Цей факт послужив інформаційним приводом для проведення прес-конференції на тему «Репродуктивна медицина України: від скандалу до скандалу», яка пройшла 23 липня 2018 р. в Інформаційному агентстві «УНІАН».
Про те, як регулюється сурогатне материнство в Україні та які існують ризики, розповіли Олександр Юзько, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри акушерства та гінекології Буковинського державного медичного університету, президент Української асоціації репродуктивної медицини (УАРМ), лауреат Державної премії України; Валерій Зукін, кандидат медичних наук, директор Клініки репродуктивної медицини «Надiя», лауреат Державної премії України, віце-президент УАРМ; Олена Бабич, адвокат, керівник Адвокатського бюро Олени Бабич, спеціалізація — медичне право.
Про діяльність УАРМ
Репродуктивна медицина в Україні на сьогодні — це передовий край науки і практики, успіхи якої поважають у всьому світі, й ми цим пишаємося. Сьогодні у галузі допоміжних репродуктивних технологій нашої держави працює 50 закладів охорони здоров’я, п’ять з них мають державне чи комунальне підпорядкування — це два заклади в Києві, по одному — у Запоріжжі, Одесі та Івано-Франківську, інші — приватна чи колективна форма власності. У Києві нині працюють 18 клінік допоміжних репродуктивних технологій, із них 2 — державного підпорядкування.
УАРМ створено у 2005 р., і сьогодні вона об’єднує у своїх лавах 42 клініки репродукції людини — це 84%.
Чому не всі клініки є членами УАРМ?
- Деякі заклади допоміжних репродуктивних технологій лише починають свою роботу і вони ще думають, вступати чи ні до УАРМ.
- Деякі клініки не вступили до лав УАРМ, хоча багато років працюють. Це їх право.
«Ми нікого не примушуємо, але проводимо методичну роботу, закликаючи їх у наші ряди», — прокоментував доктор медичних наук, професор О. Юзько.
УАРМ — унікальне громадське об’єднання, оскільки в ній поряд з індивідуальними членами (лікарями, лаборантами, ембріологами, медичними сестрами) представлені медичні заклади в повному складі.
Наприклад, це такі добре відомі в Києві клініки, як «Надія», «Родинне джерело», «Інститут репродуктивної медицини», це клініки в інших містах — у Харкові, Одесі, Львові та ін. Така організація роботи асоціацій дозволяє добре володіти інформацією про всіх її членів, про їхні практичні здобутки та успіхи. Постійна робота асоціації спрямована на налагодження тісної співпраці з клініками, забезпечує їх участь в обговоренні та прийнятті нормативних актів, законів.
«Асоціація забезпечує юридичний та адміністративний захист усіх її членів на всіх рівнях,без винятку. І це ми довели багаторічною нашою працею», — наголосив оратор. — Загалом це зумовлює роботу клінік у правовому полі, тобто більшість наших клінік є законослухняними. Діяльність асоціації, спрямована на роз’яснення нормативних документів, дія яких має на меті профілактику правопорушень, академічний розвиток, є яскравим прикладом роботи без порушення наказів Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) та законів України. Моє тверде переконання — не заборона, не обмеження, не обрізання можливостей, а правова профілактична робота і динамічний розвиток повинні бути основою роботи».
Цикли сурогатного материнства
Згідно з даними МОЗ України, у 2016 р. було виконано 383 цикли. Це означає, що сурогатне материнство в Україні не є домінуючим у роботі клінік, а займає в роботі більшості клінік останнє місце.
Репродуктивна медицина нашої країни здійснює величезну роботу, завдяки їй тисячі бездітних сімей відчули щастя батьківства, у тому числі методом сурогатного материнства, іншим шляхом вони б не отримали дитини. Тому УАРМ звернулася з відкритим листом до всіх: до Президента, Уряду, Верховної Ради України та до всіх небайдужих із роз’ясненням своєї позиції, а саме:
1. В Україні метод сурогатного материнства застосовується на підставі статті 123 Сімейного кодексу України та наказу МОЗ України від 09.09.2013 р. № 787.
«Чинне законодавство, що регламентує сферу допоміжних репродуктивних технологій, зокрема сурогатне материнство, не є досконалим, але цілком задовільним.
Я б сказав, що воно — одне з найкращих у світі, на мою думку», — О. Юзько.
Водночас відзначимо, що не всі заклади охорони здоров’я, які застосовують допоміжні репродуктивні технології, дотримуються норм чинного законодавства і наказів МОЗ України. Проблема полягає в невиконанні чинних вимог нормативно-правових актів України чи в їх неправильній інтерпретації.
2. УАРМ наголошує на тому, що є неприпустимим використання в закладах охорони здоров’я, які застосовують допоміжні репродуктивні технології в програмах сурогатного материнства, ембріонів потенційних батьків, які не мають з ними генетичної спорідненості.
3. З метою ініціювання належного правового урегулювання сфери допоміжних репродуктивних технологій УАРМ спільно з представниками профільних комітетів Верховної Ради та МОЗ України підготувала та подала проект Закону України «Про допоміжні репродуктивні технології», який зареєстрований у Верховній Раді України 19.07.2018 р. Над ним асоціація з профільним комітетом МОЗ України працювала впродовж останніх 5 років. Командою УАРМ також підготовлено проект змін до Наказу МОЗ України від 09.09.2013 р. № 787 «Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні», які покликані удосконалити чинний порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні.
У свою чергу, УАРМ і надалі планує приділяти багато уваги роз’яснювальній роботі серед населення та медичних працівників, зокрема щодо норм та порядку проведення програм допоміжних репродуктивних технологій, а також створення позитивного іміджу українських репродуктивних клінік на основі популяризації в засобах масової інформації здобутків репродуктологів України, які насправді є одними з найкращих у світі.
«Із 1999 р. ми ведемо наш реєстр, нами зафіксовано народження 54 тис. дітей після допоміжних репродуктивних технологій в Україні. У світі завдяки цьому методу народилося 7 млн малят, тому очевидно, що Україна займає достойне місце», — зазначив В. Зукін.
В Україні вже створено близько 50 клінік, 5 українських ембріологів мають кваліфікацію ембріолога Європейської спільноти репродукції людини та ембріології. Окремі методики виконують в єдиній у світі країні — в Україні, — зокрема, це застосування методу нуклеарного переносу. Це новітні технології, які викликають серед фахівців окремий інтерес та повагу до наших досягнень.
Щодо спроб працювати в правовому полі
У 2011 р., після чергового скандалу, за участю робочої групи УАРМ, а також депутатів Верховної Ради України Катерини Лук’янової та Юлії Ковалевської було подано законопроект № 8282, у якому було рекомендовано реалізацію основних позицій, які викликали неврегульованість. Цей проект пройшов усі комітети, він прийнятий у Верховній Раді України 16.10.2012 р., але 02.11.2012 р. на нього було накладено вето Президента.
В. Зукін зазначив, що не функція медиків з’ясовувати якісь правопорушення у клініці, до якої зараз висунуто звинувачення, це справа правоохоронних органів України, і визнати правопорушення може, згідно з Конституцією України, лише суд. Проте подібні скандали не йдуть на користь позитивному іміджу репродуктивної медицини й підривають довіру пацієнтів і лікарів до репродуктивної медицини взагалі.
О. Бабич зазначила, що на сферу допоміжних репродуктивних технологій звертається така увага, на жаль, лише після чергових скандалів, які зазвичай пов’язані із сурогатним материнством.
Нині постійно лунають слова, що Україна є меккою сурогатного материнства у світі, є центром після того, як індійський ринок закрився, але слід зауважити, що на сьогодні немає офіційної статистики щодо кількості дітей, які зареєстровані в програмі сурогатного материнства, як для іноземних громадян, так і для громадян України.
Стосовно законодавчого регулювання сурогатного материнства та інших допоміжних репродуктивних технологій, насамперед, необхідно пам’ятати, що сурогатне материнство — це одна з методик лікування безпліддя і вона займає, як вже було зазначено, не ключове місце серед інших методик допоміжних репродуктивних технологій. На сьогодні сурогатне материнство врегульоване, є відповідна стаття 123 Сімейного кодексу України, є наказ МОЗ України № 788, який регламентує практично всі аспекти застосування допоміжних репродуктивних технологій.
Стосовно ситуації, що склалася нині в одній з клінік, у зв’язку з якою відбулася прес-конференція з Генеральним Прокурором України, то тут питання не у відсутності чи наявності закону, хорошого законодавства чи у його відсутності, тут питання про можливі порушення чинних нормативно-правових документів у сфері допоміжних репродуктивних технологій окремими суб’єктами ринку. І вони стосуються компетенції виключно правоохоронних органів та МОЗ України, які мають визначити, чи є у цьому разі порушення чинних норм. Стосовно законопроекту № 8625 було зазначено, що ним пропонується врегулювати нижченаведене:
1. Заборонити застосування допоміжних репродуктивних технологій, не лише методів сурогатного материнства, а абсолютно всіх методик лікування при безплідді для іноземних громадян, окрім тих, які постійно проживають на території України.
«Чи вирішить ця заборона сурогатного материнства і взагалі допоміжних репродуктивних технологій будь-які проблеми? Навряд чи, — зауважила О. Бабич. — Але це негативно вплине на розвиток медичного туризму. Пацієнти з інших країн, зокрема з країн Європи, не зможуть користуватися медичними послугами в Україні, і це призведе, у свою чергу, до зменшення надходжень у бюджет. Який сенс у цьому? Це питання».
2. Друге нововведення законопроекту № 8625 — це внесення змін до примітки 1 статті 149 Кримінального кодексу України, що пов’язані з торгівлею людьми, а саме: пропонується ввести норму стосовно того, що примусове використання жінки для перенесення в її організм ембріона людини з метою виношування і народження дитини буде каратися відповідно до кримінального законодавства.
«З урахуванням власного досвіду (а я 15 років у цій сфері) хочу сказати, що мені не відомі випадки, щоб будь-яка жінка була примушена стати сурогатною матір’ю. Зазвичай це абсолютно добровільна процедура, навіть важко уявити, як це фізично можна таке реалізувати проти волі людини. Кожна жінка, яка вирішила стати сурогатною матір’ю, йде на цей крок абсолютно свідомо і, безумовно, не будемо цього приховувати, для отримання, перш за все, певної фінансової компенсації, не завжди так, але найчастіше саме так», — підкреслила юрист.
Остання теза, яку хотілося б зазначити: законопроект, що розробила УАРМ разом з народними депутатами, на сьогодні потребує правового урегулювання. Дуже багато питань врегульовано, але вони врегульовані не на рівні закону, як це має бути. Наприклад, на рівні закону про донорство крові чи закону про трансплантацію. Багато моментів у сфері допоміжних репродуктивних технологій не врегульовані на рівні підзаконних нормативних актів, наказу МОЗ України, навіть немає в чинному законодавстві визначення «сурогатне материнство», і це є певною проблемою, тому що коли ми забороняємо щось, ми не можемо заборонити те, чого немає. Безумовно, потрібен окремий закон, є надія що цей скандал закінчиться принаймні позитивно для сфери допоміжних репродуктивних технологій, і буде прийнято відповідний закон, це зменшить кількість зловживань у цієї сфері.
Як уникнути порушень законодавства
Зазначимо, що який би ідеальний закон не був, якщо не буде з боку держави належного контролю сфери допоміжних репродуктивних технологій, то може бути безліч наказів і законів, питання в тому, щоб держава належним чином врегулювала цю сферу, задля того, аби унеможливлювати неналежні (шахрайські) дії на цьому ринку.
«Оцінювати роботу клінік і лікарів повинні професійні товариства, зокрема асоціації. Повірте, ми краще всіх знаємо, що робиться в наших клініках. Ні МОЗ, ні правоохоронні органи України, ніхто так не знає, як знаємо це ми, але нам потрібні якісь права чи хоча б необхідно задіяти нас у цю роботу. І тоді ми зможемо сказати своє вагоме слово, тоді, повірте, правопорушень або намагань їх зробити буде менше», — зауважив О. Юзько.
Заборона сурогатного материнства для іноземців: позиція УАРМ
На сьогодні на рівні закону не вистачає визначення правового статусу та обов’язків як сурогатної матері, так і генетичних батьків. Фактично на сьогодні це питання залишається в площині договірних правовідносин. Не лише захист сурогатної матері, так само під ризиком перебувають генетичні батьки. Саме ці питання потребують регламентації на рівні закону, щоб усі учасники програми сурогатного материнства були захищені на рівні закону, щоб були визначені їх права обов’язки та гарантії.
Ситуація, пов’язана із забороною іноземцям використовувати новітні медичні технології в Україні, можливо, є наслідком недостатнього розуміння різниці між допоміжними репродуктивними технологіями і сурогатним материнством.
Допоміжні репродуктивні технології — це загальна галузь, у якій вагітність досягається за допомогою перенесення ембріона в порожнину матки жінки.
Сурогатне материнство — це перенесення ембріона в порожнину матки іншої жінки.
На думку УАРМ, заборона сурогатного материнства для іноземців призведе до зменшення надходжень у бюджет та закриття передових вітчизняних клінік, до припинення розвитку таких унікальних технологій, як нуклеарний перенос.
Ірина Золотова,
фото Сергія Бека