Відкриваючи конгрес, до присутніх зі словами привітання звернувся Ростислав Валіхновський, засновник Медичного центру «VALIKHNOVSKI SURGERY INSTITUTE», віце-президент Всеукраїнської асоціації пластичних, реконструктивних та естетичних хірургів, ініціатор та організатор конгресу, заслужений лікар України: «Я переконаний, що саме зараз час зібрати кращих із кращих українських хірургів, які працюють у світі, особливо тих, кому не байдуже майбутнє медицини та хірургії України, а також здоров’я кожного з нас. Наша країна переживає один із надскладних періодів своєї історії: триває збройний конфлікт на Сході України, зростає захворюваність і знижується тривалість життя. Головна мета конгресу — обмін досвідом та практичне використання сучасних світових стандартів хірургічної допомоги мирного та воєнного часу». Промовець підкреслив, що йому приємно бачити в залі серед маститих хірургів велику кількість молоді, що переконує у правильності вибраного формату заходу.
Далі до слова було запрошено надзвичайного та повноважного посла держави Ізраїль в Україні пана Еліава Бєлоцерковські. Зокрема доповідач зазначив, що радий привітати на такому авторитетному зібранні українських хірургів та їх колег із Ізраїлю, які беруть участь у роботі конгресу. Важливою концепцією стабільного розвитку держави є належне відновлення людських ресурсів, тому Ізраїль з часу свого заснування (а незабаром йому виповниться 70 років — уточнив пан посол) придає цьому питанню надзвичайно великого значення. «З часу свого заснування до сьогодні ми створили прекрасні умови для розвитку медичної науки та медицини зокрема в державі і завдяки цьому маємо надсучасну охорону здоров’я. Ми пишаємося тим, що така концепція стала виправданою і наші громадяни мають світовий рівень медичного обслуговування. Проте ми не відсторонені від світового медичного товариства й готові щиро ділитися своїми досягненнями, що підтверджується цим зібранням і участю наших провідних хірургів у ньому, — додав посол. — Багато хто з нас має українське коріння, і ми це пам’ятаємо. Тому наша країна всіляко підтримує ініціативи з надання допомоги у розбудові охорони здоров’я в Україні. Підтвердженням цьому стало відкриття сучасного діагностичного центру у Вінниці, створення координаційного центру для проведення тренінгів для українських лікарів-педіатрів на базі лікарні «ОХМАТДИТ». І я вірю у перспективу розвитку медичної галузі в Україні. Тому, — продовжив далі посол, — я щиро вас всіх вітаю і бажаю плідної роботи форуму».
Далі зі словами привітання до учасників форуму звернулися Олександр Лінчевський, заступник міністра охорони здоров’я України, та Іван Сорока, президент Українського медичного клубу. Вони привітали присутніх та побажали плідної роботи конгресу. Свої привітання та побажання натхненної роботи учасникам форуму висловили також Й.В. Лі Янг-гу, надзвичайний та повноважний посол Республіки Корея в Україні, та Джонг Хун Лі, директор Міжнародного центру медицини, заступник директора Центру трансплантації органів, головний лікар відділу хірургії Лікарні «Мьонг-джі», Республіка Корея.
Після слів привітання учасники конгресу перейшли безпосередньо до висвітлення нагальних хірургічних питань у доповідях та їх обговорення.
Доповідь Артема Зелінського, завідувача відділення пухлин шлунково-кишкового тракту Харківського обласного клінічного онкологічного центру, стосовно поліпшення віддалених наслідків оперативного лікування раку ободової кишки стосувалася таких болючих питань, як вибір методу оперативного втручання та обсягу резекції. Як наголосив доповідач: «Резекція пухлин ободової кишки лапароскопічним чи відкритим методом не відрізняється за результатами виживаності, і це на сьогодні доконаний факт. Упередженість з приводу меншого радикалізму лапароскопічного видалення пухлин також виявилася невиправданою і науково не обґрунтованою. На сьогодні результати хірургічного лікування пацієнтів із пухлинами шлунково-кишкового тракту із застосуванням малоінвазивних втручань перевищують за якістю і безпекою результати відкритих втручань і є стандартом лікування. Їх результати здебільшого зумовлені досконалістю обладнання.
Куди більшої уваги потребує впровадження методики стандартизованого підходу до хірургічного лікування раку ободової кишки. Саме завдяки запровадженню цього принципу нам вдалося значно поліпшити лікування, — додав А. Зелінський. — Дотримання однотипності хірургічних втручань на всіх етапах операції, збереження чистоти термінальної ділянки резекції після інтраопераційної гістологічної оцінки та визначення судинного пучка, безпосереднього учасника кровопостачання пухлини та його перев’язка разом із розширеною лімфодисекцією — далеко неповний перелік методики стандартизованого підходу. Методика «мультимодальної терапії» лікування пацієнтів із колоректальним раком, запроваджена на початку 1990-х років Вернером Хохенбергером із чітко визначеними стандартизованими підходами, на сьогодні стала стандартом лікування колоректального раку. Саме завдяки цій методиці вдалося досягнути 5-річної виживаності у 86% пацієнтів.
Стосовно ендоскопічних втручань, то на сьогодні, — як наголосив доповідач, — це загальновизнана методика, а відкрита хірургія поступово відходить у минуле. Саме операції на ободовій кишці є першим етапом накопичення хірургічного досвіду втручань на органах черевної порожнини молодими хірургами, які опановують малоінвазивні втручання».
Володимир Розуменко, професор, доктор медичних наук, головний онконейрохірург Національної академії медичних наук (НАМН) України, продемонстрував новий підхід до лікування новоутворень головного мозку, використовуючи новітній підхід: об’єднавши комп’ютерну навігаційну систему, лазерний скальпель та ендоскопічні інструменти в єдиний комплекс. «Така технологія була вперше у світі застосована в Україні для видалення пухлини головного мозку, — наголосив доповідач. — Сама ідея має тривалу історію, проте відкриття нового — це нелегка і довга дорога. Вперше оперативне втручання на головному мозку із використанням лазерного скальпеля проведено у 1983 р. Розвиток цифрових візуалізуючих технологій та поєднання їх із комп’ютерним відтворенням дозволили з максимальною точністю підрахувати хід хірургічного втручання. Саме ця ідея втілена у практику. Її доповненням став лазерний скальпель з ендоскопічним підведенням до ділянки ураження, що дозволило досягнути неймовірного. Ми маємо можливість заздалегідь ідеально точно підраховувати проведення інструменту до глибинних структур мозку, не зачіпаючи і не руйнуючи функціонально важливих ділянок мозку, що відповідають за мову, рух кінцівок тощо. Наша технологія, яку ми застосували, не лише інноваційна. Вона максимально ефективна при видаленні глибинних пухлин і надзвичайно «лагідна» та малоруйнівна, що в нейрохірургії надзвичайно важливо, оскільки в рази знижує ризик розвитку великої крововтрати та ураження важливих здорових ділянок мозку із загрозою інвалідизації оперованого.
Використовуючи запропоновану методику, нам вдалося втричі зменшити розвиток неврологічного дефіциту при оперативних втручаннях на головному мозку. Лазерний скальпель у цьому разі став не лише модним винаходом. Його застосування вдвічі знизило ризик фатальних кровотеч та на 30% підвищило радикальність видалення пухлин. Це і є наше ноу-хау. Мені не лише приємно з вами поділитися нашим досвідом, — наголосив доповідач, — а ще й підтвердити пріоритет української нейрохірургії на світовому рівні».
Продовженням теми хірургічного лікування пацієнтів із захворюваннями головного мозку стала доповідь Олександра Возняка, кандидата медичних наук, керівника Центру нейрохірургії Клінічної лікарні «Феофанія», віце-президента Української асоціації нейрохірургів. Саме йому в Україні вдалося досягти найкращих результатів лікування надскладної патології — артеріовенозних мальформацій головного мозку.
На сьогодні це одне із надскладних клінічних завдань для всіх тих, хто цим займається, підкреслив доповідач. Існуючих стандартів та рекомендацій, які б однозначно давали відповідь на запитання «Як чинити в тій чи іншій ситуації при виявленні такого судинного утворення?», не існує. Підхід до визначення виду лікування дуже суб’єктивний. На вибір і обґрунтованість того чи іншого виду лікування сильний вплив має компетенція лікаря, який першим виявив у пацієнта це судинне захворювання. Не менший вплив має також відсутність чітких рекомендацій відносно методу лікування. Проте головним чинником, що впливає на ухвалення клінічного рішення стосовно вибору способу лікування, є досвід та вміння лікаря. Як наголосив О. Возняк, накопичений у відділенні досвід хірургічного лікування артеріовенозних мальформацій головного мозку із розвитком неврологічного дефіциту у менше ніж 0,2% оперованих є результатом довгої та наполегливої роботи. Застосування мікрохірургічної техніки і сучасних візуалізуючих методик дозволило досягти таких результатів. Перш за все, це: застосування сучасного ендоскопічного обладнання, доопераційне стереотаксичне відтворення ураженої ділянки та ретельне планування оперативного втручання. «У більшості випадків, — як наголосив доповідач, — ми не очікували розвитку першого крововиливу при розташуванні мальформацій у тривожній ділянці у пацієнтів високого хірургічного ризику, як рекомендує протокол. Саме ця тактика дозволила досягти добрих результатів».
Михайло Болгов, доктор медичних наук, провідний науковий співробітник хірургічного відділу ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В.П. Комісаренка НАМН України», присвятив свою доповідь безлігатурному методу хірургічного лікування пацієнтів із гіпертиреозом із застосуванням хірургічного електроножа «Патонмед». «Традиційно, — підкреслив доповідач, — хірургічні втручання на щитоподібній залозі не можна уявити без застосування великої кількості затискачів у рані. Така методика значно збільшує час оперативного втручання, таїть ризик кровотечі та значно обмежує маніпуляції хірурга в рані. Але головний недолік — ризик формування у віддалений період лігатурних нориць, попри застосування ниток для перев’язування, які розсмоктуються. Для подолання цього явища запропоновано безліч приладів та інструментів для лігування судин. На жаль, жоден із запропонованих методів не має ідеальних характеристик. Проте розроблений у співпраці із Інститутом електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України апарат для одночасної коагуляції та різання біологічних тканин «Патонмед» таку можливість дає. Застосування цього приладу не лише дозволило значно скоротити час оперативного втручання, що само собою теж важливо. Саме завдяки використанню вітчизняного апарата «Патонмед» вдалося практично втричі скоротити середній час оперативного втручання, надійно коагулювати судини різного діаметра, одночасно радикально проводити відсічення необхідної кількості ураженої залози практично без крововтрати. Завдяки відсутній необхідності перев’язувати судини при розсіченні тканин середній час оперативного втручання становив 32 хв. І що найголовніше — у віддалений період вдалося повністю уникнути лігатурних нориць. Наш досвід вдалого безлігатурного оперативного лікування при гіпертиреозі у понад 150 осіб із використанням вітчизняного апарата «Патонмед» — яскраве тому підтвердження», — підкреслив доповідач.
«Травма грудної клітини та її органів — досить складна хірургічна проблема. Запровадження та стандартизація методів допомоги постраждалим із пораненням грудної клітки, легень, серця та магістральних судин під час воєнних дій є нагальною проблемою. В Україні, на жаль, є довготривалий військовий конфлікт. А це передбачає максимальну мобілізацію всіх державних ресурсів на його подолання, в тому числі й підвищення якості військової медицини», — наголосив організатор і головуючий конгресу Р. Валіхновський, запрошуючи до слова наступного доповідача.
Тому доповідь доктора медичних наук, професора Валерія Бойка, директора ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В.Т. Зайцева НАМН України», викликала жвавий інтерес слухачів. Особливо та її частина, що безпосередньо стосувалася вогнепальних та мінно-вибухових уражень грудної клітки та поранення серця. Професор детально зупинився на характеристиці поранень серця та магістральних судин військового часу, наголосивши при цьому, що хоча пошкодження серця при травмах грудей трапляються відносно рідко (в середньому у 5–6% поранених), проте супроводжуються високою летальністю. «Водночас надання допомоги в першу годину з моменту поранення значно підвищує шанси постраждалих на порятунок, — додав В. Бойко. — Лікування поранень серця може бути проведено тільки оперативним шляхом. При підозрі на поранення серця і перикарда показання до оперативного лікування — абсолютні. Така концепція була підтверджена на практиці. Нами запроваджена та вдосконалена методика операцій при пораненнях шлуночків серця та внутрішньоперикардіальних судинних утворень: легеневої артерії та вен, висхідної аорти та порожнистих вен. Запропонований нами метод екстреного застосування апарата штучного кровообігу дозволив урятувати понад 45% постраждалих із внутрішньосерцевими пораненнями. Ми також широко застосовували пункцію перикарда у разі розвитку гемотампонади при контузіях серця. Особливо хочу підкреслити, — наголосив доповідач, — що завдяки організації допомоги травмованим та пораненим у серце в першу годину від моменту пошкодження (а це 80% потерпілих) вдалося вдвічі знизити летальність».
Продовженням обговорення теми допомоги постраждалим із травмою грудної клітки став виступ професора Алона Бен Нуна, керівника відділення торакальної травми лікарні «Sheba Medical Center», Ізраїль. Професор детально зупинився на характеристиці постраждалих, причинах уражень та раціональній організації допомоги постраждалим із травмами грудної клітки. Доповідач підкреслив, що травма грудної клітки — досить поширена проблема в Ізраїлі. На це впливає значна кількість ДТП у країні, велика частота терористичних нападів і тривалий час військового конфлікту, в якому перебуває держава. «Тому мені хочеться познайомити вас із нашим досвідом організації допомоги постраждалим із торакальною травмою». Як наголосив доповідач, основну категорію травмованих становлять потерпілі із закритою травмою грудей — 65%, із яких 75% це потерпілі у ДТП. Проникаючі поранення становлять 35%, серед яких вогнепальні поранення — 40%, а мінно-вибухові — 10%. При цьому поранення вогнепальні та мінно-вибухові супроводжуються досить високою летальністю — від 15 до 40%, а більшість постраждалих доправляють до лікувального закладу в нічний час. Також необхідно враховувати, що лікар стикається із двома категоріями постраждалих: це постраждалі із політравмою та ті, які мають лише травму грудної клітки. Таким чином, проаналізувавши цю ситуацію, до бригади чергових лікарів травматологічного відділення ввели посаду чергового торакального хірурга, що значно підвищило якість допомоги. Завдяки цьому відпала потреба довготривалого очікування кваліфікованого консультанта, а маніпуляції та втручання на грудній клітці у разі її поранення виконувалися на професійному рівні без затримки. «Думаю, цей досвід буде корисним для вас», — додав доповідач.
Продовжуючи військову тематику, Ігор Федірко, кандидат медичних наук, головний щелепно-лицевий хірург Міністерства оборони України, Головного військового клінічного госпіталю Міністерства оборони України, висвітлив проблему допомоги потерпілим із травмами обличчя воєнного часу. Представлений матеріал викликав неабиякий інтерес у присутніх не лише у зв’язку з великим розмаїттям травматичних ушкоджень обличчя, а ще й високою професійною майстерністю надання допомоги. Щелепно-лицева хірургія — досить складна щодо хірургічного втручання. Особливо складною є проблема повноцінного відновлення функціональної здатності щелепно-лицевої ділянки при вогнепальних та мінно-вибухових ураженнях. «Варто зазначити, — підкреслив доповідач, — що від первинної хірургічної обробки рани постраждалого в подальшому залежить можливість фізіологічного відновлення ураженої ділянки. Саме від цього першого кроку залежить подальша перспектива відновної та реконструктивної хірургії обличчя. Застосування протезів та матеріалів із титану для реконструкції ураженої ділянки обличчя — це значний крок уперед у цій галузі. А представлені вам результати лікування лише підтверджують це. Відновлення орбіти очної впадини, частин нижньої щелепи, втручання на різних ділянках ротової порожнини — це неповний перелік відновної хірургії, який став доступним постраждалим. Велику допомогу у цьому надали нам колеги із госпіталів Канади. І не лише навчальними програмами, а ще й обладнанням та витратними матеріалами. Ми також спільно із відділом променевої діагностики розробили та запровадили програму 3-D-реконструкції черепа та ділянки ураження, що значно спростило процес реконструкції. Саме завдяки сучасним візуалізуючим технологіям стала можлива така складна відновна хірургія», — підкреслив І. Федірко.
Неможливо уявити розвиток будь-якого напрямку хірургії без обговорення основ хірургії, а саме хірургії органів черевної порожнини. Тому представлені доповіді професора Джозефа Ватфа із відділення лапароскопічної хірургії Клінічної лікарні, Лондон, Великобританія, та Сергія Байдо, кандидата медичних наук, заступника головного лікаря з хірургічних питань, провідного хірурга клініки «ЛІСОД», стали не лише цікавими за формою викладення, а ще містили елемент навчання, оскільки в матеріалах було викладено питання організації допомоги пацієнтам із гострою патологією органів черевної порожнини.
Доктор Д. Ватфа поділився досвідом організації та вдосконалення ургентної роботи хірургічного відділення загального профілю. За словами доповідача, у Великобританії проводять приблизно 30 тис. лапаротомій щорічно. «При цьому ⅓ — переважно з діагностичною метою, — додав автор, — що, в свою чергу, призводило до значного терміну перебування на ліжку — 19,2 доби та підвищеної летальності — 11,8%. В період розвитку ендоскопічних та малоінвазивних втручань це викликало занепокоєння. У процесі роботи над програмою «Вдосконалення допомоги хворим із гострим животом» було запропоновано ширше застосовувати ендоскопічні методики при лікуванні хворих із «гострим животом». Ця тактика дозволила значно зменшити кількість необґрунтованих хірургічних втручань, знизити ліжко-день до 16,2 доби, летальність — до 10,6% та витрати на лікування — на 35%. Думаю, наш приклад вдосконалення хірургічної допомоги хворим на гостру патологію органів черевної порожнини може стати хорошим прикладом для наслідування», — завершив Д. Ватфа.
С. Байдо зупинився на питаннях виключно малоінвазивного хірургічного лікування пухлин шлунково-кишкового тракту та застосування прийомів подолання хірургічних ускладнень. Як наголосив доповідач, практично всі хірургічні втручання при пухлинах органів черевної порожнини у клініці виконують за рахунок малоінвазивних втручань. При цьому обсяг та поширеність процесу не є перешкодою. Велике значення для набуття майстерності має не лише досконалість обладнання, а, перш за все, регулярність виконання оперативних втручань. Крім того, на базі закладу «ЛІСОД» для хірургів постійно проводять майстер-класи для бажаючих вдосконалити свою ендоскопічну майстерність. Тому продемонстрований автором відеофільм, зроблений за його участю та на особистому матеріалі, про досвід ендоскопічної зупинки кровотеч різного ступеня складності, викликав неабиякий інтерес. Як підкреслив оратор, конверсія на лапаротомію на 268 випадків сталася лише один раз.
Проблема лікування раку — досить актуальна незалежно від локалізації. Ось чому наведена у доповіді Олександра Стаховського, провідного наукового співробітника відділення онкоурології Національного інституту раку, порівняльна характеристика малоінвазивного та радіаційного лікування злоякісних пухлин передміхурової залози виглядала досить своєчасною. Як наголосив доповідач, на разі статистично достовірної різниці віддаленої виживаності пацієнтів та частоти рецидиву не виявлено. Проте стосовно якості чоловічого здоров’я та збереження функції контрольованого сечовипускання перевагу слід надавати оперативним малоінвазивним втручанням.
На конгресі були представлені також доповіді стосовно останніх досягнень хірургічного лікування раку молочної залози та результатів відновної мамопластики у жінок після мастектомії — Василя Дробота, провідного спеціаліста із загальної хірургії, хірургії молочної залози та відновлюваної мікрохірургії молочної залози, Медичний центр Галілеї, Ізраїль, висвітлені проблеми відновної хірургії щелепно-лицевої ділянки голови на тлі травматичних уражень — виступ Олени Кулібаби, підполковника медичної служби, начальника відділення щелепно-лицевої хірургії Військово-медичного клінічного госпіталю Південного регіону, а також висвітлені сучасні проблеми у галузі трансплантації органів — доповідь Джонг Хун Лі, директора Міжнародного центру медицини, заступника директора Центру трансплантації органів, головного лікаря відділу хірургії Лікарні «Мьонг-джі», Республіка Корея.
Олександр Осадчий,
фото Сергія Бека