Бальна оцінка стану колінного суглоба після його тотального ендопротезування

Вступ

Артроз колінного суглоба (КС), або гонартроз, займає лідируючу позицію за частотою виникнення в групі дегенеративно-дистрофічних уражень суглобів [1–3]. За тяжкістю перебігу серед ортопедичної патології захворювання знаходиться на 2-му місці після коксартрозу. Гонартроз відмічають у кожної п’ятої людини на планеті. Серед жінок захворюваність майже у 2 рази вища, ніж у чоловіків.

Гонартроз — поліетіологічне дегенеративно-дистрофічне захворювання, що характеризується ураженням суглобового хряща, субхондрального і метафізарного шару кістки, а також синовіальної оболонки, зв’язок, капсули, м’язів, що супроводжується формуванням кістково-хрящових розростань і проявляється болем та обмеженням рухів у суглобі. Прогресування гонартрозу призводить до розвитку або наростання деформації КС у 32–65% пацієнтів і часто є причиною інвалідності.

На ранніх стадіях захворювання застосовують методи як консервативного, так і оперативного лікування [4]. На термінальних стадіях, коли наростають больовий синдром та обмеження рухів, значне місце в лікуванні займає тотальне ендопротезування (ТЕП) КС, яке за останні десятиліття стало одним із найперспективніших методів хірургічного лікування захворювань та наслідків травм КС. Щороку у США виконують >540 тис., у Великій Британії — >90 тис., у Німеччині близько 70 тис. операцій [5]. Переваги ТЕП над іншими видами хірургічного лікування полягають у швидкій активізації хворих, ранньому навантаженні на оперовану кінцівку та відновленні рухів у суглобі, а також у позитивних передбачуваних віддалених результатах.

Водночас зростає число ревізійних втручань — їх частка становить 4–6% від загального числа ТЕП, а до 2030 р. прогнозоване збільшення кількості ревізій до 10%. Розрізняють ранню і пізню асептичну нестабільність. До першої належать випадки асептичної нестабільності у термін <5 років після ендопротезування, до другої — випадки асептичної нестабільності в термін >5 років після первинної операції. Частка пацієнтів, які не задоволені результатом ТЕП КС, може становити 17–25% [6–8]. Тому хоча ТЕП і визнається одним з ефективних методів лікування дегенеративних, системних та посттравматичних захворювань КС, статистичні дані свідчать, що сучасні технології ендопротезування на даний час не можуть повною мірою вирішити дану проблему. Наявні в арсеналі хірурга клінічні, променеві та лабораторні методи оцінки результатів не завжди використовуються в повному обсязі, а отримані дані часто трактують по-різному [10]. На сьогодні недостатньо розроблені діагностичні критерії ранньої нестабільності компонентів КС. Проведений аналіз літературних джерел дозволив визначити лише поодинокі посилання на системи оцінки КС після проведеного ендопротезування [11]. Тому аналіз даних літературних джерел і власного клінічного матеріалу становить науковий і практичний інтерес у плані розробки бальної оцінки стану КС після його ТЕП.

Мета: розробити бальну оцінку стану КС після його ТЕП.

Об’єкт і методи дослідження

Базою для розробки стали комплексні діагностичні дослідження 185 пацієнтів, яким виконували первинне ендопротезування КС у період 2010–2021 рр., з них 85 осіб з клінічними ознаками асептичної нестабільності компонентів ендопротеза КС (АНКЕКС). 100 хворих становили контрольну групу, де ознак АНКЕКС не виявлено.

Групи були однорідні за статтю та віком (статистичної різниці в групах за цими показниками не відмічено). Статистично достовірно (р≤0,01) переважали особи жіночої статі (75,1%), середній вік хворих — 63,67 року (табл. 1).

Таблиця 1. Розподіл хворих груп спостереження за статтю та віком

Методи досліджень включали загальноклінічні, загальні та спеціальні ортопедичні методи вивчення локальних змін у КС. Обстеження проводили перед лікуванням, перед випискою з клініки та під час контрольних оглядів через 3, 6, 12 міс і в подальшому щороку. Для клінічної оцінки КС після ТЕП користувалися альгофункціональним індексом Лекена (табл. 2) [11]. Градації відповідей: 0 — легко виконується, 1 — із зусиллям, 2 — неможливо виконати. Хорошим результатом вважали суму балів 1–5, задовільним — 6–8, незадовільним — ≥9. Для клінічної оцінки стану прооперованого КС використовували також бальну оцінку стану КС, яку розроблено в клініці [12].

Таблиця 2. Альгофункціональний індекс Лекена

Хворим проводили рентгенологічне, рентгенденситометричне та ультразвукове дослідження з виконанням динамічної функціональної проби (форсоване згинання в КС). Визначені інструментальні ознаки нестабільності компонентів ендопротеза КС. До них відносили показники рентгенографічного дослідження та рентгенівської денситометрії (перелом або руйнування цементної мантії та резорбція в перипротезних зонах H. Mulcahy, F.S. Chew) [13] і ультра­звукового обстеження прооперованого КС (збільшення кількості синовіальної рідини, наявність ознак гіперваскуляризації в навколопротезних тканинах).

Результати та їх обговорення

На основі даних літератури та власних комплексних досліджень розроблено систему бальної оцінки прооперованого КС (табл. 3). Хорошим результатом вважали суму балів 36–27, задовільним — 26–16, незадовільним — ≤15.

Таблиця 3. Система бальної оцінки стану КС після його ендопротезування

Визначено статистично достовірне (р≤0,01) переважання хороших результатів у контрольній групі, де виражених ознак АНКЕКС не виявили порівняно з дослідною групою. У той самий час визначено статистично достовірне (р≤0,01) переважання незадовільних результатів у хворих дослідної групи, де визначали клініко-рентгенологічні ознаки АНКЕКС порівняно з даними контрольної групи (табл. 4). Усе це доводить діагностичну ефективність використання запропонованої бальної оцінки. Викликають інтерес також пацієнти конт­рольної групи із задовільним бальним результатом стану КС. Це хворі, у яких відзначається так звана дорентгенологічна стадія АНКЕКС, де вже є деякі її клінічні ознаки, а рентгенологічних ще немає. Ця група хворих потребує більшого динамічного обстеження, а дані подібних комплексних досліджень будуть представлені науковому товариству пізніше.

Таблиця 4. Розподіл груп обстежених хворих згідно з розробленою бальною оцінкою стану КС

Впровадження системи бальної оцінки сприятиме покращанню діагностики АНКЕКС, особ­ливо при наявності клінічних та відсутності чітких рентгенологічних їх ознак. Це дозволить покращити діагностику нестабільності компонентів ендопротеза КС, що попереджує розвиток післяопераційних ускладнень, виникнення перипротезних кісткових вад, сприяє вчасному проведенню ревізійних операційних втручань та підвищенню ефективності лікування цієї категорії хворих.

Висновки

Визначена висока діагностична ефективність розробленої системи бальної оцінки прооперованого КС.

Вперше для діагностики нестабільності компонентів ендопротеза КС використані дані денситометричного та ультразвукового обстеження хворих.

Впровадження розробленої бальної оцінки дозволить покращити діагностику, попередити розвиток післяопераційних ускладнень та підвищить ефективність лікування хворих після перенесеного ТЕП КС.

Список використаної літератури

• 1. Zengini E., Finan C., Wilkinson J.M. (2016) The Genetic Epidemiological Landscape of Hip and Knee Osteoarthritis: Where Are We Now and Where Are We Going? J. Rheumatol., 43(2): 260–266. doi: 10.3899/jrheum.150710.
• 2. Arden N., Blanco F., Cooper C. et al. (2014) Atlas of Osteoarthritis. Springer, p. 11–19.
• 3. Park J., Mendy A., Vieira E.R. (2018) Various Types of Arthritis in the United States: Prevalence and Age-Related Trends From 1999 to 2014. Am. J. Public Health, 108(2): 256–258. doi: 10.2105/AJPH.2017.304179.
• 4. Kim J.R., Yoo J.J., Kim H.A. (2018) Therapeutics in Osteoarthritis Based on an Understanding of Its Molecular Pathogenesis. Int. J. Mol. Sci., 19(3): 674.
• 5. Freeman M.G., Fehring T.K., Odum S.M. et al. (2007) Functional advantage of articulating versus static spacers in 2-stages revision for total knee arthroplasty infection. J. Arthroplasty, 22(8): 1116–1121.
• 6. Lunebourg A., Parratte S., Ollivier M. et al. (2015) Lower function, quality of life, and survival rate after total knee arthroplasty for posttraumatic arthritis than for primary arthritis. Acta Orthop., 86(2): 189–194. doi: 10.3109/17453674.2014.979723.
• 7. Shan L., Shan B., Suzuki A. et al. (2015) Intermediate and long-term quality of life after total knee replacement: a systematic review and metaanalysis. J. Bone Joint Surg. Am., 97(2): 156–168. doi: 10.2106/JBJS.M.00372.
• 8. Canovas F., Dagneaux L. (2018) Quality of life after total knee arthroplasty. Orthop. Traumatol. Surg. Res., 104(1): 41–46. doi: 10.1016/j.otsr.2017.04.017.
• 9. Hofmann S., Seitlinger G., Djahani O., Pietsch M. (2011) The painful knee after TKA: a diagnostic algorithm for failure analysis. Knee Surg Sports Traumatol Arthrosc., 19(9): 1442–1452. doi: 10.1007/s00167-011-1634-6.
• 10. Jacofsky D.J., Della Valle C.J., Meneghini R.M. et al. (2011) Revision total knee arthroplasty: what the practicing orthopaedic surgeon needs to know. Instr. Course Lect., 60: 269–281.
• 11. Lequesne M.G. (1997) The algofunctional indices for hip and knee osteoarthritis. J. Rheumat., 24: 779–781.
• 12. Гайко Г.В., Осадчук Т.І., Заєць В.Б. та ін. (2017) Диференційний підхід до ендопротезування колінного суглоба у хворих на гонартроз залежно від тяжкості ураження. Вісник ортопедії, травматології та протезування, 2: 59–66.
• 13. Mulcahy H., Chew F.S. (2014) Current Concepts in Knee Replacement: Complications. Am. J. Roentgenology, 202: 76–86. doi: 10.2214/AJR.13.11308.

Надійшла до редакції/Received: 25.11.2022
Прийнято до друку/Accepted: 30.11.2022