Вступ
Імуногістохімічне дослідження (ІГХД) в діагностиці новоутворень слинних залоз (СЗ) залишається золотим стандартом остаточної верифікації пухлин поряд із патоморфологічним обстеженням резектату (Prichard J.W., 2014). Серед найвідоміших маркерів — різні типи вірусів папіломи людини, цитомегаловірус, вірус Епштейна — Барр, рецептори до гормонів прогестерону (PR), естрогену (ER), андрогену (AR), різні цитокератини для підтвердження малігнізації пухлин (Lin F.C.F. et al., 2014). Саме виявлення PR, ER, AR у тканинах видалених пухлин СЗ може виявити їх певну ендокринну залежність. Це може допомогти у розробці нових схем лікування доброякісних та злоякісних пухлин.
Організм людини має чітко сформовану ендокринну регуляцію: гіпоталамус — орган-мішень. Не є винятком грудна залоза (ГЗ), тканини ендометрія, яєчки та яєчники, в тканинах яких знаходяться PR, ER, AR. Наявність цих рецепторів робить ці органи вразливими до розвитку ендокриннозалежних пухлин як доброякісного, так і злоякісного походження (Ozono S. et al., 1992).
Також на сьогодні достовірно встановлена наявність певного взаємозв’язку за гістопатологічними типами між тканинами ГЗ, ендометрія, яєчків та яєчників. Так, мукоцелеподібна пухлина ГЗ схожа за будовою з плеоморфною аденомою. Отже, можна стверджувати про можливу залежність пухлин СЗ від ендокринної регуляції або впливу (Actis A.B., 2005).
Більшість останніх робіт, присвячених можливості впливу ендокринної регуляції на тканини пухлин СЗ, свідчить про наявність в них PR, ER, AR (Kolude B. et al., 2013). Їх вміст у тканинах пухлин СЗ досить різноманітний залежно від певної географічної популяції населення (Ito F.A. et al., 2009).
Мета — вивчення вмісту PR, ER у тканинах пухлин СЗ шляхом ІГХД.
Об’єкт і методи дослідження
Гістологічне типування новоутворень СЗ проведено з використанням рутинного забарвлення гематоксиліном і еозином та ІГХД.
Дослідження проведено на матеріалі ексцизійних біопсій СЗ (плеоморфних аденом та аденолімфом) у 32 пацієнтів. Проведено забір пухлини з видаленої привушної та підщелепної СЗ розміром 10х10 мм, товщиною <4 мм. Вирізані шматочки пухлини вкладали у касети і за допомогою тримача для касет розміщували на 16 год у ємкість для фіксації в забуференому 10% розчині формаліну з pH 7,4. Ущільнювали матеріал у парафіні із застосуванням гістіопроцесора «Histos-5» («Milestone», Італія) за програмою для операційного матеріалу — 4 мм. Після завершення програми просочення в парафіні касети виймали з парафінового блоку гістіопроцесора, і на станції для заливки «HESTION TEC-2800 Embedding Center» шматочки тканин заливали розплавленим парафіном у формочки з подальшим застиганням на холодильному модулі станції «HESTION TEC-2800 Cryo Console». З отриманих парафінових блоків виготовляли гістологічні зрізи товщиною 5 мкм за допомогою мікротома «Microm НМ325» («Thermo Scientific», Німеччина). Зрізи забарвлювали гематоксиліном і еозином для патогістологічного дослідження пухлини, морфометрії та підрахунку об’єму життєздатної пухлинної тканини.
ІГХД проводили з моноклональним кролячим антитілом проти людини (Monoclonal Rabbit Anti-Human Estrogen Receptor a Clone SPI, «Dako IS 151», Данія), з моноклональним мишачим антитілом проти людини (Monoclonal Mouse Anti-Human Progesteron Receptor Clone PgR 636, «Dako IR068», Данія), з використанням системи детекції «EnVisionTM FLEX» («Dako», Данія). Демаскування антигену проводили у цитратному буфері pH 6,0 при 95 °С. Первинні антитіла інкубували при кімнатній температурі протягом 30 хв, вторинні — 20 хв. Зрізи дофарбовували гематоксиліном Gill. Для позитивного контролю використовували тканинні зразки з визначеною позитивною реактивністю, для негативного — проводили процедуру без застосування первинних антитіл.
Отримані препарати вивчали та фотографували за допомогою мікроскопа «OLYMPUS CХ 41» з камерою і програмним забезпеченням «Quick PHOTO MICRO 2.3» за стандартизованих умов.
Результати та їх обговорення
В усіх хворих із плеоморфними аденомами ураженню підлягала тільки привушна СЗ. Серед гормонів, наявних у тканинах пухлини привушної СЗ, у 3 (10,7%) — прогестерон, 2 (7,14%) — естроген (табл. 1, рис. 1, 2).
Показник ІГХД | Привушна СЗ | Підщелепна СЗ | Під’язична СЗ | Малі СЗ |
---|---|---|---|---|
ER | 2 (7,14%) | – | – | – |
PR | 3 (10,7%) | – | – | – |
Серед аденолімфом СЗ домінували показники естрогену — 3 (75%) (табл. 2, рис. 3, 4).
Показник ІГХД | Кількість | |
---|---|---|
абсолютна, n | відносна, % | |
ER | 3 | 75 |
PR | 1 | 25 |
У джерелах літератури достатньо давно ведеться дискусія про важливість впливу деяких гормонів на пухлиногенез. Серед основних — андроген, естроген і прогестерон — гормони, що діють через специфічні рецептори та відіграють важливу роль у рості та розвитку декількох пухлин, у тому числі карциноми ГЗ, ендометрія та передміхурової залози (Aquino G. et al., 2018). A.B. Actis (2005) вказує на певний зв’язок та схожість за гістопатологічними типами між пухлинами СЗ, ГЗ і передміхурової залози. Так, будова плеоморфної аденоми дуже схожа з мукоцелеподібною пухлиною ГЗ.
Аналіз більшості ІГХД тканин пухлин СЗ за даними різних авторів показав, що експресія ER, AR, PR становить 7–30% для доброякісних та 30–50% — злоякісних пухлин (Nasser S.M. et al., 2003; Aquino G. et al., 2018; Can N.T. et al., 2018). При цьому деякі автори у своїх дослідженнях стверджують, що експресія ER, AR, PR не має суттєвого значення в пухлиногенезі СЗ (Teymoortash A. et al., 2001; Tarakji B., Kujan O., 2012).
Проведені нами ІГХД парафінних блоків від видалених пухлин СЗ (плеоморфні аденоми та аденолімфоми) щодо експресії ER та PR показали для плеоморфних аденом (n=28): ER — 2 (7,14%), PR — 3 (10,14%), для аденолімфом (n=4): ER — 3 (75%), а PR — 1 (25%).
Таким чином, наші дані свідчать про достатньо низьку гормональну залежність серед плеоморфних аденом (ER — 7,14%, PR — 10,14%) та досить високу гормональну залежність серед аденолімфом (ER — 75%, PR — 25%). Зазначимо, що підвищений рівень експресії естрогену у тканинах аденолімфом може пояснюватися незначною кількістю спостережень у досліджуваній групі. Достовірно, що наявність ER та PR у тканинах пухлин СЗ може посилювати ріст пухлин лише в окремих випадках.
Висновки
- Серед доброякісних пухлин СЗ (плеоморфні аденоми та аденолімфоми) характерна експресія естрогену і прогестерону.
- В усіх пацієнтів, в яких виявлені позитивні реакції на експресію естрогену та прогестерону, новоутворення локалізувались у привушних СЗ.
- Для плеоморфних аденом СЗ (n=28) відзначали експресію прогестерону у 3 (10,7%), естрогену — у 2 (7,14%) випадках. Для аденолімфом СЗ (n=4) відзначали експресію естрогену у 3 (75%), прогестерону — 1 (25%) випадку.
Список використаної літератури
- Actis A.B. (2005) A hypothesis to relate salivary tumors with mammary and prostate neoplasias. Bioinformation, 1(1): 12–13.
- Aquino G., Collina F., Sabatino R. et al. (2018) Sex hormone receptors in benign and malignant salivary gland tumors: prognostic and predictive role. Int. J. Mol. Sci.,19(2): 399.
- Can N.T., Lingen M.W., Mashek H. et al. (2018) Expression of hormone receptors and HER-2 in benign and malignant salivary gland tumors. Head Neck Pathol., 12(1): 95–104.
- Ito F.A., Coletta R.D., Vargas P.A., Lopes M.A. (2009) Immunohistochemical study of androgen, estrogen and progesterone receptors in salivary gland tumors. Braz. Oral. Res., 23(4): 393–398.
- Kolude B., Adisa A., Adeyemi B., Lawal A. (2013) Immunohistochemical expression of oestrogen receptor-α and progesterone receptor in salivary gland tumours. J. Oral. Pathol. Med., 42(9): 716–719.
- Lin F.C., Chen P.L., Tsao T.Y. et al. (2014) Prevalence of human papillomavirus and Epstein–Barr virus in salivary gland diseases. J. Int. Med. Res., 42(5): 1093–1101.
- Nasser S.M., Faquin W.C., Dayal Y. (2003) Expression of androgen, estrogen, and progesterone receptors in salivary gland tumors. Frequent expression of androgen receptor in a subset of malignant salivary gland tumors. Am. J. Clin. Pathol., 119(6): 801–806.
- Ozono S., Onozuka M., Sato K., Ito Y. (1992) Immunohistochemical localization of estradiol, progesterone, and progesterone receptor in human salivary glands and salivary adenoid cystic carcinomas. Cell Struct. Funct.,17(3): 169–175.
- Prichard J.W. (2014) Overview of automated immunohistochemistry. Arch. Pathol. Lab. Med., 138(12): 1578–1582.
- Tarakji B., Kujan O. (2012) Expression of oestrogen progestrone and androgen receptors in salivary gland tumours. A review of literature. Gulf. J. Oncolog., 11: 50–59.
- Teymoortash A., Lippert B.M., Werner J.A. (2001) Steroid hormone receptors in parotid gland cystadenolymphoma (Warthin’s tumour). Clin. Otolaryngol. Allied. Sci., 26(5): 411–416.
Резюме. Иммуногистохимическое исследование (ИГХИ) в диагностике новообразований слюнных желез (СЖ) остается золотым стандартом окончательной верификации опухолей наряду с патоморфологическим обследованием резектата. Среди наиболее известных маркеров — разные типы вирусов папилломы человека, цитомегаловирус, вирус Эпштейна — Барр, рецепторы к гормонам прогестерона (PR), эстрогена (ER), андрогена (AR), разные цитокератины для подтверждения малигнизации опухолей. Большинство последних работ, посвященных возможности влияния эндокринной регуляции на ткани опухолей СЖ, свидетельствует о наличии в них PR, ER, AR. Их содержание в тканях опухолей СЖ достаточно разнообразно в зависимости от географической популяции населения. Цель — изучение содержания PR, ER в тканях опухолей СЖ путем ИГХИ. Объект и методы исследования. Гистологическое типирование новообразований СЖ проведено с использованием рутинной окраски гематоксилином и эозином и ИГХИ. Исследование проведено на материале эксцизионных биопсий СЖ (плеоморфных аденом и аденолимфом) у 32 пациентов. ИГХИ проводили с моноклональным кроличьим антителом против человека ER («Dako IS 151», Дания), с моноклональным мышиным антителом против человека PR («Dako IR068», Дания), с использованием системы детекции «EnVisionTM FLEX» («Dako», Дания). Для положительного контроля использовали тканевые образцы с определенной положительной реактивностью, для отрицательного — проводили процедуру без применения первичных антител. Результаты. У всех больных с плеоморфными аденомами поражению подлежала только околоушная СЖ. Среди гормонов, которые присутствовали в тканях опухоли околоушной СЖ, у 3 (10,7%) — прогестерон, у 2 (7,14%) — эстроген. Среди аденолимфом СЖ доминировал эстроген — 3 (75%). Заключение. Среди доброкачественных опухолей СЖ (плеоморфные аденомы и аденолимфомы) характерна экспрессия ER и PR. У всех пациентов, у которых выявлены положительные реакции на экспрессию ER и PR, новообразования локализовались в околоушных СЖ.
Ключевые слова: опухоли слюнных желез, плеоморфная аденома, аденолимфома, иммуногистохимическое исследование, эстроген, прогестерон.
Адреса для листування:
Маланчук Владислав Олександрович
03057, Київ, вул. Зоологічна, 1
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця,
кафедра хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії
Е-mail: [email protected]
Одержано 07.06.2019