АНТИГІПЕРТЕНЗИВНА ЕФЕКТИВНІСТЬ СПІРАПРИЛУ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА РАНКОВЕ ПІДВИЩЕННЯ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ У ХВОРИХ З М’ЯКОЮ ТА ПОМІРНОЮ АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ

Досліджено антигіпертензивний ефект інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту спіраприлу з тривалістю дії 24 год та вивчено його вплив на ранкове підвищення артеріального тиску (АТ) у хворих з м’якою та помірною артеріальною гіпертензією (АГ). Усі пацієнти припиняли застосування антигіпертензивних препаратів за 7 днів до призначення спіраприлу в початковій дозі 6 мг 1 раз на добу (одразу після пробудження) протягом 30 днів. У разі неефективності терапії спіраприл призначали ще протягом 30 днів у добовій дозі 12 мг. На всіх етапах спостереження (1-й, 2-й місяць) контролювали АТ та частоту серцевих скорочень, оцінювали ефективність терапії, реєстрували випадки виникнення побічних реакцій, проводили добове моніторування АТ. Усі хворі вели щоденники, в яких зазначали час пробудження та прийому препарату. У хворих із м’якою та помірною АГ при терапії спіраприлом ефективно знижувався «офісний» систолічний та діастолічний АТ на 23 та 13 мм рт. ст. відповідно, що призводило до досягнення цільового рівня у 55% випадків. На фоні монотерапії спіраприлом достовірно знижувався як середньодобовий, так і середньоденний та середньонічний АТ, а також індекс часу та індекс навантаження тиском. При одноразовому прийомі спіраприл забезпечував не тільки значне, але й поступове зниження АТ, індекс плавності (smoothness index) становив 0,93±0,08 та 1,03±0,06 відповідно для систолічного та діастолічного АТ. Монотерапія спіраприлом забезпечувала 24-годинний контроль АТ, що достовірно знижувало величину та швидкість його ранкового підвищення.