Реабілітаційні заходи у пацієнтів після перенесеного інсульту. Рекомендації сімейному лікарю і пацієнту

Навіть нетяжкий інсульт може вплинути на пам’ять, процеси навчання: залежить від того, які саме процеси уражені — утримування в пам’яті старої інформації чи запам’ятовування нової [1, 2]. Утримування старої інформації належить до періоду перед інсультом, а запам’ятовування нової — після події. Це означає, що мозок втратив здатність зберігати й утримувати нову або поточну інформацію. У людей, що пережили інсульт, часто знижується концентрація уваги, тобто кількість одиниць інформації, яку вони можуть запам’ятати, використати або задіяти. Хворі можуть запам’ятовувати лише кілька частин зі складного повідом­лення. У результаті людина втрачає здатність до вирішення завдань. При потребі у вирішенні якогось завдання утримування старої інформації може бути недостатнім. Пацієнту після інсульту складно організовувати свої думки і пристосовуватися до вимог, які постійно змінюються. Судження хворого можуть бути хибними, він може почуватися розчарованим, злим, збентеженим.

У таких випадках пацієнт повинен робити все послідовно, а не водночас, розділяти складні завдання на маленькі частини, не поспішати, зупинятися і думати про наступні кроки, дотримуватися щоденного плану і розпорядку. Деяким пацієнтам стає досить складно мислити, адже мислення — найскладніший вид мозкової діяльності. Часто реабілітація займає тривалий час. Чим більш вивченим стає той чи інший навик, тим легше хворому його використовувати.

Велике значення має мотивація для виконання завдання. Необхідно робити щоденно щось, що викликає задоволення, регулярно виконувати фізичні вправи. Збільшення фізичної сили і здорове харчування підвищують рівень енергії у хворого.

Пацієнту не слід порівнювати себе з іншими: кожен відновлюється після інсульту по-різному. Хворому треба вимірювати досягнення шляхом оцінки своїх навичок.

Труднощі, що можуть виникнути в повсякденному житті хворого після перенесеного інсульту

Вивчення і засвоєння нової інформації. Пацієнт може бути здатен пригадувати події, які відбулися до інсульту, тоді як вивчення нової інформації стає проблематичним.

Застосування інформації до нових умов. Наприклад у лікарні пацієнт навчився сідати з ліжка в інвалідний візок, а вдома зробити цього не може.

Виконання дій без нагадування і підказок. Психологи називають це «ініціацією дії», коли пацієнт не втратив здатності до виконання певної послідовної дії, але для виконання кожної дії йому необхідно нагадувати, що саме він повинен робити.

Здатність впізнавати знайому місцевість, враховуючи час і дати. Наприклад пацієнт не може знайти дорогу додому з місця, де часто бував раніше [1, 3].

Вплив інсульту на різні сфери життя

Емоції. Страждає самооцінка, виникають пригнічення, тривожність.

Поведінка. Ураження окремих ділянок головного мозку може призводити до сповільнення дій і нерішучості. Втрачається здатність до адекватних суджень (пацієнт починає говорити і робити недоречні речі).

Соціальне життя. Пацієнт забуває про призначені зустрічі, соціальні зобов’язання, що викликає порушення соціального життя. Дії, які раніше здавалися приємними, можуть стати гнітючими або дратівливими.

Самообслуговування. При порушенні пам’яті можуть виникати труднощі в самообслуговуванні (одягання, чищення зубів, розчісування, гоління, купання та ін.).

Здатність керувати механізмами. Наприклад для керування автомобілем пацієнт повинен отримати дозвіл у лікаря, пройти повторні екзамени з керування або курс реабілітації для водіїв. Інсульт призводить до обмеження рухів, проблем у сприйнятті реальності, прийнятті рішень.

Безпека. Забудькуватість може бути не просто незручністю, але й призводити до небезпечних наслідків (пацієнт може забути вимкнути електричні прилади, газ, закрити кран водогону, заблукати і не повернутися додому).

Загрозливі наслідки. Можливі опіки гарячою водою, плутання харчових продуктів з токсичними речовинами, таких як мийні або дезінфікуючі засоби, неправильне застосування лікарських засобів, дезорієнтація [1, 4].

Емоційні розклади, в основі яких лежить перенесений інсульт

У багатьох осіб, які перенесли інсульт, відмічають зміни в емоційній сфері, що можуть виглядати недоречними. Пацієнт може сміятися над сумними речами і плакати над веселими, різко ставати агресивним або мовчазним, переживати значні коливання настрою, пригнічення з переходом у радість протягом декількох хвилин, а потім — знову в стан пригнічення. Покращання настає тоді, коли головний мозок починає функціонувати краще. Інсульт приносить багато змін у життя як самого пацієнта, так і членів його родини. Пристосування до цих змін потребує часу.

До настання адаптації можуть минути тижні, місяці. Важливо проговорювати свої почуття: їх накопичення призводить до наростання внутрішнього дискомфорту.

Нездатність повністю пристосуватися до змін і життєвих викликів може викликати хвилювання, розвиток тривоги, депресії, змін настрою як у самого пацієнта, так і членів його сім’ї. Усе це може стати тягарем для родини.

Тривога та депресія після інсульту

У пацієнта може виникати тривожність з приводу того, чи зможе він повернутися до своєї звичної роботи, чи винен він сам у тому, що у нього стався інсульт.

Усі пацієнти, які перенесли інсульт, почувають себе тією чи іншою мірою пригніченими. Вони сумують за втратою багатьох можливостей, таких як здатність ходити або говорити з легкістю. Можуть уражуватися відчуття гордості, впевненості в собі. Виникають сум і розчарування через свої втрати. Емоції не бувають правильними чи неправильними, вони просто є. Не допомагає просто сказати: «Не плач» або «Не сумуй». Якщо депресія затягується на тривалий час — треба звернутися до лікаря.

Депресія — нормальна реакція психіки на значні негативні зміни в житті. Депресія знижує мотивацію до одужання і негативно впливає на реабілітацію.

Небезпечні ознаки депресії

• Відчуття суму, тривоги, роздратування, нервозності, провини, нікчемності або безвихідного становища.
• Зміна сну (безсоння або сонливість).
• Зміна апетиту (збільшення або зменшення маси тіла).
• Втрата зацікавленості в житті.
• Занепокоєння або в’яла поведінка.
• Постійний або періодичний головний біль, розлади травлення.
• Порушення пам’яті, концентрації уваги, здатності до прийняття рішень.
• Втома, втрата енергії.
• Зміна у стилі роботи і продуктивності.
• Думки про самогубство або смерть.

За наявності ознак депресії у пацієнта необхідно відкоригувати режим його дня та харчування, у разі необхідності — призначити консультацію психолога, психотерапевта, психіатра. Депресія підлягає лікуванню: застосування медикаментозної терапії (амітриптилін, пароксетин, тразодон, прамірацетам та ін.) допомагає усунути симптоми деп­ресії, які обтяжують стан хворого [4, 5].

Список використаної літератури

• 1. Гуляєв Д.В., Гуляєва В.М., Защипаєв Ю.П. та ін. (2017) Інсульт. Інформація для всіх, кого це стосується. М.Є. Поліщук (ред.). ГО «Українська асоціація боротьби з інсультом», 68 с.
• 2. МОЗ України (2012) Ішемічний інсульт (екстрена, первинна, вторинна (спеціалізована) медична допомога, медична реабілітація). Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги (dec.gov.ua/wp-content/uploads/images/dodatki/2012_602/2012_602dod4ykpmd.pdf).
• 3. Clarke D.J., Forster A. (2015) Improving post-stroke recovery: the role of the multidisciplinary health care team. J. Multidisciplinary Healthcare, 8: 433–442.
• 4. Зозуля І.С., Головченко Ю.І., Онопрієнко О.П. (2010) Інсульт. Тактика, стратегія ведення, профілактика, реабілітація та прогноз. Світ, Київ, 318 с.
• 5. Зозуля І.С., Зозуля А.І., Волосовець А.О. (2017) Невідкладні стани в неврології. Медицина невідкладних станів. Екстрена (швидка) медична допомога, 367–380 с.

Надійшла до редакції/Received: 22.02.2023
Прийнято до друку/Accepted: 02.03.2023