засобами консервативної терапії може бути корисним місцеве застосування мазі з гепарином [6].

У клінічному дослідженні при місцевому застосуванні гепарину суттєве зменшення вираженості симптомів та ознак гострого геморою відзначали у 91% пацієнтів [7, 8].

Отже, місцеве застосування гепарину є обґрунтованим вибором, що може дозволити відстрочити хірургічне втручання або уникнути його.

У національних рекомендаціях Асоціації колопроктологів України щодо ведення пацієнтів з гемороєм також рекомендують місцеве застосування мазі з гепарином [9].

У клінічній практиці лікування тромбозу гемороїдальних вузлів добре зарекомендувала себе мазь Проктозан® НЕО. Комбінація діючих речовин, що не має аналогів, дозволяє швидко полегшити симптоми геморою за рахунок комбінованої дії.

За словами С. Маліновського, вони із колегами широко використовують наступну комплексну методику:

  • нормалізація консистенції та транзиту кишкового вмісту за допомогою додаткового вживання рослинної клітковини (лушпиння насіння подорожнику) та збільшення вживання рідини;
  • рекомендації щодо поводження в туалеті (сидіння не більше 5–7 хв, виключаючи 2-моментну дефекацію);
  • флавоноїди внутрішньо (максимальна доза 2000 мг 3 рази на добу із наступним зниженням дози);
  • сидячі ванночки (відвари ромашки, календули та м’яти 2–3 рази на день);
  • Проктозан® НЕО мазь 2–3 рази на добу (з 1-го по 10-й день);
  • мазь з трибенозидом чи флуокортолоном 2 рази на добу (з 11-го по 20-й день).

За словами доповідача, мазь Проктозан® НЕО забезпечує відмінні результати при застосуванні протягом 10-денного курсу, добре переноситься майже без побічних ефектів, хоча за інструкцією її застосування обмежено 7 днями. Болісні відчуття звичайно значно зменшуються вже на 3–4-й день від початку лікування, тромб поступово розсмоктується протягом 4–6 тиж; при цьому термін розсмоктування тромбу залежить від його розміру.

За показаннями пацієнтам виконують хірургічне лікування — тромбектомію чи видалення тромбованого зовнішнього гемороїдального вузла. Знеболення включає інгаляцію метоксифлурану та місцеву анестезію. При цьому післяопераційне застосування мазі Проктозан® НЕО не призводить до підвищення кровоточивості в жодного з хворих. Планову радикальну гемороїдектомію зазвичай виконують через 1–1,5 міс після розсмоктування тромбу.

Гострий геморой у вагітних та породіль

Вагітність і пологи є одним із основних провокуючих чинників розвитку та загострення геморою у жінок, зазначив С. Маліновський. Провокуючими факторами при цьому є:

  • збільшена матка, яка механічно тисне на тазові судини та кишечник;
  • закрепи;
  • гормональні зміни, що порушують васкуляризацію шкіри та м’язів;
  • потуги під час вагінальних пологів, які можуть зумовлювати загострення геморою.

За епідеміологічними даними, у близько 25–35% вагітних відмічають геморой. У деяких популяціях 85% вагітних стикалися з цим захворюванням у ІІІ триместрі, і близько 50% жінок із гемороєм в анамнезі відзначили його ускладнення у вигляді тромбозу в ІІ та ІІІ триместрі вагітності.

Лікування гострого геморою у вагітних та породіль має свої особливості. Так, флавоноїди, а також мазь Проктозан® НЕО застосовують тільки у ІІ–ІІІ триместр, тоді як у І триместр — мазь із суспензією культури Е. соli.

За висновками доповідача:

  • застосування Проктозан® НЕО у комплексному консервативному лікуванні геморою дозволяє швидко полегшити біль, усунути тромбоз, набряк і запалення;
  • амбулаторне виконання тромбектомії та видалення тромбованого гемороїдального вузла в перші 72 год від початку захворювання та на фоні консервативної терапії дозволяє більш швидко нівелювати симптоми та прискорити одужання;
  • комбінація інгаляційного знеболення метоксифлураном та місцевої анестезії дозволяє досягти необхідного рівня знеболення для виконання втручань при тромбозі гемороїдальних вузлів з комфортом для хворого та лікаря;
  • інгаляційну анестезію також застосовують при пере­в’язках та обстеженні хворих з вираженим больовим синдромом.

Микола Постоленко, завідувач відділення проктології, кандидат медичних наук, доцент кафедри хірургії Запорізького національного медичного університету, узагальнив сучасні підходи до медикаментозного лікування геморою. За його словами, консервативна терапія спрямована першочергово на усунення клінічних симптомів. Вона не виліковує хворого від геморою, а лише позбавляє від проявів та дає можливість підтримати ремісію, забезпечуючи:

  • профілактику загострень при хронічному перебігу;
  • попередження кровоточивості;
  • усунення набряку та запалення;
  • досягнення швидкого та досить тривалого місцевого знеболювального ефекту;
  • усунення свербежу, печіння;
  • попередження та усунення тромбозу;
  • підвищення якості життя пацієнта.

Згідно з національними та міжнародними рекомендаціями, консервативне лікування представлене у всіх стадіях лікування геморою (табл. 2).

Таблиця 2. Методики лікування геморою залежно від стадії

Методики Стадії
І ІІ ІІІ ІV
Консервативне + + + +
Склерозування + +
Інфрачервона коагуляція + +
Лікування латексними кільцями + + +-
Трансанальна гемороїдальна деартеріалізація + +
Гемороїдопексія за Лонго + + +
Гемороїдектомія + +

Після звернення хворого на консультацію першим кроком лікування має бути призначення базової консервативної терапії, що передбачає комплекс заходів із нормалізації роботи шлунково-кишкового тракту. Зокрема, збільшення споживання рідини до 2–3 л на день та зміну поведінки в туалеті: сидіти на унітазі слід під кутом у 35°, підставивши під ноги невеликий стілець. Потрібно також уникати перенавантаження, стресу, тривалого сидіння.

Задля покращення ефекту слід поєднувати застосування місцевої та системної терапії. Використання мазей, кремів та свічок зумовлює змащувальний, знеболювальний, кровоспинний та протизапальний ефекти. За наявності внутрішнього геморою пріоритетним є застосування свічок та кремів/мазей за допомогою аплікатора, зовнішнього — мазі або кремів. Місцеві кортикостероїди доцільно призначати при гострому тромбозі гемороїдальних вузлів, періанальному тромбозі, кровотечі та наявності больового синдрому.

Звертаючись до настанови Європейського товариства колопроктологів (European Society of Coloproctology — ESCP), доповідач наголосив, що геморой — це часте захворювання вагітних. Є повідомлення про те, що тромбоз зовнішніх гемороїдальних вузлів виникає у 8% жінок під час останнього триместру вагітності та у 20% — відразу після пологів. Опитування, проведене за кордоном серед 165 акушерів, показало, що лише 42% з них направляють цих жінок до проктолога або хірурга. У багатьох жінок симптоми зникають незабаром після народження дитини. Основною ж метою лікування є усунення гострих симптомів, переважно за допомогою зміни режиму харчування та способу життя.

У вагітних та жінок після пологів слід застосовувати базове лікування: місцеві засоби, венотоніки та анальгетики.

Отже, Проктозан® НЕО — це препарат, що містить три потужні складові для швидкого полегшення при геморої. Завдяки комплексному складу він діє на більшість симптомів, забезпечує патогенетичний вплив та зручність у застосуванні завдяки двом формам випуску — свічки та мазь. Обмеженням до застосування може бути тільки індивідуальна непереносимість його компонентів.

Новітні хірургічні технології

Віталій Балицький, головний експерт з проктології Хмельницької обл., завідувач проктологічного відділення, кандидат медичних наук, доцент кафедри хірургії ФПО Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, розповів про методи хірургічного лікування поєднаної патології анального каналу та прямої кишки із застосуванням новітніх технологій. Зокрема, йшлося про методику високочастотного електрохірургічного впливу, що порівняно із традиційними методиками сприяє суттєвому зменшенню набряку аноректальної ділянки, частоти післяопераційних кровотеч, підшкірних гематом, нагноєння післяопераційних ран та утворення залишкових гіпертрофованих періанальних шкірних міток.

Ускладнення хірургічного лікування

«У хірургії немає дрібниць, і помилки та бездіяльність медиків може коштувати життя і здоров’я пацієнта», — підкреслив Р. Палієнко, виступаючи з доповіддю «Профілактика ускладнень при хірургічному лікуванні хворих на геморой». Отже, ускладнення, що виникають після хірургічного лікування геморою, можна поділити на ранні (виникають у 1–5-й день після операції, і пізні (на 10–14-ту добу після операції або навіть через кілька тижнів) (табл. 3).

Таблиця 3. Ускладнення хірургічного лікування геморою

Ранні Пізні
Кровотеча

Парапроктит

Тромбоз

Тромбоемболія

Підслизова гематома

Флегмона прямої кишки

Гостра затримка сечі

Проктогенний копростаз

Стриктура анального каналу

Недостатність анального сфінктера

Хронічна виразка (тріщина) анального каналу

Псевдополіпоз анального каналу

Одним із найчастіших (виникає у 2–4% хворих) та з високим ризиком смерті та ускладнень у ранній післяопераційний період після гемороїдектомії є кровотеча. Основ­ні причини цього ускладнення полягають у порушеннях при виконанні оперативного втручання (табл. 4). Зокрема, тверді калові маси після паузи в харчуванні призводять до спадіння лігатури / кліпси з судини. Досить кричущі ситуації — призначення диклофенаку (включаючи супозиторії), який підвищує ризик кровотечі.

Щоб впевнитися в надійному гемостазі після операції, хірург має вставити тампон в анальний канал та зачекати 1–2 хв, оцінивши після цього виділення крові. Проте лікування післяопераційної кровотечі методом тампонади анального каналу неприпустиме! Деякі помилково вважають, що для зупинки кровотечі цього досить, але це зовсім не так. Гемостаз має бути тільки хірургічним.

Таблиця 4. Причини, лікування та профілактика кровотеч у ранній післяопераційний період

Причини

Порушення техніки втручання

Невиконання контролю хірургічного гемостазу

Спадіння лігатури/кліпси з судини

Підвищення артеріального тиску після операції

Коагуляційні порушення

Надмірна гемодилюція сольовими розчинами

Призначення диклофенаку в післяопераційний період

Радикальні операції в амбулаторних умовах

Лікування

Хірургічний гемостаз

Медикаментозне лікування (транексамова кислота, етамзилат, амінокапронова кислота)

Трансфузійна терапія (плазма, тромбоцитарна маса, цільна кров)

Профілактика

Повноцінне обстеження пацієнта до операції

Дотримання техніки втручання

Контроль гемостазу, у тому числі після операції

Ще одне раннє ускладнення при лікуванні геморою — парапроктит (0,5–3% хворих). Він зумовлює високий ризик гнійно-септичних ускладнень та смерті (табл. 5). Наприклад, при операції за Мілліганом — Морганом (Milligan — Morgan), коли після обробки центральних гілочок верхньої прямокишкової артерії хірург намагається прошити максимально більше тканин і накладає лігатури більше ніж у трьох ділянках, таким чином повністю перекриваючи кровопостачання, може призвести до некрозу до флегмони прямої кишки.

Таблиця 5. Парапроктит як післяопераційне ускладнення. Причини, лікування та профілактика

Причини

Порушення техніки виконання оперативного втручання

Потрапляння під лігатуру анальної крипти

Введення склерозанту підслизово в параректальну клітковину або в м’язи кишки (анального сфінктера)

Глибоке електро-/термо-/кріопошкодження при виконанні гемороїдектомії

Накладання великої кількості лігатур в анальному каналі

Зашивання рани наглухо

Інфікування підслизової гематоми

Відсутність післяопераційного догляду за раною

Запальний процес в анальному каналі за наявності нориці, анальної тріщини, неспецифічного виразкового коліту

Супутня патологія (цукровий діабет, СНІД, туберкульоз, променева хвороба, лейкопенія різного генезу)

Усунення

Розкриття рани, гематоми, парапроктиту, зняття лігатур

Медикаментозне місцеве лікування (мазь Левомеколь, супозиторії з бетадином)

Профілактика

Повноцінне обстеження пацієнта до операції

Дотримання техніки виконання операції

Контроль за станом пацієнта в післяопераційний період з виявленням ускладнень

Зашивання рани наглухо після закритої гемороїдектомії або операції за Фергюсоном (Ferguson) призводить до ризику розвитку інфекційно-септичних ускладнень.

Підслизові гематоми виникають, коли хірург використовує не колючі, а ріжучі голки. На жаль, висока вартість шовного матеріалу на сьогодні спонукає використовувати неспеціалізований шовний матеріал та голки, внаслідок чого можливе травмування судин з виникненням підслизової гематоми.

Як наголосив доповідач, пацієнти в післяопераційний період потребують обов’язкового контролю, навіть якщо вони оперуються амбулаторно з виконанням малоінвазивних операцій. На 3-тю–5-ту добу огляд пацієнта має бути виконаний обов’язково. Чому? Тому що якраз у цей період найчастіше виникають ранні післяопераційні ускладнення, зокрема запальний процес в анальному каналі в прямій кишці. А флегмона прямої кишки зумовлює високий ризик смерті. Це ускладнення, яке також виникає в ранній післяопераційний період. На жаль, є випадки, коли пацієнти помирали після довготривалого місцевого лікування флегмони.

Тромбоз зовнішніх гемороїдальних вузлів — ще одне раннє ускладнення геморою, яке відмічають в 0,8–1,0% випадків (табл. 6).

Таблиця 6. Причини та тактика попередження і лікування місцевого тромбозу в післяопераційний період

Причини

Порушення техніки виконання оперативного втручання

Лігування більше 2 гемороїдальних вузлів за один сеанс

Прошивання більше 3–4 гілочок верхньої прямокишкової артерії при операції Морінага

Накладання великої кількості лігатур в анальному каналі, прямій кишці з порушенням трофіки тканин прямої кишки

Порушення згортальної системи крові (захворювання крові, печінки, тромбоцитоз)

Недотримання протоколу післяопераційної медикаментозної терапії (непризначення антикоагулянтів тим пацієнтам, яким вони потрібні)

Усунення

Медикаментозне лікування: місцеве — Проктозан® НЕО, а також системне — прямі або низькофракційні гепарини

Хірургічне лікування — тромбектомія

Профілактика

Обстеження пацієнтів до операції

Дотримання техніки виконання операції

Призначення антикоагулянтів в післяопераційний період як місцевих, так і системних

«На сьогодні в нашій клініці практично всі пацієнти після малоінвазивних методів хірургічного лікування геморою отримують перші 10 днів препарат Проктозан® НЕО з метою профілактики тромбозу гемороїдальних вузлів, — пояснив Р. Палієнко. — Чому? Тому що цей препарат — єдиний в Україні, у складі якого у формі ректальних супозиторіїв міститься гепарин. Дозування 120 МО на 1 г супозиторія достатньо для покращення місцевого кровообігу та трофіки тканин, зменшення набряку і для профілактики тромбозу зовнішніх гемороїдальних вузлів».

Преднізолон, який входить у склад препарату, сприяє зменшенню набряку рани, покращує протизапальну, протиалергічну та антиоксидативну дію завдяки вазоконстрикторному ефекту.

Полідоканол — це місцевий анестетик, який при топічному застосуванні якраз і сприяє місцевому анестезуючому, протисвербіжному ефекту. Чому це є важливим? Тому що після оперативного лікування у пацієнтів виникає поклик на дефекацію. Це обумовлено наявністю в підслизовому шарі нервових закінчень, які відповідають за акт дефекації, і в пацієнтів виникають тенезми в післяопераційний період. Саме цей комбінований препарат, у склад якого входить полідоканол, усуває ці симптоми, і пацієнти легше переносять втручання.

Таким чином, три потужні складові Проктозан® НЕО усувають больові відчуття, сприяють регресу тромбозу і зменшенню вираженості запальної реакції. Тобто препарат є ефективним комплексним, зумовлює швидке полегшення стану. І найголовніше — забезпечує індивідуальний підхід.

Ця інформація надана компанією ДП «СТАДА-Україна» в якості професійної підтримки фахівцям охорони здоров’я. Інформація, що стосується будь-якого(их) продукту(ів), може не збігатися з Інструкцією для медичного застосування препарату. Будь ласка, ознайомтеся з повним текстом інструкції для отримання точної інформації або даних щодо продуктів, які розглядають у цій публікації, до призначення.

HCP-PRO-01-28062024

Список використаної літератури

  • 1. Lohsiriwat V. (2015) Treatment of hemorrhoids: A coloproctologist’s view. World J. Gastroenterol., 21(31): 9245–9252. doi: 10.3748/wjg.v21.i31.9245.
  • 2. Pata F., Sgró A., Ferrara F. et al. (2021) Anatomy, Physiology and Pathophysiology of Haemorrhoids. Rev. Recent. Clin. Trials, 16(1): 75–80.
  • 3. Dekker L., Han-Geurts I.J.M., Grossi U. et al. (2022) Is the Goligher classification a valid tool in clinical practice and research for hemorrhoidal disease? Tech. Coloproctol., 26(5): 387–392. doi: 10.1007/s10151-022-02591-3.
  • 4. van Tol R.R., Kleijnen J., Watson A.J.M. et al. (2020) European Society of ColoProctology: guideline for haemorrhoidal disease. Colorectal. Dis., 22(6): 650–662. doi: 10.1111/codi.14975.
  • 5. Gebbensleben O., Hilger Y., Rohde H. (2009) Aetiology of thrombosed external haemorrhoids: a questionnaire study. BMC Res. Notes, 2: 216. doi: 10.1186/1756-0500-2-216.
  • 6. Gallo G., Martellucci J., Sturiale A. et al. (2020) Consensus statement of the Italian society of colorectal surgery (SICCR): management and treatment of hemorrhoidal disease. Tech. Coloproctol., 24(2): 145–164. doi: 10.1007/s10151-020-02149-1.
  • 7. Ng L., Monagle K., Monagle P. et al. (2015) Topical use of antithrombotics: review of literature. Thromb. Res., 135: 575–581.
  • 8. Gupta P.J. (2002) Use of enzyme and heparin paste in acute haemorrhoids. Rom. J. Gastroenterol., 11: 191–195.
  • 9. Захараш М.П., Усенко О.Ю., Пойда О.І. та ін. (2020) Асоціація колопроктологів України. Національні рекомендації асоціації колопроктологів України щодо ведення пацієнтів із гемороєм, адаптовані до Рекомендацій Європейського товариства колопроктологів (ЕSСP). Klinichna khirurhiia, 87(7–8): 89–104. DOI: 10.26779/2522-1396.2020.7-8.89.