Аналіз впливу на ВВП та державні фінанси захворюваності на рак передміхурової залози та якості його лікування в Україні

Динаміка показника захворюваності на рак передміхурової залози в Україні в період 2005–2021 рр.

Аналіз впливу на внутрішній валовий продукт (ВВП) та державні фінанси захворюваності на рак передміхурової залози (РПЗ) та якості його лікування в Україні здійснено на основі даних за період 2005–2021 рр. У цей період спостерігали стійку динаміку зростання рівня захворюваності. Так, станом на 2019 р. діагностовано >8 тис. нових випадків захворювання при підвищенні рівня захворюваності до 49 випадків на 100 тис. населення, що на 80% вище показників 2005 р.

За оцінкою лікарів, це переважно є результатом підвищення культури регулярних медобстежень та діагностування серед чоловіків (що підвищило рівень виявлення серед загальної вибірки пацієнтів). Також важливим фактором є старіння населення (оскільки хвороба притаманна чоловікам похилого віку). Так, згідно з даними Державної служби статистики України, у 1991 р. середній вік населення України становив 36,7 року, у 2005 р. — 39,5 року; у 2021 р. показник зріс до 42,1 року (приріст ~0,2 року за рік) (рис. 1).

Рисунок 1. Динаміка показника захворюваності на РПЗ в Україні в період 2005–2021 рр.

Динаміка кількості осіб, які померли протягом 1-го року після встановлення діагнозу, та тих, кому його встановлено вже після смерті, в період 2005–2021 рр.

Наведена динаміка свідчить про сталу динаміку показника в періоди 2005–2013 та 2014–2021 рр. Різке зниження у 2014 р. є результатом тимчасової окупації Криму та частини Донецької та Луганської областей та втратою близько 3 млн населення. Відповідну сталість показника можна охарактеризувати як збереженням проблем ефективності лікування, так і пізнім зверненням пацієнтів з останніми стадіями хвороби, що важко піддаються лікуванню. Поряд з цим динаміка кількості діагнозів, встановлених посмертно, вказує на проблему, пов’язану з регулярними медичними оглядами, які необхідні для раннього виявлення та лікування хвороби.

Кількість осіб, які померли протягом 1-го року після встановлення діагнозу, та виявлених випадків вже після смерті залишалася стабільною в періоди 2005–2013 та 2014–2021 рр. Виняток — різке зниження смертності у 2014 р., зумовлене тимчасовою окупацією Криму та частини Донецької та Луганської областей. Важливо відмітити, що зростання кількості діагнозів, встановлених посмертно, акцентує увагу на проблемі недостатньої кількості регулярних медичних оглядів, які є критичними для раннього виявлення та лікування хвороби (рис. 2).

Рисунок 2. Динаміка кількості осіб, які померли протягом 1-го року після встановлення діагнозу, та тих, кому його встановлено вже після смерті, в період 2005–2021 рр.

Динаміка показника смертності від РПЗ в Україні у 2005–2021 рр.

Динаміка смертності як ключовий показник ефективності державних протоколів лікування, з першого погляду, демонструє стійке погіршення ситуації в період 2005–2021 рр. Смертність зросла на 27%, становивши 17,6 померлих на 100 тис. населення у 2021 р., порівняно з 13,9 померлих на 100 тис. населення у 2005 р.

Поряд з цим максимальний показник зафіксовано у 2019 р. — 20 померлих на 100 тис. населення, що перевищує показник 2005 р. на 44%. Національний інститут раку стосовно цього зауважує, що статистичні дані можуть містити похибку, оскільки деяким померлим визначено причину смерті як COVID-19, хоча первинною причиною могла бути онкологічна патологія. Відтак зниження смертності на 12% у 2021 р. порівняно з 2019 р. з високою ймовірністю відображає пробіли обліку, а не реальний прогрес у сфері охорони здоров’я (рис. 3).

Рисунок 3. Динаміка показника смертності від РПЗ в Украї­ні в період 2005–2021 рр.

Проте показник смертності від РПЗ водночас знаходиться під впливом таких факторів, як старіння населення та збільшення тривалості життя при поліпшенні доступу населення до кращого рівня медицини порівняно з початком 2000-х років (приватної чи державної), що поступово збільшує статистичну групу чоловіків віком >45 років, коли природно починає активно підвищуватися ризик розвитку РПЗ.

Однак рівень смертності від РПЗ залежить від багатьох чинників. Серед цих факторів виділяють старіння населення, збільшення середньої тривалості життя та покращання доступу до медичних послуг порівняно з 2000-ми роками, що призводить до зростання чисельності чоловіків віком >45 років (категорія, для якої відзначається підвищений ризик розвитку цього захворювання).

Таким чином, номінальне підвищення рівня смертності не до кінця відображає реальний стан ефективності лікування РПЗ. Більш точним показником у такому разі виступає коефіцієнт співвідношення між захворюваністю та смертністю (кількістю померлих до захворілих). Відповідно, зростання абсолютного показника смертності може некоректно відображати ефективність лікування РПЗ. Замість цього більш об’єктивним може бути показник відношення кількості виявлених до кількості летальних випадків.

Коефіцієнт співвідношення між захворюваністю та смертністю, частка померлих від нових випадків захворювання

Статистика періоду 2005–2006 рр. свідчить, що смертність від РПЗ досягла пікових 50,9 та 51,7% відповідно. Це означає, що більше половини виявлених випадків закінчувалися летальним результатом. Проте до 2010 р. показник знизився до близько 45%. Ця динаміка змінилася після початку війни у 2014 р., коли показник знову підвищився. Станом на 2018–2019 рр. знову відмічено поліпшення — близько 40% випадків смерті від виявлених випадків. Необхідно взяти до уваги, що 2020 р. був особливим через пандемію COVID-19, але у 2021 р. дані показали, що рівень смертності повернувся до показників періоду 2018–2019 рр., що є покращенням на 20% порівняно з періодом 2005–2006 рр.

Таким чином, проаналізувавши динаміку співвідношення між захворюваністю та смертністю, можна констатувати факт покращення лікування РПЗ в Україні за останні 15 років, проте цей показник все ще більше ніж вдвічі перевищує такий розвинених країн (рис. 4).

Рисунок 4. Коефіцієнт співвідношення між захворюваністю та смертністю, частка померлих від нових випадків захворювання

Розрахунок впливу на ВВП та державні фінанси захворюваності на РПЗ та якості його лікування

У наших розрахунках ключовим показником є смертність, тоді як конкретний формат лікування залишається за межами аналізу. Це означає, що смерть особи призводить до припинення її внеску у формування ВВП. З іншого боку, вилікувана особа повертається на робоче місце і продовжує активно сприяти формуванню ВВП. У період лікування насправді відбувається економічний перерозподіл. Хоча працівник тимчасово відсутній на роботі, загальний обсяг ВВП не зменшується завдяки додатковому навантаженню на інших співробітників. Хворий, у свою чергу, отримує лікарняний та частково залучає державні кошти на покриття витрат на лікування. Із часом особа може використовувати власні фінансові резерви, які були виведені з економічного обігу раніше.

Отже, можна зробити висновок, що тимчасове вибуття особи з економічного процесу через хворобу не призводить до довготривалого негативного впливу на економіку. Економічні втрати, викликані її відсутністю на робочому місці, компенсуються і балансуються протягом періоду лікування.

Динаміка ВВП України в період 2005–2030 рр.

Оцінка ВВП базувалася на основі довгострокового прогнозу Міжнародного валютного фонду (МВФ) щодо відновлення економіки України до 2030 р. з урахуванням міжнародних програм з відбудови країни в наступні 4 роки (IMF: «Ukraine: First Review under the Extended Arrangement under the Extended Fund Facility-Press Release») [1]. Зауважимо, що прогноз МВФ є традиційно стриманим, оскільки саме на ньому ґрунтуються оцінки майбутніх потреб України у фінансуванні (рис. 5).

Рисунок 5. Динаміка ВВП України в період 2005–2030 рр.

Кількість населення

Оцінка кількості населення до 2030 р. зроблена на основі припущення про повернення ~75% біженців (після 2022 р. актуальна оцінка ООН — 6,3 млн осіб). Відповідна оцінка представлена прем’єр-міністром України Денисом Шмигалем на Ukraine Recovery Conference у Лондоні [2]. Останній акцентував увагу на наявності досліджень настроїв біженців, які свідчать про готовність 85% респондентів повернутися в Україну (що також відповідає останньому опитуванню Управління Верхов­ного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН)) [3]. Так, станом на початок серпня 2023 р., більшість біженців з України в майбутньому все ще мають намір повернутися після закінчення війни. У наступні 3 міс планують повернутися додому до 15% біженців. Сподівання на повернення в майбутньому також є цілком зіставними — близько 60–65%.

Зауважимо, що також є більш песимістичні оцінки, де частка тих, хто повернеться в Україну, не перевищує 50%, в такому разі чисельність населення у 2030 р. зменшиться до ~36 млн осіб.

Очікувана динаміка ВВП та кількості населення України до 2030 р.

За оцінкою ООН, станом на кінець червня 2023 р. загальна кількість біженців, що перебувають за межами України, становить близько 6 млн осіб, з яких 40% становлять діти та 60% — дорослі. Таким чином, як свідчить оцінка Державної служби статистики України, якщо на початок 2022 р. населення країни налічувало 41 млн осіб, то за умов закінчення війни у 2024 р. та початком повернення біженців цей показник до кінця 2024 р. становитиме 38,8 млн осіб. Далі, якщо зберігатиметься тренд спаду останніх 5 років (період 2017–2021 рр.), до 2030 р. населення країни скоротиться до 37,4 млн осіб. Водночас очікуємо, що після 2027–2028 рр. за умов вступу в ЄС, завершення післявоєнної відбудови країни разом зі збереженням сталого економічного зростання це сприятиме поступовому поліпшенню демографічної ситуації в країні (рис. 6).

Рисунок 6. Очікувана динаміка ВВП та кількості населення України до 2030 р.

Крок 1-й. ВВП на одного працездатного чоловіка

Базуючись на даних ВВП у доларах США та чисельності населення, розраховано розмір доданої вартості, яку формує 1 дорослий чоловік віком <65 років та чоловік-пенсіонер віком >65 років.

Зауважимо, що для розрахунку виділено лише доросле населення без врахування дітей віком 0–17 років, оскільки діти не є економічно активним населенням. Розподіл ВВП між пенсіонерами та зайнятим населенням здійснювали на основі статистичних даних щодо зайнятості населення в економіці України у 2021 р., де частка зай­нятих пенсіонерів віком >65 років становила лише 3%. Також враховано частку витрат Пенсійного фонду України (ПФУ) [4], зважену на мультиплікатор видатків (для української економіки становить 1,55 [5]; це означає, що 1 грн, додатково витрачена державою, в тому числі пенсія, в кінцевому підсумку створить 1,55 грн ВВП), яка у 2021 р. становила близько 10% ВВП. У результаті загальна частка пенсіонерів у створенні ВВП країни становить близько 13%, інші ж 87% формуються працюючим населенням віком <65 років.

Таким чином, базуючись на прогнозі МВФ щодо доларового еквівалента ВВП у 2030 р. в розмірі 244 млрд дол., за наявності 23 млн осіб віком <65 років та 8 млн осіб віком >65 років, на одну людину припадатиме відповідно 9,1 та 4,2 тис. дол. на рік (рис. 7).

Рисунок 7. Очікуваний ВВП на 1 дорослого до 2023 р.

Крок 2-й. Оцінка рівня смертності

Базове припущення, що рівень смертності від захворювання на РПЗ до 2030 р. залишиться на рівні періоду 2019–2021 рр. (в середньому 18 осіб на 100 тис. населення, або близько 3000 померлих осіб на рік). Відповідно сталий рівень смертності в розрізі вікових груп застосується при розрахунку потенційної кількості померлих (залежно від їх віку) в період 2023–2030 рр. (табл. 1).

Таблиця 1. Рівень захворюваності та смертності від РПЗ залежно від вікової групи в період 2019–2021 рр.

Крок 3-й. Оцінка потенційного зростання тривалості життя чоловіка (в розрізі вікових груп) при вчасному діагностуванні та уникненні смерті

Для оцінки економічного впливу захворювання на РПЗ використовують показники очікуваної тривалості життя при досягненні певного віку. Це дозволяє визначити потенційний внесок особи у створенні доданої вартості економіки, якби смерть від цього захворювання не настала. Згідно з демографічною статистикою України, очікуваний середній вік життя чоловіків, які доживають до 65 років, становить 76 років. Враховуючи це, для вікової категорії 76–85+ років консервативно приймається лише один додатковий рік життя за умови, що індивід не помер у розрахунковий період. Для точнішого прогнозування чисельності осіб, які можуть продовжити життя та робити внесок у ВВП, застосовують коефіцієнт 0,5. Це пояснюють тим, що статистика смертності фіксує всі випадки смерті протягом року незалежно від того, коли саме це сталося, — на початку або в кінці розрахункового періоду.

Кумулятивна втрата економічно активних чоловіків через захворювання на РПЗ (розрахунок до 2030 р., за умов, що людина не помирає від РПЗ та доживає до відповідного віку, у таблиці смертності) представлена в табл. 2.

Таблиця 2. Кумулятивна втрата економічно активних чоловіків через захворювання на РПЗ (розрахунок до 2030 р., за умов, що людина не помирає від РПЗ та доживає до відповідного віку, у таблиці смертності)

Захворюваність та смертність від РПЗ на глобальному рівні

На додаток до дослідження ситуації з РПЗ в Україні проведено аналіз статистичних показників захворюваності та смертності серед 20 держав світу, включаючи як розвинені країни, так і ті, що перебувають у стадії розвит­ку. Згідно з отриманими даними, захворюваність та смертність в Україні відносно оптимальні порівняно з рядом розвинених країн.

Однак слід зауважити, що деякі країни, що розвиваються, демонструють подібні статистичні показники, що може вказувати на неефективність процесів збору даних та визначення причин смерті. Ризик захворюваності на РПЗ зростає у чоловіків віком >50 років, причому він підвищується зі збільшенням віку. З урахуванням того, що середня очікувана тривалість життя чоловіків в Україні становить 65 років порівняно з 70 роками в інших країнах, статистичні дані можуть бути спотвореними. Це особливо очевидно у випадках розвинених країн, де середня тривалість життя може сягати 80 років, що на 10–15 років більше порівняно з менш розвиненими (табл. 3).

Таблиця 3. Захворюваність та смертність від РПЗ на глобальному рівні

Середній вік, до якого доживають громадяни розвинених країн, співпадає з періодом найвищого ризику захворюваності на РПЗ. Ця хвороба складно піддається лікуванню, що спричинює підвищені показники смертності.

Для більш точної характеристики якості онкологічної допомоги в контексті РПЗ на глобальному рівні використано коефіцієнт співвідношення між захворюваністю та смертністю. Згідно з даними 2020 р., цей показник в Украї­ні становив 37,1%. Тобто зі 100 виявлених випадків РПЗ >37 закінчувалися смертю. Це трохи краще, ніж середня статистика в країнах, що розвиваються (39,7%), але вдвічі гірше, ніж у розвинених країнах, де показник смертності становив близько 17,8%.

Ці дані свідчать про більш інтегрований підхід до лікування цієї патології в розвинених країнах. Варто також врахувати, що в розвинених країнах може бути вищий рівень усвідомленості населення та доступу до регулярних медичних обстежень. Це дозволяє діагностувати захворювання на ранніх етапах, коли шанси на успішне лікування значно вищі (табл. 4).

Таблиця 4. Показники кумулятивної втрати ВВП через перевищення фактичного рівня смертності в Україні над показниками країн ЄС (до 2030 р.), можливих втрат ВВП при зниженні показників смертності в Україні до рівня країн ЄС та потенційних надходжень до бюджету при зниженні рівня смертності в Україні до рівня країн-орієнтирів

Фінансовий та соціальний вплив РПЗ: перспективи для України

На основі аналізу рівня смертності від захворювання на РПЗ та відповідної втрати ВВП в період 2023–2030 рр. стає очевидним економічний потенціал оптимізації медичної допомоги. Україна має можливість при комплексному підході до профілактики, діагностики та лікування РПЗ зменшити кількість випадків смерті з 37 до 18–20 осіб на 100 зареєстрованих випадків. Це, у свою чергу, може компенсувати приблизно половину економічних втрат (з ~80 до ~40 млн дол. кумулятивних втрат ВВП за період 2023–2030 рр.).

Важливо звернути увагу на те, що 7-річний період 2023–2030 рр. не відображає в повному обсязі можливості зростання ВВП країни, яке можливе при зниженні смертності. У контексті характеристик хвороби перші випадки смерті зазвичай реєструють у віковій групі 35–39 років, і цей показник активно зростає з віком.

З урахуванням цього значна частина чоловіків віком 35–64 років, які переважно ще не є пенсіонерами, згідно зі статистикою смертності, мають потенціал прожити ще 12–28 років. Це значно більше, ніж 7-річний період, взятий для аналізу в цій роботі. Тому при плануванні стратегій зниження смертності варто розглядати більш тривалий часовий горизонт для повного розуміння економічних перспектив.

Вивчаючи показники до 2040 р., можна відмітити, що кумулятивна кількість осіб, які мали би змогу продов­жувати брати активну участь в економіці та виробляти ВВП, стабілізується близько 2036 р., сягнувши близько 18,3 тис. осіб. Після цього моменту темпи зростання знижуються до близько 0,3% на рік.

Якщо припустити, що ВВП на душу населення залишиться на рівні 2030 р., то за умови зниження смертності в Україні до рівня ЄС економіка отримає додатковий приріст у 72 млн дол. ВВП на рік. Враховуючи фіскальне навантаження на ВВП в 40%, це означає, що до державного бюджету буде додатково надходити близько 30 млн дол., або >1 млрд грн за поточним курсом Національного банку України станом на серпень 2023 р. (табл. 5).

Таблиця 5. Фінансовий та соціальний вплив РПЗ: перспективи для України

Державне фінансування лікування раку в Україні в період 2020–2022 рр.

Враховуючи державні витрати на лікування раку в Україні, починаючи з 2020 р., коли запрацювала Програма медичних гарантій, на 1 пацієнта у 2022 р. припадало 7,6 тис. грн (табл. 6).

Таблиця 6. Державне фінансування лікування раку в Україні в період 2020–2022 рр. [6]

Висновки та рекомендації

За оцінками медичних експертів, одним з ключових викликів у боротьбі з РПЗ в Україні є недостатнє усвідомлення населенням важливості профілактики та регулярних медичних обстежень. Внаслідок цього хворобу часто діагностують на пізніх стадіях, що суттєво знижує шанси на ефективне лікування. Так, при діагностиці раку на 1-й стадії у >90% випадків вдається досягти повного одужання. У пацієнтів, які розпочали лікування на 2-й стадії, 5-річне виживання становить 80%, на 3-й — ~40%, на 4-й — <20%.

Для зміни цього негативного тренду слід зосередити зусилля та фінансування на кількох ключових напрямках:

• підвищення кваліфікації медичних фахівців. «Лікарі на місцях» повинні бути краще освічені в питаннях ранньої діагностики онкологічних захворювань;
• освіта населення. Необхідно підвищити рівень обізнаності громадян у сфері онкології, а також зміцнити довіру до медичної системи через широку комунікаційну кампанію;
• розширення діагностичної інфраструктури. Потрібно збільшити кількість спеціалізованих центрів та відділень у регіонах для поліпшення доступності ранньої діагностики, включаючи закупівлю необхідного обладнання;
• розробка стандартизованого пакета діагностики. Варто розглянути створення уніфікованого пакета послуг для діагностики РПЗ, аналогічно до існуючої програми «Мамографія» для жінок. Це не лише сприятиме ранньому виявленню хвороби, але й потрапить під державні гарантії охорони здоров’я.

Стратегії фінансування для покращання онкологічної допомоги в Україні: гранти, приватне страхування та державні ресурси

Забезпечення необхідних коштів на ефективні заходи у сфері онкології може бути реалізовано через комбінацію кількох джерел фінансування, а саме залучення міжнародних грантів та розширення сфери приватного медичного страхування в країні. Щодо державного фінансування, цей аспект набуватиме актуальності після завершення воєнного стану. У перспективі, якщо бюджет Міністерства охорони здоров’я України отримає додаткові кошти (в рамках економічної політики Уряду), програми з ранньої діагностики та лікування РПЗ можуть бути в переліку пріоритетів для МОЗ України.

Економічна оцінка та фіскальні перспективи впровадження онкологічних програм: тривалість, ВВП та податкові стимули

Реалізація запланованих медичних заходів, зокрема у сфері діагностики та лікування РПЗ, потребуватиме 3–5 років для досягнення помітних результатів.

Відповідно, протягом перехідного періоду позитивний ефект (зниження рівня смертності) формуватиметься поступово. Тому попередньо розрахований потенційний економічний ефект для ВВП та державні фінанси необхідно дисконтувати на 50–60% (за умов, якщо протягом 4 років, у період 2023–2026 рр., було б покращено програму діагностики та лікування РПЗ, та на 2027 р. досягнуто показників розвинених країн). За таких умов у період 2023–2026 рр. завдяки збереженню життя пацієнтів потенційно було б створено додаткові ~25 млн дол. ВВП та збільшено доходи бюджету ~7 млн дол. (близько 256 млн грн за поточним курсом Національного банку України). Далі, в період 2027–2030 рр., в середньому буде створено понад ~30 млн дол. ВВП щорічно, що приноситиме бюджету ~7 млн дол. на рік.

Зауважимо, що нині неможливо точно визначити зв’язок між додатковими фінансовими витратами на вдосконалення діагностики та лікування РПЗ в Україні та очікуваною динамікою зниження смертності від цієї хвороби. Що унеможливлює точний розрахунок суми, яку МОЗ України доцільно витрачати на лікування РПЗ.

Тому рекомендується впровадження комплексного фармакоекономічного аналізу. Дослідження може бути здійснене протягом 1–2 років на основі Національного інституту раку і полягати в збільшенні видатків на лікування РПЗ за різними напрямками в кількох містах-мільйонниках. Отримані результати ефективності, а саме точні оцінки зниження рівня смертності залежно від збільшення фінансування за різними напрямками діагностики та лікування, можуть використовуватися для надання рекомендацій за інструментами, а також дозволить сформувати орієнтир річного кошторису МОЗ України для лікування РПЗ, який прямо відповідатиме зниженню рівня смертності та компенсації видатків на лікування додатковими надходженнями до бюджету.

Наразі активно обговорюють шляхи реформування податкової системи, де серед різних пропозицій обговорюють та підтримують запровадження податкових пільг на суму витрат на приватне медичне страхування громадян. Процедура зводиться до наступного: планується запровадження єдиного податку з доходів населення замість поточних 18% податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), 1,5% військового збору (ВЗ) та 22% єдиного соціального внеску. За даними work.ua, середня заробітна плата в Україні станом на середину 2023 р. становила близько 16,5 тис. грн, відповідно, з цієї зарплати працівник/роботодавець сплачує близько 6,8 тис. грн на місяць або близько 82 тис. грн на рік.

Таким чином, в разі добровільного медичного страхування громадянином за 3–5 тис. грн на рік держава компенсуватиме до 100% вартості страховки через податкову знижку. Це дозволить компенсувати витрати на послуги з діагностики та лікування, що не покриваються програмою медичних державних гарантій, та забезпечить значно менше фінансове навантаження на пацієнта в разі хвороби.



Список використаної літератури

• 1. http://www.imf.org/en/Publications/CR/Issues/2023/07/06/Ukraine-First-Review-under-the-Extended-Arrangement-under-the-Extended-Fund-Facility-Press-535774.
• 2. tvoemisto.tv/news/shmygal_dumaie_yak_povertaty_ukrainskyh_bizhentsiv_dodomu_150862.html.
• 3. http://www.bbc.com/ukrainian/articles/c06e1y0lv80o.
• 4. http://www.pfu.gov.ua/2151198-oglyad-osnovnyh-pidsumkiv-roboty-pensijnogo-fondu-ukrayiny-za-2021-roku/.
• 5. drive.google.com/file/d/1iYkJVUjHfh_hJ8uVxpZdHXFnf_HCpusv/view?pli=1.
• 6. life.pravda.com.ua/health/2023/05/19/254368/.