Як вже неодноразово писало наше видання , в Україні триває реалізація Національного проекту «Нове життя — нова якість охорони материнства і дитинства», метою якого є зниження рівня дитячої та материнської смертності шляхом створення мережі перинатальних центрів третього рівня надання медичної допомоги у всіх регіонах. Нагадаємо, що національний проект — це інструмент здійснення державної політики, спрямований на відновлення суспільної довіри до стратегічної політики держави. Проектний підхід дозволяє досягти міжсекторальної концентрації зусиль та ресурсів навколо визначених функціональних завдань, а також забезпечити пріоритетність стратегічних інтересів суспільства перед інтересами і потребами, які диктує повсякденна політика. Саме тому в програмі дій Президента України, який взяв курс на проведення реформ у державі, було визначено ряд пріоритетних напрямків розвитку країни на певний період, що і знайшли відображення у низці національних проектів. Розповісти про ідеологію, стратегію, політику реалізації національного проекту «Нове життя — нова якість охорони материнства і дитинства» ми попросили Віктора Сірмана, керівника національного проекту, кандидата медичних наук.
— Одним із національних пріоритетів, озвучених Президентом України на засіданні Комітету з економічних реформ у 2010 р., став напрямок «Нова якість життя», у рамках якого існує декілька проектів, спрямованих на покращання соціальної сфери і охорони здоров’я, зокрема проект «Нове життя — нова якість охорони материнства і дитинства». Таким чином, фактично охорона материнства і дитинства, турбота про майбутнє покоління піднесені до розряду національних пріоритетів, таких як енергетична безпека та інші системи незалежності держави. Цей проект докорінно вирізняється від інших національних проектів, він спрямований на реалізацію цілей розвитку тисячоліття ООН, таких, як зниження за період з 1990 по 2015 р. на ⅔ смертності дітей віком до 5 років, на ¾ — материнської смертності, а також забезпечення до 2015 р. широкого доступу до отримання допомоги у сфері репродуктивного здоров’я.
Після затвердження переліку національних проектів згідно з Указом Президента України від 09.12.2010 р. № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» ( створено центральний орган виконавчої влади, завдання якого — управління реалізації усіх цих проектів — Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України (Держінвестпроект), а Указом Президента України від 12.05.2011 р. № 583/2011 ( — затверджено положення про нього.
Зважаючи на те, що проект «Нове життя» стосується охорони материнства і дитинства, яка, в свою чергу, є одним із напрямків діяльності МОЗ України, і перебудова системи надання медичної допомоги матерям і дітям безпосередньо стосується діяльності МОЗ України, перше, що було зроблено — згідно зі спільним наказом МОЗ України, Держінвестпроекту та НАМН України від 18.07.2011 р. № 421/44/64 створено спільний майданчик для управління цим національним проектом — робочу групу. Держінвестпроект — це орган, в якому бюджетом передбачені кошти для створення перинатальних центрів. НАМН України здійснює науковий супровід, її структура включає профільний інститут — ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України». Зараз відновлюється організаційно-методична складова роботи цього інституту з метою об’єднання у перспективі перинатальних центрів ІІІ рівня у загальну систему чи мережу.
До складу робочої групи, окрім людей, які визначають пріоритети і стратегічні завдання, увійшли експерти, безпосередні функціональні обов’язки яких — опрацювання всієї наукової, професійної, стратегічної проблематики. Таким чином, на сьогодні створена центральна модель управління цим проектом.
Слід зазначити, що за всі роки незалежності МОЗ України звинувачували у тому, що воно займається лише державними закупівлями. Зараз вперше за ці роки вдалося на державному рівні продемонструвати модель, коли МОЗ України здійснює повністю свої органічні функції — стратегічне планування, управління галуззю, розробку нормативної бази, забезпечує функціонування перинатального центру відповідно до ідеології регіоналізації перинатальної допомоги, а кошти виведені в іншу структуру.
На рівні кожного регіону, який входить у проект, також створюється робоча група на чолі з керівником облдержадміністрації. До складу цієї робочої групи входять ті, хто має безпосереднє відношення чи може мати потенційне відношення до охорони материнства і дитинства. Ці робочі групи на рівні регіонів координують свою діяльність із робочою групою центрального рівня. Таким чином, залучивши експертів на центральному рівні та в регіонах, забезпечено експертний супровід на кожному етапі створення перинатальних центрів.
— У чому полягає ідеологічна сутність проекту «Нове життя»?
— Це регіоналізація перинатальної допомоги. Справа в тому, що десь у 60-х роках ХХ ст. у світі вдалося вийти на певний рівень показників материнських і перинатальних втрат, дитячої смертності та інвалідності. Стало зрозуміло, що лише медичними технологіями змінити ситуацію кардинально неможливо, але показники залишалися ще достатньо високими. Тоді світова медична спільнота прийшла до висновку, що необхідно створити певну модель на рівні адміністративно-територіальної одиниці, яка б забезпечувала повний цикл надання медичної допомоги жінкам та дітям, починаючи з первинного рівня і закінчуючи високоспеціалізованою медичною допомогою. Тобто за рахунок організаційних і адміністративних заходів забезпечити доступність усіх категорій населення до того рівня надання медичної допомоги матерям і дітям, якого потребує кожна конкретна людина. Якщо ми створюємо таку етапність надання допомоги, ми чітко знаємо, що є певні ризики виникнення ускладнень у період вагітності й пологів. Оскільки такі ризики нам відомі, значить можна їм запобігти і таким чином впливати на ситуацію. Наше завдання в умовах обмежених ресурсів, в яких працюють системи охорони здоров’я у всьому світі, сконцентрувати кадровий потенціал, сучасні медичні технології та обладнання в одному місці і зробити так, щоб з урахуванням ступеня потенційного перинатального ризику вагітні могли вчасно потрапити туди, де їм буде надано кваліфіковану якісну медичну допомогу. Таким чином регіоналізація перинатальної допомоги базується на принципах оцінки ступеня перинатального ризику і, відповідно до виявленого ризику, маршрутизації пацієнтки у заклад, де буде надана якісна медична допомога. Для забезпечення функціонування цієї системи створено ряд нормативних документів на загальнодержавному рівні, які дають можливість кожній області розробити свої регіональні нормативні акти щодо маршрутизації пацієнтів. Це наказ МОЗ України від 02.02.2011 р. № 52 «Про затвердження Концепції подальшого розвитку перинатальної допомоги та плану реалізації заходів Концепції» , наказ МОЗ України від 13.04.2011 р. № 204 «Про затвердження та впровадження Примірного переліку послуг перинатальної допомоги на всіх етапах її надання» , наказ МОЗ України від 31.10.2011 р. № 726 «Про вдосконалення організації надання медичної допомоги матерям та новонародженим у перинатальних центрах» , наказ МОЗ України від 14.11.2011 р. № 784 «Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до розміщення, облаштування, обладнання та експлуатації перинатальних центрів» , наказ МОЗ України від 15.08.2011 р. № 514 «Про затвердження Примірного статуту Перинатального центру зі стаціонаром та Примірного положення про Перинатальний центр у складі закладу охорони здоров’я» . Також затверджено принципи регіоналізації перинатальної допомоги, ступені ризику, які оцінюються, клінічні протоколи тощо. І перш ніж відкривати фінансування кожної області, ми змушуємо його прийняти на місцевому рівні й адаптувати регіональну концепцію регіоналізації перинатальної допомоги.
— Яка на сьогодні ситуація з відкриттям перинатальних центрів у регіонах?
— 31 січня 2012 р. за участю Президента України Віктора Януковича відбулося відкриття Перинатального центру у Кіровограді, 10 лютого запрацював Перинатальний центр ІІІ рівня у місті Києві на базі Пологового будинку № 7, найближчим часом планується відкриття у Донецьку і Харкові. Можливість освоєння коштів з’явилася лише в середині 2011 р., тоді ж почалася розробка проектно-кошторисної документації.
До речі, місто Київ залучилося до проекту за власною ініціативою, яка була підтримана, на міському рівні прийнято рішення укрупнити 3 пологових будинки до надання допомоги на ІІІ рівні. У Києві щорічно в середньому приймають 35 тис. пологів. Пологовий будинок № 7, який і раніше займався проблемами невиношування вагітності, після початку роботи як Перинатальний центр забезпечує медичну допомогу пацієнткам із невиношуванням вагітності. Пологовий будинок № 5 створений з орієнтацією на екстрагенітальну патологію, і туди направлятимуться саме такі пацієнтки. Пологовий будинок № 4 спеціалізується на наданні акушерської допомоги жінкам з інфекційними захворюваннями, такими, як ВІЛ-інфекція, СНІД, туберкульоз, вірусний гепатит, грип тощо. Унікальність цього пологового будинку ще пов’язана з тим, що він є клінічною базою для профільних кафедр з акушерської реанімації. З часом планується проводити тренінгові навчання з цього фаху для всієї України на базі цього пологового будинку. Таким чином у 2012 р. у місті Києві буде відкрито 3 перинатальних центри і презентована унікальна модель регіоналізації перинатальної допомоги.
Отже, у 2012 р. запрацюють перинатальні центри ІІІ рівня як мінімум у 4 регіонах. У Житомирській та Дніпропетровській областях освоєння коштів розділено на два етапи — у 2011 р. проводилися базові ремонтні роботи, у 2012 р. — встановлення та запуск обладнання. Також готується до відкриття Перинатальний центр у Полтавській області. Ще 2 центри — у Криму й Одесі закінчили 2011 р. із готовою проектно-кошторисною документацією і увійшли у 2012 р. із можливістю освоєння бюджетних коштів та проведення повного циклу робіт. Окрім цього, на сьогодні проводиться робота з аудиту перинатальної допомоги у всіх регіонах. Завдання аудиту — оцінити рівень надання перинатальної допомоги в регіоні, синхронізувати його з існуючою нормативно-правовою базою і визначити необхідну потужність майбутнього перинатального центру для кожного з них. Потім на базі встановлених показників потужності визначити потенційний пологовий будинок, який шляхом перетворення і реконструкції може виконати цю функцію.
Зазвичай перинатальний центр створюється на базі обласного пологового відділення багатопрофільного лікувального закладу, оскільки основними причинами материнських та плодових втрат є екстрагенітальні захворювання жінок та передчасні пологи, що потребує антенатального спостереження вузькими спеціалістами, наявність яких у лікувальному закладі, який є однією юридичною особою, що унормовує медичну допомогу жінкам та поліпшує її якість. Для підвищення рівня перинатальної допомоги, створений на базі обласного пологового відділення у складі багатопрофільного лікувального закладу перинатальний центр має стати адміністративною одиницею. Такий підхід дає можливість самостійно вирішувати питання організації перинатальної допомоги у регіоні та своєчасне перенаправлення пацієнтів, здійснювати аналітичну, методичну та навчальну діяльність, підвищити рівень відповідальності медичних працівників.
За умови відсутності обласного (республіканського) пологового відділення, перинатальний центр створюється на базі міського пологового будинку, який виконує функції обласного з унормованим організаційним забезпеченням постійної консультативної допомоги вузькими спеціалістами.
Існує багато питань, пов’язаних із власністю. Адже ІІІ рівень надання допомоги — це обласний рівень, а на обласному балансі не завжди є пологовий будинок відповідного рівня. Передача власності також пов’язана з певними політичними ситуаціями. Все це може затягувати процес, тому перелік регіонів, які готові у 2012 р. взяти участь у проекті, зараз коригується. Ці регіони мають бути готові, по-перше, ідеологічно, по-друге — структурно для освоєння кошти. У 2012 р. з’являться також «перехідні» центри, які розпочнуть роботи у поточному році, а завершать — у наступному.
Очікуваний результат першої фази цього проекту: через 3–4 роки в Україні мають функціонувати 27 перинатальних центрів ІІІ рівня. Створивши перинатальний центр із сучасними технологіями та підготовленими фахівцями, ми передаємо його як інструмент у систему МОЗ України, надаючи останньому можливість для роботи у вже оновлених умовах надання медичної допомоги матерям і дітям. Тобто, проект «Нове життя» іде локомотивом попереду реформування усієї системи охорони здоров’я.
— Як здійснюватиметься фінансування проекту?
— Необхідно відзначити, що фінансування здійснюється за багатоканальним принципом. Адже в Україні є цікавий досвід роботи приватних інвесторів і меценатства саме в області дитячої реанімації. Прикладом є Фонд Віктора Пінчука, який протягом 5 років у межах програми «Колиски надії» на базі різних пологових будинків а також обласних дитячих лікарень реалізує поставки медичного обладнання для реанімації новонароджених. При цьому діє повний цикл — закуповується обладнання, створюються сучасні медичні технології, навчаються фахівці. Станом на кінець 2010 р. відкрито 22 центри «Колиски надії», в яких, згідно з даними лікарів, врятовано понад 8 тис. новонароджених. Зараз цей фонд долучився до роботи в межах Національного проекту «Нове життя» і взяв на себе зобов’язання дообладнати реанімації новонароджених у створюваних перинатальних центрах в обсязі 100 млн грн. Окрім цього, є фінансування з державного бюджету. Одним із принципів національних проектів є співфінансування з органами місцевого самоврядування, тобто місцева влада в регіонах має співфінансувати у межах 25%. Також на території України працює ряд міжнародних проектів. Зокрема, це організації, що функціонують у системі ООН (ВООЗ, ЮНІСЕФ тощо), Агентство США з міжнародного розвитку (United States Agency for International Development, USAID), Українсько-Швейцарський проект «Перинатальне здоров’я», які також долучилися до участі у проекті «Нове життя». Вони використовують досвід держав, які ефективно впровадили ці моделі й показали на сьогодні результативність і висловили готовність взяти участь у реалізації проекту «Нове життя».
— Хто вирішуватиме, де буде народжувати конкретна жінка — в районній лікарні чи в перинатальному центрі?
— Перинатальний центр ІІІ рівня — це свого роду верхівка вертикалі надання медичної допомоги матерям і дітям в регіоні, тобто він є не тільки лікувальним закладом, а ще й організаційно-методичним центром. Усі інші структури служби підпорядковані йому з метою впровадження ідеології до рівня сімейного лікаря, фельдшерсько-акушерського пункту, акушерки і відповідно до кожної окремо взятої людини. Існуюча на сьогодні система надання допомоги матерям і дітям вже охоплює майже весь контингент населення, подальше завдання — чітка розробка маршрутизації пацієнта. Перший рівень акушерської допомоги — це міські й центральні районні лікарні. Це малопотужні лікувальні заклади, в яких мають народжувати жінки з абсолютно нормальним перебігом вагітності, за умов відсутності екстрагенітальної патології. Будь-яке відхилення від норми є прямим показанням для консультування такої жінки на більш високому рівні й визначення подальшого маршруту пацієнта. Основне завдання консультування — правильно оцінити ризики і забезпечити можливість їх переоцінки при кожному повторному зверненні. Завдання перинатального центру — сформувати цю ідеологію, визначити чіткі правила і контролювати їх дотримання, за необхідності — вносити корективи, організовувати конференції, клінічні аналізи тяжких випадків. Завдання місцевої влади — забезпечити транспортизацію і маршрутизацію жінки із найвіддаленішого куточка до перинатального центру.
— Яка орієнтовна структура перинатального центру?
— Перинатальний центр — це лікувальний заклад високого рівня, отже, в ньому можуть працювати фахівці першої чи вищої категорії, має бути реалізована система постійного безперервного фахового вдосконалення лікарів (для цього залучаються академії післядипломної освіти). Також на базі кожного перинатального центру має бути створено тренінговий центр, де фахівці з регіонів можуть отримати практичні навички, зокрема щодо роботи із сучасним обладнанням. Планують залучення до навчання лікарів міжнародних фахівців, стажування 90 працівників перинатальних центрів у європейських клініках. Примірна структура, табель оснащення і штатний розклад визначені наказом МОЗ України від 15.08.2011 р. № 514 «Про затвердження Примірного статуту Перинатального центру зі стаціонаром та Примірного положення про Перинатальний центр у складі закладу охорони здоров’я» .
Однією з відмінностей перинатального центру ІІІ рівня є багатопрофільність — він має бути розташований відносно близько до багатопрофільної лікарні з потужною лабораторною клінічною базою і можливістю надання консультативної допомоги суміжних фахівців. Також у структурі обов’язкова наявність дорослої і дитячої реанімації та другого етапу виходжування новонароджених. Йдеться також про впровадження нових інженерних рішень і технологій, вимог до класу чистоти приміщень, нових підходів до системи вентиляції та кондиціонування, централізованої подачі медичних газів.
Отже, слід зазначити, що Національний проект «Нове життя» спрямований не лише на покращання надання медичної допомоги матерям і дітям, а й на підвищення рівня добробуту та якості життя кожної української родини.
Олександр Устінов,
фото Сергія Бека
