Характеристика ішемічного інсульту залежно від прихильності пацієнтів до антигіпертензивної терапії

Вступ

Інсульт — друга причина смертності та основна причина інвалідизації населення в усьому світі. Поширеність інсульту зростає через старіння населення, окрім того, у країнах з низьким і середнім рівнем доходу інсульт усе частіше уражує осіб працездатного віку [1]. Одним із найбільш вагомих факторів ризику розвитку інсульту є артеріальна гіпертензія (АГ). Ймовірність виникнення інсульту поступово підвищується в міру підвищення артеріального тиску (АТ). Ризик інсульту поступово зростає при рівні АТ >115/75 мм рт.ст. Згідно з даними дослідження J. Gorgui та співавторів (2014) підвищення систолічного АТ на 10 мм рт.ст. тісно пов’язано з підвищенням ризику виникнення ішемічного інсульту (ІІ) на 38% [2].

За останніми даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, 1,28 млрд дорослих осіб віком 30–79 років у світі хворіють на АГ. Водночас близько половини пацієнтів із АГ не знають про своє захворювання і лише 21% дотримуються лікування. Недотримання пацієнтами з АГ регулярного прийому ліків достовірно підвищує ризик виникнення ІІ [3]. Крім того, призначення антигіпертензивної терапії (АГТ) під час неврологічних ускладнень АГ здатне вплинути на прогноз. Згідно з результатами дослідження T.P. Zonneveld та співавторів (2018) прийом антигіпертензивних засобів, розпочатий протягом 48 год після інсульту або транзиторної ішемічної атаки (ТІА), достовірно знижує ризик виникнення повторної цереброваскулярної події та смертності [5].

Отже, прихильність до АГТ залишається ключовим модифікуючим фактором у лікуванні АГ і у результаті — у зниженні ризику розвитку ІІ [4].

Мета дослідження: аналіз окремих клінічних та інструментальних показників ІІ з огляду на дотриманість пацієнтами АГТ. Досліджували такі показники, як структура дотримання АГТ серед пацієнтів з ІІ, зв’язок між дотриманням АГТ та частотою повторних судинно-мозкових подій із тяжкістю інсульту, локалізацією інсультного вогнища та його розміром.

Об’єкт і методи дослідження

Проведено комплексне клініко-неврологічне обстеження 178 пацієнтів з підтвердженим ІІ та АГ в анамнезі: 96 (53,9%) чоловіків та 82 (46,1%) жінки віком 37–87 років, середній вік 64,52±0,75 року, медіана — 66 років. Тяжкість інсульту оцінювали за шкалою NIHSS (National Institutes of Health Stroke Scale), діагноз АГ встановлювали на підставі клінічних, інструментальних даних та даних медичної документації.

Дотримання пацієнтами АГТ визначали з анамнестичних даних, зі слів пацієнта або родичів і розглядали у трьох опціях: не дотримувався лікування (не приймав лікарські засоби з моменту встановлення діагнозу АГ), лікувався час від часу (інколи проходив курс АГТ або приймав антигіпертензивний засіб «за потреби»), постійно дотримувався призначеного лікування.

Критерії включення в дослідження: підтверджений ІІ, в тому числі повторний; анамнез АГ; можливість контакту з пацієнтом протягом госпітального періоду або з його родичами за умови наявності афазії у пацієнта; отримання інформації з медичної документації.

Статистичну обробку даних проводили з використанням непараметричних методів обробки даних за допомогою пакета програм статистичного аналізу «SPSS 13.0 для Windows».

Результати та їх обговорення

Серед 178 пацієнтів лише 32 (18%) дотримувалися безперервного лікування антигіпертензивними препаратами. За потреби приймали лікарські засоби 57 (32%) пацієнтів. Більшість вибірки (89 пацієнтів) становили хворі, які не застосовували АГТ взагалі (p<0,05) (рис. 1).

Рисунок 1. Дотримання АГТ пацієнтами з ІІ

Слід звернути увагу на те, що ІІ частіше виникав на тлі періодичного дотримання лікування або ж його повної відсутності — 82%. Із 178 пацієнтів у 55 (30,9%) це був пов­торний епізод, тобто, зі слів родичів та згідно з медичною документацією у пацієнтів був перенесений інсульт або ТІА в анамнезі. Аналіз залежності частоти повторної судинно-мозкової події від дотримання АГТ показав, що її частота серед тих, хто отримував лікування, становила 14 (25,5%), серед тих, хто періодично лікувався, — 19 (34,5%), не лікувався — 22 (40%). Тобто питома вага пацієнтів із повторним інсультом вища серед тих, хто не дотримувався АГТ.

Середня оцінка тяжкості інсульту за NIHSS серед досліджуваної когорти хворих становила 10,5±0,42 бала, що відповідає інсульту середньої тяжкості. Легкий перебіг найчастіше відмічали в осіб, які дотримувалися постійної АГТ та з періодичним лікуванням, — 28,1 та 31,6% відповідно, тоді як серед пацієнтів, що не отримували АГТ, легкий перебіг відмічали у 22,7%. Середньої тяжкості інсульти найрідше виявляли в осіб з періодичним лікуванням — 38,6%, тоді як при постійному прийомі АГТ — 40,6% та при відсутності лікування — 43,2%. Тяжкий перебіг переважав серед пацієнтів, які не приймали АГТ, — 34,1%, тоді як при постійному та періодичному прийомі АГТ тяжкий перебіг відмічали рідше — 31,3 та 29,8% (таблиця).

Таблиця. Структура дотримання АГТ у хворих з інсультом різного ступеня тяжкості за NIHSS

Серед пацієнтів, які постійно дотримувалися АГТ, значно кількісно переважала лівопівкульна локалізація інсульту — 17 (53,1%), вогнище в правій півкулі — 11 (34,4%), білатеральна локалізація — 3 (9,4%), вогнище в стовбурі або мозочку — 1 (3,1%). Серед пацієнтів, які дотримувалися періодичного лікування, більше половини випадків становила правопівкульна локалізація — 32 (56,1%), вогнище в лівій півкулі — 21 (36,8%), білатеральні вогнища — 4 (7,1%) та жодного випадку інсульту в стовбурі і мозочку. Серед пацієнтів, які не дотримувалися АГТ, найчастіше відмічена лівопівкульна локалізація ішемічного вогнища — 44 (50%), права півкуля — 33 (37,5%), білатеральне ураження — 7 (8%), стовбур, мозочок — 4 (4,5%) (рис. 2). Зв’язку між дотриманням АГТ та локалізацією інсульту не виявлено.

Рисунок 2. Локалізація інсульту залежно від прихильності до АГТ

Вогнища розміром >15 мм найчастіше виявляли у пацієнтів, які не приймали АГТ, — 37 (42%), тоді як при періо­дичному лікуванні — 16 (28,1%), а при постійному прийомі — 8 (25%) (p<0,005). Вогнища середнього розміру (10–15 мм) найчастіше відмічали на тлі постійного дотримання АГТ — 19 (59,4%), тоді як при періодичному дотриманні — 29 (50,9%), без АГТ — 34 (38,6%) (рис. 3). Суттєвої різниці між частотою вогнищ <10 мм та рівнем дотримання АГТ не виявлено.

Рисунок 3. Розмір вогнища залежно від дотримання АГТ

Висновки

1. Половина пацієнтів (50,0%) з АГ та ІІ не дотримувалися АГТ.

2. Повторні інсульти або ТІА найчастіше відмічали в групах періодичного прийому ліків або за відсутності АГТ — 34,5 та 40% відповідно.

3. Найвищу частоту тяжких інсультів та розмір ішемічного вогнища >15 мм частіше виявляли в групі без АГТ.

4. Не встановлено суттєвої різниці між частотою вогнищ розміром <10 мм та рівнем дотримання АГТ.

5. Не виявлено зв’язку між дотриманням АГТ та локалізацією інсульту.

Список використаної літератури

• 1. Katan M., Luft A. (2018) Global Burden of Stroke. Seminars in Neurology, 38(02): 208–211. doi:10.1055/s-0038-1649503.
• 2. Gorgui J., Gorshkov M., Khan N. (2014) Hypertension as a Risk Factor for Ischemic Stroke in Women. Canadian J. Cardiol., 30(7): 774–782. DOI: 10.1016/j.cjca.2014.01.007.
• 3. Lee H.J., Jang S., Park E. (2017) Effect of adherence to antihypertensive medication on stroke incidence in patients with hypertension: a population-based retrospective cohort study. BMJ Open, 7(6). doi: 10.1136/bmjopen-2016-014486.
• 4. Peacock E., Krousel-Wood M. (2017) Adherence to Antihypertensive Therapy. Medical Clinics of North America, 101(1): 229–245. DOI: 10.1016/j.mcna.2016.08.005.
• 5. Zonneveld T.P., Richard E., Vergouwen M.D. (2018) Blood pressure — lowering treatment for preventing recurrent stroke, major vascular events, and dementia in patients with a history of stroke or transient ischaemic attack. Cochrane Database of Systematic Reviews. DOI: 10.1002/14651858.CD007858.pub2.

Надійшла до редакції/Received: 15.08.2022
Прийнято до друку/Accepted: 16.08.2022