Огляд епідемічного сезону грипу та гострих респіраторних інфекцій 2010–2011 рр.

October 18, 2011
1619
Resume

Огляд містить інформацію Всесвітньої організації охорони здоров’я про грип та гострі респіраторні інфекції (ГРІ) у країнах Північної півкулі з жовтня 2010 р. по квітень 2011 р. у хронологічному порядку та аналіз стану захворюваності на грип та ГРІ в Україні.

Зимовий сезон грипу в країнах помірного поясу Північної півкулі розпочався в Азії наприкінці жовтня 2010 р., місяцем пізніше — у Європі та Північній Америці, а завершився до кінця квітня 2011 р.

Найчастіше виявлялися віруси грипу у Північній Америці, де грип A(H3N2) і грип типу B циркулювали одночасно з вірусом грипу A(H1N1)-2009, і в Європі, де вірус грипу A(H1N1)-2009 і дотепер є найпоширенішим з виявлених вірусів (Задорожна В.І. та співавт., 2009; Lackenby A. et al., 2011; EuroFlu; HPA National Influenza Report; PHAC FluWatch; WHO FluNet; WHO GISRS; WHO Guidelines for Pharmacological Management of Pandemic (H1N1) 2009 Influenza and other Influenza Viruses; WHO Influenza Weekly Report; WHO recommendations on influenza vaccine viruses; WHO WPRO Situation Updates).

Хоча вірус грипу A(H1N1)-2009 вже не є домінуючим серед інших циркулюючих у багатьох регіонах світу вірусів, стосовно найсильніше постраждалих вікових груп і клінічних моделей захворювання він поводив себе переважно як і під час пандемії.

У деяких районах, де вірус грипу A(H1N1)-2009 був домінуючим, і особливо у Сполученому Королівстві Великої Британіїї та Північної Ірландії (далі — Сполучене Королівство), де на відділення інтенсивної терапії підвищувалося навантаження, пов’язане зі значною кількістю хворих, які потребували штучної вентиляції легень, вплив сезону грипу був більш значущим, ніж у попередній рік.

Більше 90% вірусів, виявлених по всьому світу, були антигенно близькі до тих, які містила сезонна вакцина для профілактики грипу.

Активна передача грипу у Північній Америці вперше виявлена у тропічних і субтропічних районах Мексики із середи­ни до кінця липня 2010 р. Активна передача в Мексиці продовжувалася до кінця 2010 р. і накладалася на початок зимового сезону в районах помірного поясу континенту в кінці листопада. Фактично сезон у Мексиці закінчився у січні 2011 р., однак у квітні в північному прикордонному штаті Чиуауа зареєстровано спалах грипу A(H1N1)-2009, пов’язаний із декількома смертельними випадками. У Сполучених Штатах Америки (США) активність грипу спочатку проявилась у південних штатах, пізніше — на південному заході, а потім — у північних штатах. В Канаді активна передача грипу серед населення вперше почалася у провінціях Онтаріо і Квебек, а потім — в інших західних провінціях. У помірному поясі Північної Америки передача грипу досягла піку приблизно в кінці січня — на початку лютого і повернулася до базових національних рівнів наприкінці квітня. Передача в Мексиці була практично повністю пов’язана з грипом A(H3N2) при значно нижчому рівні вірусу грипу B, який з’явився пізніше, а також із вищеза­значеним локальним спалахом грипу A(H1N1)-2009 на кордоні США наприкінці квітня. Грип A(H3N2) був також найпоширенішим вірусом у США та Канаді протягом зими, хоча у США було більше грипу B і грипу A(H1N1)-2009, ніж у кожній із двох інших країн.

Максимальна частка амбулаторних відвідувань у США і Канаді, пов’язаних із грипоподібними захворюваннями (ГПЗ), у сезоні 2010–2011 рр. була нижчою, ніж у попередньому сезоні; однак смертність від пневмонії та грипу в США за сезон була на епідемічному порозі чи перевищувала його протягом 12 тиж поспіль. Показники госпіталізації пацієнтів із грипом у США були найвищими у осіб віком ≥65 років, трохи нижчими — у дітей віком 0–4 років. Аналогічно в Канаді 68% госпіталізованих дорослих і 79% померлих становили особи віком ≥65 років. Встановлено, що вірус грипу типу B непропорційно часто викликає у дітей тяжке захворювання, виявляється у 39% лабораторно підтверджених випадків смерті дітей, зареєстрованих у США, у 26% випадків госпіталізації дітей у Канаді порівняно із 26 і 12% відповідно — для решти населення згідно з амбулаторними даними.

Дані, отримані у США, свідчать, що серед дорослих, госпіталізованих з лабораторно підтвердженим грипом, найчастішими факторами ризику були серцево-судинні захворювання, астма чи хронічні легеневі захворювання і порушення метаболізму. Серед хворих дітей, госпіталізованих із лабораторно підтвердженим грипом у США, приблизно в 20% випадків найпоширенішим із зареєстрованих супутніх станів здоров’я була астма. Загалом серед усіх хвориху США, госпіталізованих із лабораторно підтвердженим грипом, 7% потребували штучної вентиляції легень з допомогою автоматичного дихального апарата, а 2% померли — дещо менше, ніж у минулому році (10 і 3% відповідно в сезоні 2009–2010 рр.) (Марієвський В.Ф., 2010; Lackenby A. et al., 2011; HPA National Influenza Report; PHAC FluWatch; WHO FluNet; WHO GISRS; WHO Guidelines for Pharmacological Management of Pandemic (H1N1) 2009 Influenza and other Influenza Viruses; WHO Influenza Weekly Report; WHO recommendations on influenza vaccine viruses; WHO WPRO Situation Updates).

Вперше стало очевидно, що в Європі розпочався сезон грипу після повідомлення про велику кількість хворих на грип, які потребують інтенсивної терапії в Англії та Шотландії на початку грудня 2010 р. Протягом 2 тиж країни Західноєвропейського континенту і Близького Сходу також почали повідомляти про ріст показників захворюваності на грип. Дещо пізніше відчутна передача розпочалась у Східній Європі. У Західній Європі пік передачі спостерігався в кінці січня — на початку лютого, у Східній Європі — на 2–3 тиж пізніше. На відміну від Північної Америки, домінуючим штамом вірусу був грип A(H1N1)-2009, при меншому рівні грипу типу B. Грип A(H3N2) виявляли на Близькому Сході відносно рідко. Сезон 2010–2011 рр. відзначився ростом кількості пов’язаних із грипом смертельних випадків у Сполученому Королівстві порівняно із сезоном 2009–2010 рр. Групи ризику тяжкого перебігу грипу A(H1N1)-2009 були аналогічні таким із попереднього сезону. Потребували інтенсивної терапії чи частіше помирали, ніж це відзначається зазвичай, люди молодого і середнього віку. Так, у Сполученому Королівстві серед 539 померлих, про які є дані про вік, лише 22% були старші 64 років. У 60–70% тяжкохворих був, принаймні, один підтверджений фактор ризику тяжкого захворювання, а найпоширенішим з цих факторів було хронічне респіраторне захворювання чи астма. Пацієнти з найбільш тяжким перебігом хвороби в цьому сезоні не були щеплені проти грипу.

Сезон грипу 2010–2011 рр. у північних районах помірного поясу Азії розпочався в кінці жовтня — на початку листопада і досяг піку в кінці грудня. Практично вся передача грипу в Монголії та Північному Китаї в перші тижні сезону була зумовлена грипом A(H3N2), а пізніше протягом літа передача грипу A(H3N2) відбувалася переважно в Південному Китаї. Грип A(H1N1)-2009 почав виявлятися з першого тижня 2011 р. в обох країнах і протягом декількох тижнів став найчастіше виділеним субтипом. У Республіці Корея терміни передачі були подібні до тих, які спостерігалися в Монголії та Китаї, однак, на відміну від цих двох країн, вірус грипу А(H1N1)-2009 до цього часу був найчастіше виділеним з початку сезону при значно нижчому рівні вірусу грипу A(H3N2). В Японії стійка передача вірусу серед населення розпочалася приблизно водночас із країнами континенту, але досягла піку на декілька тижнів пізніше — в кінці січня 2011 р. Хоча спочатку відбувалася передача вірусів грипу A(H3N2) і A(H1N1)-2009, до січня вірус грипу А(H1N1)-2009 безумовно був домінуючим і залишився таким до кінця сезону. Лише невелику кількість вірусів грипу типу B виявлено у Північній Азії в сезоні 2010–2011 рр. Показники ГПЗ в сезоні 2010–2011 рр. у всіх країнах були нижчими, ніж у попередньому сезоні, але близькі до таких у попередні роки. В Монголії доля випадків госпіталізації, пов’язаної із пневмонією, і кількість зареєстрованих летальних випадків, пов’язаних із пневмонією, були меншими, ніж у сезоні 2009–2010 рр. Аналогічно цьому в Китаї зареєстровано ряд тяжких і смертельних випадків, однак у меншій кількості, ніж у попередньому сезоні (Задорожна В.І. та співав., 2009; Lackenby A. et al., 2011; HPA National Influenza Report; WHO FluNet; WHO GISRS; WHO Guidelines for Pharmacological Management of Pandemic (H1N1) 2009 Influenza and other Influenza Viruses; WHO Influenza Weekly Report; WHO recommendations on influenza vaccine viruses; WHO WPRO Situation Updates).

У тропіках цього року відбувалась інтенсивна циркуляція вірусів грипу. У центрально-Американському регіоні грип A(H3N2) циркулював протягом червня і липня 2010 р., після чого настала хвиля грипу B меншої сили. Пізніше, протягом зими у Північній півкулі, в Бразилії, Колумбії, Парагваї, Перу й Еквадорі спостерігалася значна передача грипу A(H3N2), яка тривала з початку листопада 2010 р. по січень 2011 р. На противагу цьому, у Венесуелі відзначено більшу кількість випадків грипу A(H1N1)-2009, які почали з’являтись у лютому 2010 р., і число яких досягло піку в кінці березня.

У країнах Західної Африки передача грипу А(H1N1)-2009, A(H3N2) і грипу типу B була піковою в різний час. У Малі та Сенегалі пік передачі грипу A(H3N2), при більш низьких рівнях грипу B і грипу A(H1N1)-2009, спостерігався в жовтні й листопаді 2010 р., після чого були менш виражені піки грипу A(H1N1)-2009 і грипу типу B у лютому 2011 р. У Гані з травня по липень був відносно менш виражений пік грипу A(H1N1)-2009, після якого до кінця року кількість виявлених вірусів грипу A(H3N2) була незначною, а в березні 2011 р. відзначено другий пік грипу A(H1N1)-2009. У Східній Африці, в Кеніїі, Уганді протягом усього року спостерігалася безперервна передача грипу, пов’язана переважно з грипом A(H3N2) з липня до середини грудня, пізніше, у другій половині грудня, розпочалося домінування грипу A(H1N1)-2009 і грипу типу B. На противагу цьому, в Руанді до лютого 2011 р., коли відзначена циркуляція грипу A(H3N2), виявлено дуже мало вірусів.

В Індії пік передачі грипу A(H1N1)-2009 зафіксовано у липні, а після вересня передача не виявлялась. У Тайланді та Бангладеш циркуляція відбувалась в той же час, але там також виявлено значний рівень коциркуляції грипу типу B із грипом A(H1N1)-2009 пізніше, протягом сезону. У Південному Китаї домінуючим із циркулюючих влітку у Північній півкулі вірусів був вірус грипу A(H3N2), циркуляція якого відзначалася як пікова з серпня до початку вересня, однак, пізніше, протягом зими, він був замінений грипом A(H1N1)-2009. Однак загалом у Південній Азії була відносно незначна передача грипу протягом зимових місяців у Північній півкулі. Характерно, що Австралія повідомляла про незвичайну позасезонну передачу вірусу грипу протягом літніх місяців, переважно грипу A(H3N2). Ця ситуація спостерігалась у більшості юрисдикцій, але найбільша кількість повідомлень отримана з північних штатів Квінсленд і Північні Території.

У всьому світі в сезоні 2010/11 р. 99% антигенно охарактеризованих вірусів грипу A(H1N1)-2009 і 96% антигенно охарактеризованих вірусів грипу A(H3N2) були споріднені зі штамами, які містились у сезонній вакцині для профілактики грипу. Приблизно 91% вірусів грипу B належали до лінії Вікторія і незначна частка цих вірусів мала низький титр із перехресно реагуючими антитілами до вірусу грипу B/Brisbane/60/2008, а решта — належали до лінії Ямагата. Ці пропорції суттєво не відрізнялися у різних регіонах.

Тестування на чутливість до противірусних препаратів виявило, що >98% із 9300 вірусів грипу A(H1N1)-2009, протестованих Глобальною мережею з епідеміологічного нагляду за грипом Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) (ГМНГ) на чутливість до противірусних препаратів, чутливі до осельтамівіру при деяких регіональних варіаціях. Усі випадки стійкості до осельтамівіру були пов’язані із заміною H275Y у гені нейрамінідази. В Європі виявлено більше випадків стійкості до осельтамівіру, ніж у США (3 і 0,7% відповідно), однак багато зразків у Європі були відібрані для тестування у зв’язку з високою ймовірністю їх стійкості (наприклад зразки від хворих із пролонгованим лікуванням чи з незадовільним результатом лікування). Зразки, взяті у населення Європи, мають показник стійкості близько 1%. Частота виявлення випадків стійкості до осельтамівіру була стабільною протягом сезону на всіх континентах. Жоден із протестованих вірусів не був стійким до занамівіру. Всі протестовані ГМНГ віруси грипу A(H1N1)-2009 були стійкими до інгібіторів M2, амантадину і римантадину, у зв’язку із заміною S31N у білку M2. Грип A(H3N2) і грип типу B були чутливими і до осельтамівіру, і до занамівіру, за винятком одного ізолята вірусу грипу A(H3N2) зі стійкістю до осельтамівіру, виявленого у США у квітні 2011 р. (Задорожна В.І. та співав., 2009; Lackenby A. et al., 2011; HPA National Influenza Report; WHO FluNet; WHO GISRS; WHO Guidelines for Pharmacological Management of Pandemic (H1N1) 2009 Influenza and other Influenza Viruses; WHO Influenza Weekly Report; WHO recommendations on influenza vaccine viruses; WHO WPRO Situation Updates).

В Україні епідемічний сезон грипу та гострих респіраторних інфекцій (ГРІ) розпочався жовтні 2010 р. і закінчився у квітні 2011 р., за цей час на грип та ГРІ перехворіли 7 502 008 осіб (16,2% населення країни), у тому числі 63,3% дітей віком до 17 років. Серед хворих на ГРІ діти становили 63,6%, на грип — 43,07% із числа усіх зареєстрованих хворих (Гриневич О.Й., Маркович І.Г., 2010а; б; в; Марієвський В.Ф., 2010; Пономаренко А.М. та співавт., 2010; WHO GIP).

У минулому епідемічному сезоні на грип та ГРІ перехворіли 7 753 635 осіб, або 16,9% всього населення країни. З числа хворих на ГРІ 53,3% становили діти віком до 17 років. Серед пацієнтів із грипом переважали дорослі особи, їх частка сягала 60,1%.

У сезоні 2010/11 р. (з жовтня 2010 по квітень 2011 року) у 10 містах — опорних базах Центру грипу — сумарно було зареєстровано 1 785 102 випадки захворювання на грип та ГРІ, 63,3% із них — у дітей віком до 17 років. Серед дітей переважали хворі віком 1–4 років (33,8%) та 5–9 років (3,8%). Було госпіталізовано 1,4% хворих, з яких 75,4% становили діти. За даними фахівців опорних баз Центру грипу померли за епідемічний сезон 26 хворих у тому числі 1 дитина (летальність — 0,0015%).

За даними вірусологічних лабораторій 10 регіонів, на початку епідемічного сезону від хворих виділяли віруси грипу A(H1N1)-2009-каліфорнійський, A(H3N2), віруси грипу В, віруси парагрипу, аденовіруси та РС(респіраторно-синцитіальні)-віруси (Гриневич О.Й., Маркович І.Г., 2010а; б; в; Марієвський В.Ф., 2010; Пономаренко А.М. та співавт., 2010; WHO GIP).

У попередньому сезоні 2009/10 р. у містах — опорних базах Центру грипу — зареєстровано 1 962 839 звернень за медичною допомогою з приводу грипу та ГРІ, з них 48,6% становили діти віком до 14 років. Було госпіталізовано 2,4% хворих, з них 57,03% — діти. За даними з опорних баз Центру грипу померли 172 пацієнти (0,01% захворілих), зокрема 6 дітей. Серед захворілих дітей переважали особи віком до 9 років (>60%).

Таким чином, у епідемічному сезоні 2010/11 р. в Україні на грип та ГРІ захворіли на 3,2% менше населення, ніж у попередньому сезоні. За даними 10 опорних баз Центру грипу, показники захворюваності на грип та ГРІ знизилися на 9%, летальності — у більше ніж 6 разів, госпіталізації — у 1,7 раза, що свідчить про сезонний характер епідемічного процесу грипу та ГРІ, можливе зниження вірулентних властивостей циркулюючих вірусів грипу А, зокрема A(H1N1)-2009 (Гриневич О.Й., Маркович І.Г., 2010а; б; в; WHO GIP).

Слід зазначити, що експертами ВООЗ та Міністерства охорони здоров’я України у 2009 р. спрогнозовано залучення до епідемічного процесу грипу та ГРІ близько 25% населення України за 3 сезони, зокрема у 2009/10 р. — 60 та 30% — у 2010/2011 р. Фактично у епідемічному сезоні 2009/10 р. захворіли на 850 тис. осіб більше, ніж прогнозувалось, а в сезоні 2010/2011 р. — перевищено очікувані показники на 4 млн осіб.

У 10 містах — опорних базах Центру грипу — у епідемічному сезоні 2009/10 р. прогнозувалося близько 1,5 млн хворих, а фактично захворіли 1 962 839 осіб, у сезоні 2010/11 р. захворіли 1 785 102 осіб проти 730 000 згідно з прогнозом. Очевидно, що необхідно виробити інші підходи до прогнозування можливого сценарію епідемічного процесу.

Іншим актуальним питанням залишається пташиний грип, оскільки станом на 30 квітня 2011 р. штаб-квартира ВООЗ була поінформована про 552 випадки зараження людей вірусом грипу птахів у 15 країнах у епідемічному сезоні 2009/10 р. Із них 318 випадків завершились летально (смертність — 58%, зокрема смертність у березні — 59% усіх летальних випадків за цей період). З моменту появи вірусу в 2003 р. у ході епідеміологічного розслідування виявлено лише обмежену кількість випадків передачі вірусу від людини до людини при відсутності фактів поширення вірусу на рівні общини (FAO Avian Influenza; OIE Avian Influenza Portal). Дві країни повідомили про 3 випадки захворювання людей, у яких хвороба проявилася у квітні 2011 р.: Камбоджа (1) і Єгипет (2). Також у квітні 2011 р. Єгипет повідомив про 8 випадків захворювання, зареєстрованих у лютому і березні, які не були включені в попередні донесення. У всіх повідомленнях зазначено, що хворі контактували із птахами. Єгипет і Індонезія офіційно оголосили про ендемічність вірусу серед домашньої птиці, а інформація із Продовольчої та сільськогосподарської Організації Об’єднаних Націй (Food and Agriculture Organization of the United Nations — FAO) свідчить про те, що вірус грипу H5N1 також ендемічно циркулює серед домашньої птиці в Бангладеш (а також у Китаї, Єгипті, Індії, Індонезії та В’єтнамі). У 2011 р. Бангладеш повідомив про велику кількість спалахів на пташиних господарствах.

У Єгипті з декількох губернаторств регулярно надходить інформація про випадки зараження людей вірусом грипу птиці H5N1, що є відображенням роботи національної структури нагляду і передачі інформації, а також поширеної циркуляції вірусу серед домашньої птиці. Недавній ріст кількості випадків поки що відповідає очікуваному сезонному патерну в країні. Незважаючи на те що загальна кількість випадків захворювання, зареєстрованих за місяцями початку хвороби, згідно з прогнозом влітку почне знижуватися, очікується, що єгиптяни, як і раніше, піддаватимуться впливу вірусу при контакті із зараженою птицею чи забрудненим оточуючим середовищем, тому окремі випадки захворювання людей виникатимуть доти, поки вірус продовжує циркулювати серед домашньої птиці. Сектор громадської системи охорони здоров’я і ветеринарний сектор Єгипту продовжують тісно співпрацювати з метою зниження пов’язаного з грипом H5N1 ризику на стику між людьми і тваринами.

В Камбоджі відзначали повідомлення про загибель домашньої птиці у провінції ПрейВенг, однак з лютого 2011 р. (тоді спалах відбувся у провінції Кандал) спалахи грипу серед домашньої птиці не реєструвалися.

Виявлена у червні 2011 року тенденція до зменшення кількості неендемічних країн, які повідомляють про грип H5N1 у домашньої чи дикої птиці, зберігається, що було передбачено на основі того, що погода стала більш теплою. Все ж таки, поки вірус циркулює серед птиці, випадки захворювання людей можуть відбутися в будь-який момент.

У пресі є повідомлення, що на ринках живої птиці в Бангладеш поширеність грипозної інфекції серед птиці становить 23,0%, що близько до показників в інших країнах. Практично всі ізоляти (94%) відносилися до непатогенного субтипу H9N2. Рівень H5N1 був дуже низьким (0,08%). Випадки зараження людей вірусом грипу H9N2 досі реєструвалися лише в Китаї (FAO Avian Influenza; OIE Avian Influenza Portal).

Таким чином, грип A(H1N1)-2009 продовжує широко циркулювати. Однак, на противагу патерну, який спостерігався під час пандемії, вірус на сьогодні циркулює з іншими вірусами грипу і в багатьох країнах не був домінуючим вірусом грипу A. В цьому сезоні циркуляція відбувалася протягом очікуваних сезонних часових рамок при відсутності позасезонної передачі серед населення, зареєстрованої у країнах помірного поясу Північної півкулі. Зв’язок між тяжким захворюванням і віком був подібний до того, який спостерігався раніше. Грип A(H1N1)-2009 продовжує бути проблемою більше для людей молодого та середнього віку, в той час як грип A(H3N2) спричиняє більш тяжке захворювання у дорослих віком старше 65 років. Грип типу B, очевидно, набагато частіше вражає маленьких дітей. З невідомих причин у декількох країнах спостерігалось більше тяжких випадків порівняно з минулим роком, наприклад у Сполученому Королівстві, однак це спостереження цілком може бути наглядовим артефактом, пов’язаним з активним наглядом за тяжкими захворюваннями, який здійснюється в цій країні. Всі три циркулюючі віруси продемонстрували за останній рік незначний антигенний дрейф і були споріднені з трьома штамами, які містилися у сезонній вакцині для профілактики грипу. Крім того, всі протестовані віруси, за винятком незначної частки, залишились чутливими до інгібіторів нейра­мінідази. Ця обставина знову підкреслила необхідність продовження вакцинації та своєчасного лікування осіб із високим ризиком розвитку тяжкого захворювання, включаючи людей похилого і молодого віку, осіб із хронічними захворюваннями, а також вагітних.

Прогнозування розвитку епідемічної ситуації щодо грипу та ГРІ має базуватися перш за все на детальному аналізі багаторічної динаміки захворюваності населення країн світу чи окремо взятої території на ці недуги. Прогноз, очевидно, доцільно робити окремо для ГРІ та грипу. Також необхідно враховувати етіологічну структуру циркулюючих вірусів грипу та ГРІ, вивчати їх властивості протягом усього епідемічного сезону в контексті зі світовими тенденціями тощо.

Актуальною залишається проблема поширення інших збудників грипу, зокрема пташиного, оскільки віруси продовжують циркулювати серед птиці, а відтак існує ризик їх поширення серед людської популяції. У світі існує нагальна потреба до проведення досліджень на стику різних наук, галузей, зокрема вивчення хвороб, спільних для людей і тварин. Відбувається взає­мопроникнення прийомів, методів, результатів досліджень і технологій з однією кінцевою метою — покращання якості життя людини, збільшення його тривалості шляхом удосконалення методів діагностики, лікування, а головне — профілактики захворювань як інфекційної, так і неінфекційної етіології тощо.

Література й електронні джерела

  • Гриневич О.Й., Маркович І.Г. (2010а) Грип H1N1: уроки пандемії. Укр. мед. часопис, 5(79): 28–32 (http://www.umj.com.ua/article/5705; http://www.umj.com.ua/uploads/2010/10/H1N1.pdf).
  • Гриневич О.Й., Маркович І.Г. (2010б) Особ­ливості грипу та ГРІ в Україні у 2009–2010 рр. Україна. Здоров’я нації, 4(16): 30–36.
  • Гриневич О.Й., Маркович І.Г. (2010в) Пандемія грипу А(H1N1): огляд подій 2009–2010 рр. Попередній прогноз на епідемічний сезон 2010–2011 рр. Сімейна медицина, 4: 3–6.
  • Задорожна В.І., Фролов А.Ф., Мойсеєва Г.В. (2009) Сучасні аспекти вакцинопрофілактики сезонного та пандемічного грипу. Сучасні інфекції, 3–4: 100–106.
  • Марієвський В.Ф. (2010) Епідемічна ситуація з грипу в Україні у 2009–2010 рр. Сучасні інфекції, 1: 4–11.
  • Пономаренко А.М., Колос Л.А., Кракович А.В., Рубан О.М. (2010) Організація епідеміологічного нагляду за грипом та гострими вірусними респіраторними інфекціями в м. Києві. Сучасні інфекції, 1: 12–17.
  • Lackenby A., Moran Gilad J., Pebody R. et al. (2011) Continued emergence and changing epidemiology of oseltamivir-resistant influenza A(H1N1)2009 virus, United Kingdom, winter 2010/11. Euro Surveill., 16(5). pii: 19784
  • CDC FluView — Centers for Disease Control and Prevention, FluView, http://www.cdc.gov/flu/weekly
  • ECDC WISO — European Centre for Disease Prevention and Control (ECDC), Weekly Influenza Surveillance Overview (WISO), http://ecdc.europa.eu/en/healthtopics/influenza/epidemiological_data/Pages/Weekly_Influenza_Surveillance_Overview.aspx
  • EuroFlu — World Health Organization/Europe influenza surveillance, http://www.euroflu.org
  • FAO Avian Influenza — Food and Agriculture Organization of the United Nations, Avian Influenza, http://www.fao.org/avianflu/en/index.html
  • HPA National Influenza Report — Health Protection Agency (UK), National Influenza Report, http://www.hpa.org.uk/web/HPAweb&HPAwebStandard/HPAweb_C/1287147913271
  • OIE Avian Influenza Portal — World Organisation for Animal Health (Office International des Epizooties/OIE), Avian Influenza Portal, http://www.oie.int/animal-health-in-the-world/web-portal-on-avian-influenza
  • PHAC FluWatch — Public Health Agency of Canada (PHAC), FluWatch, http://www.phac-aspc.gc.ca/fluwatch/index-eng.php
  • WHO FluNet — World Health Organization, FluNet, http://www.who.int/influenza/gisrs_laboratory/flunet/en
  • WHO GIP — World Health Organization, Global Influenza Programme (GIP), http://www.who.int/csr/disease/influenza
  • WHO GISRS — World Health Organization, Global Influenza Surveillance and Response System, http://www.who.int/influenza/gisrs_laboratory/en
  • WHO Guidelines for Pharmacological Management of Pandemic (H1N1) 2009 Influenza and other Influenza Viruses — World Health Organization, Global Alert and Response (GAR), http://www.who.int/csr/resources/publications/swineflu/h1n1_use_antivirals_20090820/en
  • WHO Influenza Weekly Report — World Health Organization, Regional Office for the Americas, Influenza Weekly Report, http://new.paho.org/hq/index.php?option=com_content&task=view&id=3352&Itemid=2469&to=2246&lang=en
  • WHO recommendations on influenza vaccine viruses — World Health Organization, Influenza vaccine viruses and reagents, http://www.who.int/influenza/vaccines/virus/en
  • WHO WPRO Situation Updates — World Health Organization Regional Office for the Western Pacific, Avian Influenza, Situation Updates, http://www.wpro.who.int/health_topics/avian_influenza

Адреса для листування:

Гриневич Олександр Йосипович
03151, Київ, вул. Донецька, 30
Державна наукова установа
«Державний центр інноваційних біотехнологій»