«Борітеся — поборете!». Національний форум охорони здоров’я єднає медиків для подолання кризи у галузі

Мета Форуму — об’єднання зусиль науковців, медиків, політиків, представників профспілок та роботодавців для відбудови національної системи охорони здоров’я (СОЗ), пошуку виходу з критичної ситуації, в якій опинилася вітчизняна медицина.

Форуму передував круглий стіл, який розпочався об 11:00. У ньому взяли участь близько 100 провідних експертів галузі. У ході круглого столу більш детально обговорювалося бачення національної СОЗ, виражене у проекті Концепції побудови національної системи охорони здоров’я України (далі — проект Концепції), основний вектор руху, основні завдання Форуму, законодавча база, а також проект резолюції Форуму.

Під час круглого столу було зазначено, що Форум — це продовження попереджувальної акції протесту Профспілки працівників охорони здоров’я України, яка відбулася 19 вересня 2017 р. під стінами Верховної Ради України.

І зараз викликає стурбованість той стан справ, який склався на сьогодні в національній СОЗ, низький рівень оплати праці медичних працівників, недолугі спроби реформування медичної галузі, низький рівень менеджменту та професіоналізму її керманичів. Адже сьогодні Україна вимирає. Смертність українців за два десятиліття підвищилася на 13%. За цим показником країна посіла друге місце в європейському регіоні. Кожен четвертий українець помирає у працездатному віці. Щорічно майже 4% домогосподарств терплять фінансову катастрофу внаслідок хвороби члена родини, а 92% громадян відчувають таку загрозу. Понад 40% українців мають погану якість життя, високий ступінь стресу та стомлюваності. Середня очікувана тривалість життя при народженні — основний комплексний показник якості життя — низька, її динаміка у 2011–2015 рр. демонструє стагнацію на рівні 71,2–71,4 року, що майже на 10 років нижче, ніж у країнах Європейського Союзу.

Унаслідок непослідовної політики охорони здоров’я, а також хронічного недофінансування СОЗ накопичилися проблеми, які охоплюють усі її елементи. Організаційні, правові, фінансові, управлінські, економічні, структурні, кадрові, інформаційні складові дискоординовані та мають різний ступінь модернізації чи деградації. Існують значні між- і внутрішньорегіональні відмінності. Корупція, в основному спричинена дефіцитним фінансуванням, стала явищем системним.

Існує величезна невідповідність між тим, що обіцяє держава, і тим, що вона фактично забезпечує. Криза вітчизняної охорони здоров’я ускладнюється різкими змінами у віковій структурі населення. Стрімке постаріння об’єктивно збільшує потребу в послугах з охорони здоров’я на фоні негативної динаміки забезпеченості кваліфікованими медичними кадрами та недосконалості мережі закладів охорони здоров’я (далі — ЗОЗ).

Набуває обертів кадрова криза, зумовлена зростаючими природною плинністю та відтоком кадрів із країни без адекватного реагування на ці процеси. Мережа ЗОЗ не відповідає потребам населення внаслідок технологічної відсталості й недосконалої інфраструктури. Практично відсутні такі сектори медичного обслуговування, як медико-соціальний та паліативний/хоспісний, медична реабілітація тощо. Доступність якісної первинної медичної допомоги попри тривалу реформу лишається низькою, особ­ливо в сільській місцевості. Первинна стоматологічна допомога практично витіснена платними високовартісними послугами. Значна частина громадян, перш за все тих, які проживають у сільській місцевості та малих містах, не мають фізичного (вчасного) доступу до якісного та комплекс­ного інтенсивного лікування, у тому числі при гострих станах і захворюваннях. Штучно зруйнована система санітарної та біобезпеки, контролю за якістю критичної групи споживчих товарів.

Управління охороною здоров’я монополізоване, самоврядування публічних професій в охороні здоров’я відсутнє.

Попередні реформи охорони здоров’я лишилися локальними, вузькосекторальними, охопивши лише окремі складові медичного обслуговування. Вони не були доведені до завершення, що проявилося в їх низькій результативності.

Ситуація швидко погіршується та становить реальну загрозу генофонду нації, національній безпеці. Проблеми в охороні здоров’я стали зброєю популістів та їх політтехнологів, дешевим інструментом розхитування соціально-політичної ситуації в країні.

Одним із ключових чинників такого стану є низький економічний розвиток країни на фоні надзвичайної тінізації економіки та відтоку капіталу за межі України. Інша важлива причина незадовільних показників — це фундаментальні проблеми, притаманні власне національній СОЗ України.

З одного боку, система Семашка вмерла безповоротно разом зі своїм централізованим плануванням та управлінням, всеосяжною доступністю безоплатної медичної допомоги. З іншого — нова, адаптована до ринкової економіки й децентралізації владних повноважень система, не сформувалася. Обсяги фінансування з консолідованих громадських джерел тривалий час знаходяться на невиправдано малому рівні, що за останні роки стало абсолютно критичним.

Організаційні, правові, фінансові, управлінські, економічні, структурні, кадрові, інформаційні та інші фундаментальні недоліки не дозволяють Україні отримувати вигоду від власного людського капіталу. Особливо гострим є питання невідповідності між задекларованими гарантіями у сфері охорони здоров’я і тим, що вона може реально забезпечити. За даними національних рахунків в охороні здоров’я, питома вага власних витрат домогосподарств у структурі витрат на охорону здоров’я сягає майже 50% (у 2015 р. — 49,3%). Механізми захисту громадян від фінансових ризиків у разі захворювання не працюють.

Бюджет охорони здоров’я використовується неефективно. Інфраструктура мережі загальнодоступних ЗОЗ не забезпечує комплексності та інтегрованості медичного обслуговування, існує надлишок неспеціалізованих низькотехнологічних потужностей, натомість, можливостей для інтенсивного лікування, реабілітації, надання паліативної допомоги бракує, майже повністю знівельовано медичну профілактику захворювань та пропаганду здорового способу життя.

Зростання потреби у кваліфікованому медичному обслуговуванні, яке зумовлене швидким старінням населення України, відбувається на фоні втрати кадрового потенціалу сфери охорони здоров’я. Станом справ у галузі вкрай незадоволене не лише населення, а й медичні працівники, зростає еміграція найбільш активних і кваліфікованих професіоналів. Галузь стрімко занурюється у кадрову кризу.

В умовах, що склалися, зусилля СОЗ все більше фокусуються на самозабезпеченні та самозбереженні, втрачається орієнтація на гуманістичні цінності й реальні потреби суспільства, окремої людини.

Впродовж усього періоду державотворення в Україні здійснювалися локальні та всеохоплюючі заходи, спрямовані на відпрацювання нових підходів до організації охорони здоров’я, у тому числі за підтримки Європейського Союзу. Вони не набули системного характеру чи завершеності, але водночас надають спроможність оцінити можливості й ризики тих чи інших модернізацій у СОЗ.

Стрижневою ідеєю побудови національної СОЗ є забезпечення цивілізаційного прогресу на засадах людиноцентричності, соціальної справедливості та національної безпеки. Громадяни України, а відтак і весь людський ресурс нації, мають стати запорукою соціального прогресу в цілому.

Прогрес у розбудові національної СОЗ — як скоординованої множини усіх інструментів та секторів економіки у міру їх прямого або опосередкованого впливу на здоров’я — можливий за умови, якщо політика охорони здоров’я стане територією політичного консенсусу та загальнонаціональним пріоритетом. В її основу має бути покладено системний міжгалузевий та комплексний підходи. Прості для вимірювання індикатори досягнень у побудові національної СОЗ стануть орієнтирами для держави, суспільства та міжнародної спільноти щодо наступності політики охорони здоров’я, прагматичного та відповідального ставлення українських громадян і політиків до цивілізаційного вибору нації.

Тому мета Форуму — знайти конструктивний вихід із ситуації, що склалася. Саме для цього на ньому зібралися професіонали найвищого рівня.

Вітаючи учасників Форуму, Ольга Богомолець, народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, зазначила, що цей захід є дуже важливим не лише для охорони здоров’я, а й для всієї нашої держави. Далі вона запросила до трибуни для привітання усіх присутніх у залі народних депутатів, представників різних політичних сил: Валерій Дубель (Блок Юлії Тимошенко), Юрій Соловей (БПП), Ігор Шурма (Опозиційний блок), Олег Мусій (позафракційний), Сергій Мельничук (позафракційний). Своєю присутністю народні депутати хотіли продемонструвати, що цей мітинг не має ніякого політичного забарвлення. Сюди прийшли ті, хто розділяє єдині цінності, головна з них — це життя, здоров’я і безпека українського народу.

Далі О. Богомолець зазначила, що Україна зараз переживає надзвичайно складні часи. «Не тільки частина нашої території окупована, не тільки на частині нашої території йде війна. Сьогодні вся територія України окупована невігласами. Безморальними людьми. Тими людьми, які хочуть наживатися на горі й біді людей. Деякі з цих людей сьогодні при владі. Тому наше завдання — усіма силами консолідувати українське суспільство для того, щоби влада реально представляла інтереси людей і захищала ваше здоров’я і здоров’я ваших пацієнтів; вашу безпеку і безпеку усіх українських громадян; добробут ваш і добробут усіх українських родин. Ви чудово знаєте, що охорона здоров’я всі роки незалежності України залишалася у радянській моделі, в той час як економіка в країні стала іншою. Ніхто не змінив моделі охорони здоров’я на модель загальнообов’язкового медичного страхування, яка має усім громадянам дати справедливу доступну систему медичної допомоги.

Саме це скликання Парламенту у квітні 2017 р. на виконання рішень Парламентських слухань прийняло закон, відповідно до якого має фінансуватися медична послуга. І це правильно. Бо ми маємо надавати людям якісний продукт, чітко описаний і гарантований державою. Після прийняття цього закону, який дав старт справжній медичній реформі, ми мали перейти до наступного етапу — введення обов’язкового медичного страхування.

На жаль, зараз ситуація склалася зовсім інакше. На сьогодні Уряд просуває законопроект, який проводить усю СОЗ у ліберальну модель. Перекладає на плечі людей співоплату практично за всю високоспеціалізовану, високовартісну допомогу. Все те, що відбуватиметься далі власне з лікарнями багатопрофільними, не прописано. Немає ніяких гарантій, калькуляцій, переліку, за що платитимуть і скільки. Точніше, він є. Але його не оприлюднюють, бояться. Тому ситуація, створена у СОЗ, нагадує геноцид, який вже відбувався в Україні. Зокрема, створено штучно дефіцит лікарських засобів по всій території України, тому що 4 млрд грн., які Парламент виділив у минулому році на закупівлю життєво важливих ліків, МОЗ України у листопаді 2016 р. вивело на американські рахунки. На сьогодні поставлено в регіони 50% цієї суми. Це означає, що на 2 млрд грн., які є в державі, люди свої гроші віддали.

На цей рік парламент виділив 6 млрд грн. для того, щоб рятувати життя людей. З метою, щоб ви не були змушені відправляти пацієнтів в аптеки купувати цей довгий перелік з космічними цифрами. Поставок на сьогодні не здійснено. Це означає, що 6 млрд грн. лежать на казначейських рахунках. Ще 4 млрд грн. — заборгованість по зарплаті лікарям.

Отже, гроші, які держава виділяє, не використовуються належним чином. Вони не рятують життя українських громадян. І наша мета — зробити реформу СОЗ в Україні шляхом створення справедливої системи обов’язкового медичного страхування, де держава сплачуватиме за всіх незахищених, а роботодавець або працівник — будуть сплачувати свою копієчку фіксовано у фонд гарантованого медичного загальнодержавного страхування. І кожен з вас буде знати, що, незалежно від фінансового стану, якщо у вас онкологія, інфаркт чи інсульт, вам не потрібні кошти для порятунку свого життя. У нас є чітка програма дій і законопроекти № 2409а «Про засади державної політики охорони здоров’я» та № 7065 «Про організацію медичного обслуговування населення в Україні», які визначають стратегію, що ми будуємо в державі та яку державу ми будуємо. Хочу ще раз зазначити, що ми тут окреслюємо майбутнє нашої держави, тому що держава та її ставлення до людей формуються саме системою медичного захисту, медичної допомоги. Урядові законопроекти виводять нашу державу в ліберальну модель, де добре буде багатим, які матимуть гроші на спів­оплату; а бідні будуть заробітчанами й останні копійки зберігатимуть для того, щоб знайти ці гроші на співоплату. Якщо вдасться повернути у бік обов’язкового медичного страхування, через 5–7 років ми матимемо зовсім іншу державу. Кожна людина буде знати, що їй гарантує держава незалежно від того, скільки є грошей. І медики мають бути у центрі боротьби за це», — наголосила О. Богомолець.

Також народний депутат зазначила, що ставлення влади до людей має три етапи: байдужість — страх — повага. І саме досягнення поважливого ставлення влади до медичної спільноти — мета Форуму.

Григорій Осовий, голова Федерації профспілок України, зазначив, що медична реформа є надважливою, адже вона стосується кожного громадянина нашої держави, і Федерація профспілок України визначила з цього приводу свою позицію: «Ми за реформу охорони здоров’я, оскільки стан СОЗ сьогодні не задовольняє ні тих, хто в ній працює, ні пересічних громадян. Проте проведенню такої масштабної реформи повинен передувати широкий суспільний соціальний діалог усіх сторін соціального партнерства — роботодавців, профспілок і Уряду». Доповідач був змушений констатувати, що профспілки не були почуті. Тож на сьогодні існує певна конфронтація між прибічниками різних варіантів реформування СОЗ, і консенсусу домогтися не вдалося.

Для профспілок важливим є рівність, справедливість і доступність медичної допомоги. Заміна гарантованої Конституцією медичної допомоги на медичну послугу є не задовільним. Не задовольняє також визначення державних соціальних гарантій, які б мали передувати власне формуванню законодавчих і фінансових ресурсів для їх забезпечення. На сьогодні ця проблема не визначена, а, отже, формування бюджету і розміру коштів на фінансування соціально орієнтованої охорони здоров’я робиться невідомо як. І, звичайно, профспілки турбує все, що стосується соціального страхування. Запозичено прекрасний досвід країн Європи, що відповідає європейському вектору розвитку нашої країни, зокрема Німеччини, де функціонує 5 видів загальнообов’язкового соціального страхування. В Україні, за словами доповідача, впроваджено 4 з них, забуксувало тільки загальнообов’язкове медичне соціальне страхування. Законопроектів з цього приводу за роки незалежності України було дуже багато, але жоден з них не прийнято з однієї причини — не могли домовитися, хто буде володіти цим фінансовим ресурсом.

«Бо якщо страхування загальнообов’язкове, то воно буде здійснюватися під патронатом наглядової ради, правління, яке формується на тристоронній основі з представників застрахованих осіб, тих, хто платить відповідний внесок за страхування, і держави. Монополія, яка пропонується зараз, і управління цими ресурсами органом, який утворюється при Міністерстві охорони здоров’я (МОЗ) України, звичайно, створить великі, колосальні ризики корупції. Це нас не задовольняє», — наголосив Г. Осовий.

Вікторія Коваль, голова Професійної спілки працівників охорони здоров’я України, висловила сподівання, що Форум об’єднає медичну спільноту України. Далі вона повідомила, що, незважаючи на попереджувальну акцію протесту та перемовини з Урядом, зокрема із віце-прем’єр-міністром України Павлом Розен­ком, вимоги протестувальників не виконано. Після цього почалися примірні процедури щодо колективного трудового спору. Але на сьогодні поточна заборгованість по заробітній платі медикам зберігається і становить, за даними профспілок, понад 100 млн грн. Дефіцит коштів на зар­плату медиків до кінця 2017 р., за даними МОЗ України, становить понад 2,5 млрд грн., за даними профспілок — 3 млрд грн.

Одна з вимог профспілок — здійснення реформи охорони здоров’я відповідно до законодавства і Конституції України, з урахуванням думки як профспілок, так і медичної спільноти, яка не була почута Урядом. Жоден із запрошених на Форум представників МОЗ України, Уряду, Адміністрації Президента не прийшов. Тому дуже важливо домогтися того, щоб бути почутими. Щоби влада і всі громадяни України знали, що медична спільнота існує, і що вона здатна змінити на краще СОЗ країни.

Володимир Загородній, голова Ради Української Федерації роботодавців охорони здоров’я, голова Ради Громадської організації «Українська асоціація сприяння охороні здоров’я населення», зазначив, що зараз серед медичної спільноти шукають ворогів і противників реформ. Проте реформи потрібні, й потрібні давно. Але є одна-єдина особливість — як їх слід проводити. Безсистемні, фрагментарні, науково необґрунтовані підходи до реформування системи, низька якість управління призводять до того, що експертне середо­вище абсолютно об’єктивно зі свого досвіду оцінює можливі ризики. Законопроект № 6327, за словами доповідача, супере­чить усій нормативно-правовій базі, чинній на сьогодні в Україні.

«Це свідчить, як і зміст самого законопроекту, про судомний характер його підготовки з метою замулити очі як професійній спільноті, так і суспільству в цілому. Закордонні «варяги» не винні в тому, що немає підтримки з боку професійної спільноти і громадян, без чого на них чекає крах. Але ці новатори не лише не знайомі із системою права України, вони не володіють елементарними знаннями процесів, які відбуваються в національній СОЗ. Та схоже, вони усвідомлюють, що не нестимуть ніякої відповідальності за наслідки запропонованих реформ. Тобто проблема не в них, а в особах, які їх оточують, і в тих, ким вони себе оточили. Цим особам байдужі реформи, бо у кращому разі вони — випадкові люди від політичної кон’юнктури. Тому сьогоднішній Форум — це не останній захід, як на це хтось розраховує», — зазначив доповідач та висловив впевненість, що чергові заходи будуть більш радикальними, активними, і влада, врешті-решт, почує медиків, і реформи проводитимуться не в угоду кредиторам, а для народу України.

Олег Мусій, народний депутат України, заступник голови Комітету, голова підкомітету з питань забезпечення асоціації з Європейським Союзом Комітету Верхов­ної Ради України з питань охорони здоров’я, у своєму емоційному виступі наголосив, що на Форумі присутні дійсно представники всіх сфер і рівнів медичної галузі, проте немає жодного представника від діючої влади. Українські медики об’єдналися перед загрозою, яка нависла над охороною здоров’я від тієї влади, що була обрана після Революції гідності. Адже приймаються закони, написані без врахування думки медиків, проти лікарів ведеться пропагандистська інформаційна кампанія в засобах масової інформації, відбувається суцільна дискредитація професії лікаря і медичної сестри в очах суспільства.

Така влада чує силу, тому всім медикам необхідно об’єднатися і зробити відповідні кроки з цього приводу, інакше можуть бути знищені робочі місця, буде скорочено і закрито половину лікарень і поліклінік, і медики будуть позбавлені навіть того жебрацького стану, в якому вони зараз знаходяться.

Депутат також зазначив, що, за задумом тих, хто зараз керує державою, необхідно знищити українську фармацевтичну промисловість на догоду транснаціональним фармацевтичним компаніям, які мають зайти в Україну і знищити навіть робочі місця, які дають прибуток.

Далі О. Мусій провів історичні паралелі з подіями, що відбулися за його словами рівно 100 років тому. В цей самий день відбувся крайовий з’їзд медичних працівників, який поклав основи і засади СОЗ Української народної республіки. Тоді лікарі як свідома частина суспільства активно долучилися до побудови національної СОЗ тих часів. Народний депутат зачитав прізвища тих видатних українців, які 100 років тому будували українську медицину разом, і весь зал вшанував їх пам’ять хвилиною мовчання.

Всеволод Стеблюк, представник військової медицини, доктор медичних наук, професор, учасник боїв під Іловайськом, зазначив, що ми всі — громадяни своєї держави. Ми маємо громадянські обов’язки і громадянські права. І ми маємо право на те, щоб бути почутими як професійна спільнота. Для того щоб бути лідером — нації, галузі чи просто у суспільному житті — необхідно мати такі якості, як професіоналізм, патріотизм і порядність. На думку оратора, у керівництва країни таких якостей зараз немає. І на Форумі зібралися якраз такі люди, які не бояться тиску влади, які можуть збудувати громадянське суспільство і в яких вистачить для цього сил.

Мирослава Савчак, кавалер ордена Святого Пантелеймона в номінації «Кращий медик», фельдшер пункту екстреної медичної допомоги села Чижиків Пустомитівського району Львівської області, акцентувала увагу на сільській медицині. Серед проблем виділено перш за все неякісне обслуговування населення внаслідок недофінансування, брак лікарських засобів, обладнання, відсутність кадрів — адже молоді лікарі не хочуть працювати у сільській місцевості за копійки. Бачачи тяжкий стан щодо здоров’я сільського населення, стає страшно за завтрашній день. За словами М. Савчак, у зв’язку з реформою децентралізації та медичною реформою сільські медичні ЗОЗ, амбулаторії, станції швидкої допомоги знаходяться на межі знищення. Оскільки об’єднані громади не можуть утримувати ту кількість медичних закладів, яка перейде до їх управління, вони просто занепадуть. І це при тому, що у сільській місцевості проживає в основному населення пенсійного віку, яке не має фінансової можливості страхуватися, а багато з них не мають змоги самостійно дістатися районного центру. Ці люди залишаться сам на сам зі своєю хворобою і опиняться на межі виживання. Тому медичні заклади в сільській місцевості не можна знищувати. Їх, навпаки, необхідно доукомплектовувати і допомогти сільській медицині стати на ноги.

Доповідач висловила надію, що влада дослухається вимог медичної спільноти і забезпечить населення України достойним фінансуванням для надання медичної допомоги, особливо малозабезпечених верств населення і людей похилого віку. А також поступово, з урахуванням усіх проблем та фінансових можливостей громадян, впроваджуватиметься страхова медицина.

Василь Князевич, міністр охорони здоров’я України 2007–2009 рр., голова президії правління Громадської організації «Українська ліга розвитку паліативної та хоспісної допомоги», також наголосив на необхідності проведення реформи охорони здоров’я, але не задля самої реформи. Слід бачити, що буде на виході, визначити, чого необхідно досягнути. Адже будь-яка реформа — це завжди важкий процес для всіх учасників, і ті, хто цей процес починають, повинні про це говорити. Поки що можна побачити лише потужну PR-кампанію, але не кінцеву мету. За словами оратора, головна проблема полягає у тому, що в країні немає фінансів. Якби на медицину було виділено 7% ВВП, то це вже змінило б ситуацію на краще.

Він вніс пропозицію провести наступний Форум у ширшому форматі, зібрати всіх, кого необхідно, на наступний рік, провести діалог із владою і визначитися з усіх питань, зокрема фінансування і кадрів. Поставити свої вимоги і рухатися далі.

Також було зазначено, що профспілка має змінюватися і ставати більш потужною. «Без потужної профспілки у країні неможливий розвиток і захист прав людини, нарахування заробітної плати. Станьте сильними — і вас почнуть поважати», — підкреслив В. Князевич.

Навіть прийняті закони можна міняти, і це підтверджує досвід інших країн, зокрема США, але вся медична спільнота має консолідувати свої зусилля навколо цього, зокрема щодо недопущення звільнення медичних працівників.

Олег Панасенко, голова Вільної профспілки медичних працівників України, зазначив, що досить терпіти знущання над медичною галуззю України, і учасники Форуму — це ті, хто не побоялися виступити не лише на захист медичної галузі, але й усього народу України. За словами доповідача, законопроект № 6327 є справжнім геноцидом народу України. Згідно з даними ООН, в Україні за межею бідності проживають 60% населення. Для них медична допомога може стати недоступною. У цьому залі зібралися найкращі уми, які напрацювали Концепцію, напрацювали Резолюцію, і ці документи підтримує в цілому і Конфедерація вільних профспілок України на чолі з Михайлом Волинцем, і Вільна профспілка медичних працівників України.

О. Панасенко також закликав відправити у відставку все керівництво МОЗ України, та у разі прийняття законопроекту № 6327 спільно готуватися до масових акцій протесту. «Борітеся — поборете! Слава Україні!», — так оратор завершив свій виступ.

Віктор Сердюк, президент Всеукраїнської ради захисту прав і безпеки пацієнтів, зазначив, що держава має забезпечити лікарів роботою, а пацієнтів — якісною, безпечною і доступною медичною допомогою. Проте на сьогодні медики можуть позбутися роботи, а пацієнти — якісної та доступної медичної допомоги. Професія медика в суспільстві повністю дискредитується внаслідок пропагандистських кампаній, і, на жаль, це роблять очільники галузі. Тому медики мають взяти у свої руки реформування галузі, щоб запобігти небажаним наслідкам для всього населення України.

Радмила Гревцова, голова Комітету з медичного і фармацевтичного права Асоціації адвокатів України, кандидат юридичних наук, зазначила, що у законопроекті № 6327 є чимало слушних ідей, але є й чимало таких моментів, які викликають занепокоєння. Зокрема, це відповідність деяких його положень вимогам Конституції України та Бюджетного законодавства України. Не до кінця зрозумілою є також подальша архітектура реформ — що саме, хто саме і як саме буде робити на виконання цього законопроекту. Також, на превеликий жаль, вбачаються деякі корупційні ризики. Немає чіткої дорожньої карти, виникають питання щодо менеджменту процесу реформування, в той час як дуже важливо розпочинати і діяти за планом, який би був підтриманий широкою медичною та пацієнтською громадою, а вже у разі необхідності — цей план змінювати.

Також у юристів викликає занепокоєння те, що забагато сфер віддано на регулювання підзаконними актами.

На завершення виступу Р. Гревцова додала, що однією з європейських цінностей, до яких прямує наша країна, є солідарність, основана на діалозі. Проте цивілізованого неупередженого діалогу зараз немає.

Віктор Шафранський, в.о. міністра охорони здоров’я України у 2016 р., наголосив, що стан справ у СОЗ на сьогодні — критичний. «На жаль, підвищується захворюваність і поширеність хвороб, зменшується тривалість життя, знижується народжуваність, і все це приводить до розуміння, що зміни необхідні. Відсутність реформ призведе до того, що СОЗ через якийсь час не зможе виконувати тієї функції, заради якої вона створена. І на сьогодні питання полягає в тому, якими саме мають бути ці зміни. Ці зміни повинні бути системними. Урядові законопроекти пропонують зміну моделі фінансування, і це важливо, тому що це — наріжний камінь для зміни СОЗ в цілому. Проте необхідно говорити і про засадничі речі. Необхідно навести лад у тих видах медичної допомоги, які сьогодні животіють. Первинна ланка має забезпечення транспортними засобами у кращому разі на 50%. 700 фельдшерсько-акушерських пунктів не мають медичних працівників, 500 амбулаторій не мають лікаря. Це значить, що понад 1 млн населення взагалі не мають доступу до медичної допомоги. В Україні немає жодної амбулаторії, яка була б повністю оснащена відповідно до галузевого стандарту.

Тому зміни, закладені в урядових законопроектах, можуть призвести до повного розвалу первинної ланки. Те саме стосується і екстреної медичної допомоги. До того ж щороку з України виїжджають близько 7 тис. лікарів. Потребують вирішення питання медичної науки, освіти, громадського здоров’я. Тож зміни потрібні, але вони мають бути системними і базуватися на основі розроблення і впровадження загальнообов’язкового державного медичного страхування. Таким шляхом іде весь цивілізований світ», — зазначив В. Шафранський.

Анатолій Рогов, президент Всеукраїнської асоціації працівників швидкої та невідкладної допомоги і медицини катастроф, зазначив, що у разі прийняття урядових законопроектів з’явиться платна медицина, що призведе до втрати доступності медичної допомоги для більшості громадян, в тому числі й медиків, які живуть на межі бідності. Проте екстрена медична допомога гарантується як безоплатна. Однак зміна існуючої системи екстреної медичної допомоги на парамедичну призведе до катастрофічних наслідків.

Анатолій Редер, представник Асоціації виробників ліків України, генеральний директор ТДВ «Інтерхім», повідомив, що фармацевтична спільнота також виступає за проведення медичної реформи, але продуманої та прорахованої, економічно обґрунтованої, такої, щодо якої було проведено системний аналіз співвідношення користь/ризик, за спадкоємну, недеструктивну, таку, що базується на компіляції світового та вітчизняного досвіду, знаннях, професіоналізмі, практичному досвіді, зваженому прагматизмі та громадянській відповідальності.

Доповідач також зазначив, що українські фармацевтичні виробники побудували своє виробництво власними силами, і у 2016 р. до бюджету було перечислень податків на суму понад 4 млрд грн. Таку саме суму було витрачено на закупівлю ліків за кордоном.

Олена Куценко, незалежний експерт зі стратегічного розвитку та управління, зазначила, що на сьогодні в українській охороні здоров’я по суті відбувається «боротьба двох світів». Один з них намагається впровадити ліберальну модель охорони здоров’я, коли надання медичних послуг стане джерелом надходжень до Державного бюджету. За її словами, на таку модель необхідно від 17 до 40% ВВП. Така модель сприяє збільшенню видів медичних послуг для того, щоб заробляти, та обмежує доступ до медичної допомоги для значної кількості населення. На думку експерта, українська медицина не може собі дозволити перехід на ліберальну модель.

Валентина Очеретенко, голова правління Союзу захисту прав пацієнтів «Здорова нація», зазначила, що у багатьох країнах Європи та світу є закони про захист прав пацієнтів, в Україні ж такого закону, на жаль, немає. Тому пацієнти й медичні працівники об’єднуються, щоб домогтися змін на краще. Проте сьогодні штучно викопується прірва між пацієнтами і лікарями, лікарів виставляють як злодіїв, які не хочуть допомагати людям, бо отримують мало грошей. Це неправда.

Також доповідач висловилася проти скорочення державних цільових програм надання медичної допомоги на вторинному і третинному рівні та нагадала, що: «Основний принцип медицини — «не зашкодь», і це стосується також реформування медичної галузі. Збереження людських життів — це найголов­ніше завдання будь-якої реформи», — наголосила В. Очеретенко.

Людмила Расказова, сімейний лікар, представник Української асоціації сімейної медицини, наголосила на тому, що весь цивілізований світ іде шляхом розвитку сімейної медицини і підтримки сімейних лікарів. Це економічно вигідно для держави і для пацієнта. Але законопроект № 6327 зовсім викреслює сімейного лікаря зі штату. Його немає, а отже, немає основи надання первинної медичної допомоги, а тому немає цілісності системи. Проте українських сімейних лікарів з радістю приймають за кордоном, і багато з них їде туди працювати.

Водночас представники Української асоціації сімейних лікарів брали активну участь у розробці законопроектів № 2409 та № 7065, і це правильно, адже саме медикам доведеться працювати за вимогами цих законів. Вони зрозумілі, системні, і сімейні лікарі їх підтримують. Також вони підтримують профспілку, яка вимагає підвищити заробітну плату всім медикам, а не використовувати сімейних лікарів як штрейкбрехерів, які ведуться на популістські заяви і викликають конфлікт інтересів у медичній спільноті.

Наталія Шолойко, заступник директора Державної установи «Державний експертний центр МОЗ України», сказала: «Вважаю, що я маю право від імені Революції гідності, від імені тих медиків, які стояли на Майдані, тих, хто загинув у зоні АТО, підтримати цю команду своїм медичним та фармацевтичним досвідом. Але, як виявилося, фармацевтична спільнота і професіонали цій команді не потрібні. Ця команда не готова до діалогу. СОЗ та її фінансування доведено практично до критичної межі, і система знаходиться на грані фолу. У МОЗ України повернулися корупційні схеми при проведенні міжнародних закупівель, які стали більшими за попередні. Реформатори вирішили, що СОЗ України, керувати якою вони прийшли, є неораним полем, і їм дозволено виривати з корінням і знищувати все, що є. Але Україна — це держава, яка має власну СОЗ та свою фармацевтичну промисловість. На сьогодні вітчизняна фармацевтична промисловість фактично викинута за борт СОЗ і доводиться до зни­щення.

Медицина — це, перш за все, — духовність. І від нашої духов­ності, від того, як ми будемо ставитися до пацієнтів, залежить людиноцентричність СОЗ», — завершила свій виступ Н. Шо­лойко.

Андрій Гук, заступник директора Державної установи «Інститут нейрохірургії імені А.П. Ромоданова Національної академії медичних наук (НАМН) України, голова ради Медичної служби національного спротиву, закликав підтримати резолюцію Форуму, далі працювати над стратегією розбудови національної СОЗ України і спільно розробляти дорожню карту. «Крім нас, цього ніхто не зробить», — зазначив А. Гук.

Підтримати резолюцію форуму закликали присутніх також Костянтин Надутий, заступник голови правління Всеукраїнського лікарського товариства, член правління Української асоціації сімейної медицини, який зазначив, що медична допомога має бути доступною для всіх без винятку громадян України, і саме тому духовність має бути покладена в основу діяльності медичної галузі.

Святослав Ханенко, голова Київського відділення Української асоціації сприяння охороні здоров’я населення, нагадав, що громадська організація, яку він представляє, була сформована рік тому на Науковій конференції «Базові характеристики провідних систем охорони здоров’я в контексті визначення стратегії для України». Ця конференція була проведена разом з НАМН України, Українським союзом промисловців і підприємців, Об’єднанням організацій роботодавців України і Лігою страхових організацій України. Рішенням конференції було — об’єднати зусилля щодо формування національної стратегії охорони здоров’я України. І це відповідає рекомендаціям Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) — у державі має бути національна стратегія.

Робота була зосереджена на 6 основних компонентах СОЗ, а саме:

1. Надання послуг.

2. Медичний персонал.

3. Інформаційні СОЗ.

4. Доступ до основних лікарських засобів.

5. Фінансування СОЗ.

6. Управління.

Метою цієї роботи була розробка на основі рекомендацій ВООЗ базового основоположного законопроекту «Про національну стратегію системи охорони здоров’я України».

«Ми переконані в тому, що саме такий підхід до вирішення існуючих проблем СОЗ унеможливить поглиблення нинішньої кризи і дозволить в короткі терміни кардинально змінити ситуацію на краще. У зв’язку з цим ми пропонуємо:

1. Створювати громадські об’єднання та організації професіо­налів за основними компонентами СОЗ. Ми вже почали цю роботу.

2. Цим громадським об’єднанням працювати у форматі постійно діючої платформи сприяння формуванню національної стратегії СОЗ України.

3. Організувати систему професійної роботи над розробкою і прийняттям системоутворюючих законів за основними компонентами СОЗ.

4. Ініціювати створення Національного наукового інституту охорони здоров’я із залученням наукового потенціалу НАМН України.

5. Враховуючи гостроту нинішньої ситуації, вважаємо за необхідне формувати регіональні антикризові програми охорони здоров’я та медичного забезпечення на основі наявних напрацьованих та кращих міжнародних практик. Цю роботу вже розпочали в місті Києві.

6. Сформувати спільну позицію щодо механізмів, які дозволять у майбутньому взяти на себе відповідальність перед колегами і суспільством за стан справ у СОЗ.

7. Делегувати у майбутню владу найкращих молодих фахівців, що зможуть ефективно і відповідально реалізувати Національну стратегію охорони здоров’я України, розроблену професіоналами та підтриману учасниками платформи шляхом досягнення фахового і суспільного консенсусу», — зазначив С. Ханенко.

Віктор Степаненко, президент Української асоціації лікарів-дерматовенерологів і косметологів, висловив думку вузькопрофільних фахівців, членів вищезазначеної асоціації. «У разі набуття чинності урядового законопроекту № 6327 наші пацієнти будуть кинуті напризволяще, і нам — дивитися їм в очі», — зазначив В. Степаненко і поставив на розгляд питання висловлення недовіри в.о. міністра охорони здоров’я України Уляні Супрун.

«Без введення попередньо медичного страхування ні про яку реформу в медичній галузі говорити неможливо», — закінчив свій виступ В. Степаненко.

Далі на голосування було поставлено проект резолюції Форуму, який був підтриманий залом.

Олександр Устінов,
фото Сергія Бека