Біластин у лікуванні алергічного риніту: відокремлюємо факти від упереджень

Настало довгоочікуване літо, а з ним розпочався сезон алергії на пилок квітучих дерев, злакових і бур’янистих трав. Кількість хворих зі скаргами, притаманними сезонному/цілорічному алергічному риніту (АР) та алергічному ринокон’юнктивіту (АРК), стрімко зростає, а лікарі все частіше стикаються з питанням вибору оптимального антигістамінного препарату (АГП). Серед великої кількості блокаторів гістамінових (Н) рецепторів 1-го типу, представлених на вітчизняному фармацевтичному ринку, лідируючі позиції займає оригінальний біластин (Ніксар®). Незважаючи на це, іноді клінічне застосування біластину супроводжується протилежними поглядами на характеристики, що відрізняють його від інших АГП. Спробуємо подолати різноманітні упередження, відділивши факти від домислів за допомогою доказової медицини.

Упередження № 1.
Біластин та інші АГП мають однаковий механізм дії, який полягає у блокуванні Н₁-рецепторів, отже, всі АГП забезпечують виникнення подібних клінічних ефектів.

Факти. На перший погляд, це твердження є цілком справедливим, але перед тим, як погодитися з ним, пригадаємо особливості реалізації дії гістаміну. Фізіологічний вплив цього біологічного аміну здійснюється завдяки його зв’язуванню з 4 типами гістамінових рецепторів (H₁, H₂, H₃ і H₄), що призводить до скорочення гладких м’язів, зміни проникності судин, секреції шлункової кислоти та функції базофілів тощо [4]. АГП, призначені для лікування алергії, взаємодіють з Н₁-рецепторами, локалізованими в центральній нервовій системі, гладком’язових клітинах кровоносних судин та дихальної системи, ендотеліоцитах, хондроцитах, гепатоцитах, дендроцитах, моноцитах, нейтрофілах та лімфоцитах [4]. Тобто неселективні АГП (АГП 1-го покоління) здатні інгібувати не тільки периферичні, але й церебральні, кардіоваскулярні Н₁-рецептори, викликаючи розвиток знач­ної кількості побічних дій (рис. 1).

Рисунок 1. Центральні та периферичні механізми дії АГП [11]

Стимуляція периферичних H₁-рецепторів зумовлює поя­ву алергічних симптомів, тоді як блокада церебральних H₁-рецепторів призводить до сонливості, втоми, підвищення апетиту, зниження когнітивних функцій (погіршення пам’яті та здатності до навчання), судом, агресивної поведінки.

На відміну від багатьох інших АГП, біластин вибірково зв’язується з H₁-рецепторами та не чинить інгібіторної дії на М₁–М₅ мускаринові, α₁– та β₂-адренергічні, 5-НТ2А-серотонінергічні, кальцієві, В₁-брадикінінові, Н₂-, Н₃-, Н₄-гістамінові, D₄-лейкотрієнові рецептори, завдяки чому його застосування не супроводжується великою кількістю небажаних реакцій. Спорідненість біластину до Н₁-рецепторів перевищує таку фексофенадину та цетиризину в 3 та 5 разів відповідно [5]. Така висока афінність та селективність дії біластину є однією з найважливіших клінічних переваг препарату.

Таким чином, навіть однакова підсумкова дія різноманітних АГП у вигляді блокування Н₁-рецепторів може супроводжуватися появою небажаних додаткових ефектів, що робить застосування високоселективного АГП 2-го покоління біластину більш доцільним.

Упередження № 2.
Спектр побічних дій АГП 1-го та 2-го покоління майже зіставний.

Факти. Часткове розвінчання цього міфу наведено вище, але слід підкреслити, що перелік небажаних ефектів АГП 1-го покоління значно перевищує такий препаратів 2-го покоління, що пов’язано з неселективністю «старих» блокаторів Н₁-рецепторів та їх здатністю впливати на мускаринові рецептори, викликаючи сухість у роті, затримку сечі, синусову тахікардію (рис. 2). АГП 1-го покоління також зв’язуються з серотоніновими та α-адренорецепторами, провокуючи, відповідно, підвищення апетиту, збільшення маси тіла та виникнення постуральної гіпотензії, запаморочення [8]. АГП 1-го покоління здатні провокувати подовження інтервалу Q–T, появу/підвищення частоти шлуночкових аритмій внаслідок впливу на іонні канали в міокарді [8]. Короткотривалість дії, ліпофільність, здатність проходити через гематоенцефалічний бар’єр, тахіфілаксія, потенційна взаємодія з алкоголем, психотропними / снодійними засобами значно обмежують клінічне застосування АГП 1-го покоління.

Рисунок 2. Типові побічні дії АГП 1-го покоління [8]

Вірогідність розвитку подібних побічних дій при прийомі біластину, селективного представника АГП 2-го покоління, значно нижча [8]. Біластин практично не метаболізується в організмі та екскретується нирками переважно в незміненому вигляді; він позбавлений кардіотоксичного ефекту [5]. Завдяки таким особливостям біластин можна призначати хворим похилого віку, пацієнтам з нирковою та печінковою недостатністю без корекції дози, а також рекомендувати особам із супутньою серцево-судинною патологією [7].

Упередження № 3.
Фізико-хімічні характеристики АГП не чинять значного впливу на клінічні властивості блокаторів Н₁-рецепторів.

Факти. Біластин, пероральний АГП 2-го покоління, має декілька важливих фізико-хімічних особливостей, які надають йому специфічні властивості та вигідно відрізняють від інших АГП. За фізичними характеристиками біластин має значну молекулярну масу (463,6 Да), яка, вірогідно, перевищує середню молекулярну масу (310 Да) таких АГП 2-го покоління, як дезлоратадин, олопатадин, цетиризин, левоцетиризин, бепотастин [7]. З хімічної точки зору, молекула біластину є біполярним іоном, загалом електронейтральним, який містить у своїй структурі функціональні групи з негативними та позитивними зарядами [7]. Зазначені особливості біластину мають велике клінічне значення: все це утруднює проникнення препарату в головний мозок та робить неможливим блокування центральних Н₁-рецепторів.

Упередження № 4.
Усі представники АГП 2-го покоління позбавлені здатності проникати в головний мозок та блокувати церебральні Н₁-рецептори.

Факти. Згідно з критеріями Консенсусу щодо антигістамінних препаратів нового покоління (Consensus Group on New Generation Antihistamines — CONGA), що ґрунтуються на здатності АГП зв’язуватися з церебральними Н₁-рецепторами (H₁RO), усі блокатори Н₁-рецепторів класифікують на 3 групи: неседативні (H₁RO <20%), менш седативні (20–50%) та седативні (≥50%) [5]. Седативні АГП з H₁RO ≥50% значно впливають на функціональну активність центральної нервової системи, викликаючи зниження уваги та пізнавальної здатності, навчання, пам’яті та психомоторних функцій, провокуючи розвиток безсон­ня [5, 11]. Типовими седативними АГП є блокатори Н₁-рецепторів 1-го покоління, які змінюють функціональну активність головного мозку, порушують циркадний цикл сну-неспання, увагу, пам’ять та навчання, створюючи умови для затримки рідини, посилення апетиту, змін серцево-судинної регуляції, прогресування втомлюваності та виникнення психоемоційних порушень [11].

Група пероральних неседативних АГП 2-го покоління представлена лише двома препаратами: біластином та фексофенадином (рис. 3) [5]. Серед них мінімальні значення H₁RO притаманні саме біластину (див. рис. 3), тому його навіть називають «АГП, що не проникає в головний мозок» [5]. Цей факт означає, що прийом біластину не супроводжується когнітивними порушеннями, сонливістю. Саме завдяки відсутності седативної дії представники Міністерства інфраструктури та транспорту Японії дозволяють приймати біластин пілотам цивільних літаків і членам льотних команд [5].

Рисунок 3. Залученість церебральних Н₁-рецепторів для різних АГП залежно від вираженості седативних властивостей [5]

Упередження № 5.
Усі АГП 2-го покоління мають однакові показання до застосування — АР та кропив’янка, тому немає різниці, який саме препарат буде призначений хворому.

Факти. Такі відомі представники АГП 2-го покоління, як фексофенадин, цетиризин, левоцетиризин, лоратадин, дезлоратадин, ебастин та біластин, рекомендовані для лікування АР та кропив’янки [5]. Серед цієї великої групи препаратів тільки біластин має ще одне зареєстроване показання до застосування — АРК [5, 13]. Тобто, на відміну від решти АГП, саме біластин здатний нівелювати не тільки «назальні» ознаки АРК, але й «очні» симптоми захворювання: сльозотечу, свербіж і відчуття «піску» в очах [5, 13].

Упередження № 6.
«Ідеального» АГП не існує.

Факти. Європейська академія алергології та клінічної імунології (European Academy of Allergy and Clinical Immunology — ЕААСІ) в узгоджувальному документі Allergic Rhinitis and its Impact on Asthma (ARIA) наводить перелік основних вимог до ідеального АГП: селективна блокада Н₁-рецепторів, хороша протиалергічна дія, швидке настання клінічного ефекту та тривалість дії (24 год), відсутність тахіфілаксії та клінічно значущих міжлікарських взаємодій [3]. Найбільшій кількості перелічених вимог відповідає біластин, який отримав за критеріями ЕААСІ/ARIA 10 балів порівняно з фексофенадином (9,5 бала), дезлоратадином, ебастином, левоцетиризином та лоратадином (6,5 бала в кожному випадку) [12]. Таку високу оцінку біластин отримав завдяки найвищій селективності до Н₁-рецепторів, високій ефективності, хорошому профілю безпеки, фізико-хімічним особливостям.

Упередження № 7.
Доказова база біластину щодо ефективності при АР, АРК ґрунтується лише на даних клінічних та рандомізованих клінічних досліджень (РКД).

Факти. Доказове портфоліо біластину постійно попов­нюється новими даними, що підтверджують його ефективність та хороший профіль безпеки. Нещодавно опубліковані результати РКД, в якому доведена результативність цього АГП у лікуванні АРК у дітей віком 2–5 років [6]. Розглядаючи доказову базу біластину, слід навести результати метааналізів, в яких досліджувалася його ефективність у лікуванні АР. Метааналіз 9 РКД (n=3801) підтвердив достовірну здатність біластину ефективно нівелювати назальні прояви АР, покращувати якість життя. Автори цієї роботи також підкреслили хороший профіль безпеки, відмінну переносимість препарату та відсутність сонливості під час його прийому [1]. Подібні дані щодо результативності та безпеки біластину у хворих на АР отримані в іншому метааналізі (n=3329), в якому також доведена відсутність седативного ефекту препарату [9].

Цього року представлені результати Делфі-консенсусу, що базується на аналізі думок 50 провідних експертів з 17 країн, щодо доцільності застосування біластину при АР, АРК [2]. З метою наведення точних даних дозволимо собі процитувати положення цього документа.

Делфі-консенсус: «Біластин у лікуванні АРК та кропи­в’янки» [2]:

• Завдяки своєму фармакологічному профілю біластин відповідає більшості критеріїв EAACI/ARIA для лікарських засобів, які застосовуються у лікуванні АР;
• загальна частота небажаних явищ при застосуванні біластину в дослідженнях, проведених за участю хворих на АР, була подібна до плацебо. Низька частота виникнення сонливості при прийомі біластину має велике значення, оскільки АР сам по собі може чинити седативний вплив та погіршувати психомоторні функції;
• біластин довів свою ефективність у підвищенні якості життя у хворих на АР на противагу вираженому негативному впливу захворювання на різноманітні сфери повсякденної активності.

Таким чином, провідні алергологи світу підкреслили важливу роль біластину в лікуванні АРК, АР [2].

Висновок

Оригінальний біластин (Ніксар®), АГП 2-го покоління, показаний для лікування АРК, АР та хронічної кропив’янки. Ніксар (біластин) майже не піддається метаболізму в печінці, нирках, має сприятливий профіль безпеки та переносимості, позбавлений седативного, негативного церебрального та кардіотоксичного ефектів. Серед сучасних блокаторів Н₁-рецепторів біластин (Ніксар®) найкраще відповідає критеріям ЕААСІ/ARIA щодо оптимального АГП для терапії АР. Положення міжнародного Делфі-консенсусу розкривають переваги застосування неседативного АГП біластину (Ніксар®) у хворих на АР, АРК та підтримують його широке застосування в клінічній практиці.

Список використаної літератури

• 1. Abdelshafy A.M., Abdallah S.Y., Hassan A. et al. (2022) The Impact of Bilastine on Symptoms of Allergic Rhinitis and Chronic Urticaria: A Systematic Review and Meta-Analysis of Randomized Controlled Trials. Am. J. Rhinol. Allergy, 36(5): 684–694. doi: 10.1177/19458924221097449.
• 2. Canonica G.W., Kuna P., Maurer M. et al. (2024) Delphi Study Group. Bilastine for the treatment of allergic rhinoconjunctivitis and urticaria: results from an international Delphi study. Drugs Context. 13: 2024-2-3. doi: 10.7573/dic.2024-2-3.
• 3. Ivancevich J.C., Cardona V., Larenas-Linnemann D. et al. (2019) Resumen ejecutivo de ARIA 2019: Vías integradas de atención para la rinitis alérgica en Argentina, España y México [Executive Summary of ARIA 2019: Integrated care pathways for allergic rhinitis in Argentina, Spain and Mexico]. Rev Alerg Mex., 66(4): 409–425. Spanish. doi: 10.29262/ram.v66i4.643.
• 4. Jáuregui I., Ramaekers J.G., Yanai K. et al. (2016) Bilastine: a new antihistamine with an optimal benefit-to-risk ratio for safety during driving. Expert Opin. Drug Saf., 15(1): 89–98. doi: 10.1517/14740338.2016.1112786.
• 5. Kawauchi H., Yanai K., Wang D. et al. (2019) Antihistamines for Allergic Rhinitis Treatment from the Viewpoint of Nonsedative Properties. Int. J. Mol. Sci., 20(1): 213. doi: 10.3390/ijms20010213.
• 6. Majorek-Olechowska B., Slomskis T., Zollerová L. et al. (2024) Pharmacokinetics and Safety of Bilastine 10 mg/d in Children Aged 2 to 5 Years With Allergic Rhinoconjunctivitis or Urticaria: A Phase 3 Clinical Trial. J. Investig. Allergol. Clin. Immunol. doi: 10.18176/jiaci.1003.
• 7. Narayanan V. (2019) Drug Profile: Bilastine. The Indian practitioner. http://www.researchgate.net/publication/333340644.
• 8. Simons F.E., Simons K.J. (2011) Histamine and H1-antihistamines: celebrating a century of progress. J. Allergy Clin. Immunol., 128(6): 1139–1150.e4. doi: 10.1016/j.jaci.2011.09.005.
• 9. Singh Randhawa A., Noor N., Md Daud M. et al. (2022) Efficacy and Safety of Bilastine in the Treatment of Allergic Rhinitis: A Systematic Review and Meta-analysis. Front. Pharmacol., 12: 731201. doi: 10.3389/fphar.2021.731201.
• 10. Tiwaskar M., Vora A., Tewary K. et al. (2023) Role of Bilastine in Allergic Rhinitis: A Narrative Review. J. Assoc. Physicians India, 71(11): 58–61. doi: 10.59556/japi.71.0401.
• 11. Yanai K., Rogala B., Chugh K. et al. (2012) Safety considerations in the management of allergic diseases: focus on antihistamines. Curr. Med. Res. Opin., 28(4): 623–642. doi: 10.1185/03007995.2012.672405.
• 12. Биластин в терапии аллергических заболеваний: инновации без границ (2018) Здоров’я України, 3(44).
• 13. Інструкція для застосування препарату Ніксар (2024). compendium.com.ua/info/220387/niksar/.

Надійшла до редакції/Received: 18.06.2024
Прийнято до друку/Accepted: 21.06.2024