Урочисті заходи з нагоди відкриття З’їзду відбулися в залі Харківської філармонії. Відкрив зустріч професор Євгеній Педаченко, академік НАМН України, головний позаштатний спеціаліст Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України за спеціальністю «Нейрохірургія», директор ДУ «Інститут нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова НАМН України», віце-президент Всесвітньої федерації нейрохірургічних товариств (World Federation of Neurosurgical Societies). Він зазначив, що проведення З’їзду — визначна подія для всіх лікарів, науковців, медичних працівників, які присвятили своє життя нейрохірургії. Діяльність нейрохірургів безпосередньо пов’язана зі збереженням життя громадян, наданням спеціалізованої високотехнологічної допомоги при загрозливих для життя невідкладних станах, перш за все при травматичних ушкодженнях центральної та периферичної нервової системи. Нейрохірурги успішно опановують сучасні методи лікування при онкологічних захворюваннях головного і спинного мозку, вроджених вадах розвитку, захворюваннях і ураженнях хребта, спинного мозку, функціональних розладах тощо. Значна робота проводиться з надання спеціалізованої допомоги постраждалим під час збройного конфлікту на Сході України. На сьогодні немає жодного хірургічного втручання в світі, яке б не було апробоване українськими нейрохірургами.
Є. Педаченко підкреслив, що сьогодення ставить значні виклики перед нейрохірургами — реформування, підготовка кадрів, оптимізація нейрохірургічної мережі, — з якими вони неодмінно впораються і виправдають надії держави і суспільства. Він висловив подяку іноземним колегам за активну участь у роботі заходу, побажавши всім учасникам плідної праці на користь світової нейрохірургічної науки та практики.
Михайло Комаров, заступник начальника управління — начальник відділу організації високоспеціалізованої медичної допомоги Медичного департаменту МОЗ України, передав вітання від керівництва Міністерства з відкриттям З’їзду, присвяченого обговоренню найважливіших проблем сучасної нейрохірургії та визначенню перспектив подальшого реформування. Він звернув увагу, що майбутнє охорони здоров’я — за високотехнологічною медициною, що вимагає підготовки нової генерації лікарів з абсолютно новою ідеологією. Нейрохірургія — спеціальність, яка об’єднує високотехнологічні досягнення медицини — високоточну діагностику, сучасну хірургію, мікро- та кріохірургію, спрямовані на допомогу пацієнтам, які завдяки мистецтву лікування отримують нову якість життя.
Говорячи про досягнення нейрохірургічної науки і практики, М. Комаров зазначив, що існують й певні проблеми, які потребують негайного вирішення. Зокрема, необхідно розвивати питання організації нейрохірургічної допомоги, підготовки післяопераційного ведення та реабілітації пацієнтів, застосування в нейрохірургії сучасних методів лікування, навчання фахівців-нейрохірургів згідно з європейськими стандартами. М. Комаров підкреслив, що З’їзд є важливим державним заходом і науковою подією для всієї України. Українська нейрохірургія широко представлена у світовому товаристві, що свідчить про високий рівень наукових досягнень і авторитет українських фахівців за кордоном, увагу та пошану провідних іноземних спеціалістів до вітчизняних сучасних наукових надбань.
Зі словами привітання і побажання плідної праці звернувся академік Віталій Цимбалюк, президент НАМН України. Він висловив подяку всім нейрохірургам, особливо відзначивши тих, які надають допомогу пораненим в зоні АТО. До клінік за останні роки надійшла велика кількість поранених, і українські нейрохірурги всім надали своєчасну висококваліфіковану нейрохірургічну допомогу. Зокрема, В. Цимбалюк відзначив роботу Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені І.І. Мєчнікова, де нейрохірургічна допомога організована на дуже високому рівні.
В. Цимбалюк привітав всіх іноземних гостей, підкресливши, що, незважаючи на наявні труднощі, нейрохірурги повинні бути разом. Попри все, має перемогти інтелект і творчість — тільки в такому варіанті можливе майбутнє нашої держави.
Михайло Черняк, заступник голови Харківської обласної державної адміністрації, поздоровив всіх гостей з відкриттям З’їзду, висловивши сподівання на те, що цей захід стане надійним майданчиком для вирішення нинішніх проблем в нейрохірургії. Він подякував всім нейрохірургам, які працюють і роблять велику справу — рятують життя.
М. Черняк побажав учасникам З’їзду плідної роботи, нових ідей, обміну досвідом, здоров’я та миру.
Світлана Горбунова-Рубан, заступник Харківського міського голови з питань охорони здоров’я та соціального захисту населення, зазначила, що Харків має вагомі успіхи в нейрохірургії: тут працюють висококваліфіковані, добропорядні та віддані своїй справі спеціалісти.
Вона побажала гостям заходу миру, благополуччя, цікавої і якісної роботи, яка б приносила задоволення, спокою і впевненості в житті.
Професор Володимир Лісовий, член-кореспондент НАМН України, ректор Харківського національного медичного університету, привітав учасників З’їзду, підкресливши, що на Харківщині працюють лікарі, які представляють харківську вищу медичну школу — найстарішу в нашій країні.
Він побажав усій нейрохірургічній спільноті плідної праці та приємного спілкування.
Професор Володимир Смоланка, президент Української асоціації нейрохірургів (УАН), ректор Ужгородського національного університету, привітав всіх учасників з початком роботи З’їзду, під час якого будуть представлені досягнення української нейрохірургії. Він підкреслив важливість того, що УАН об’єднує нейрохірургів із багатьох регіонів нашої країни, людей старшого покоління, які зробили величезний внесок у розвиток нейрохірургії, але працюють й далі. Водночас українська нейрохірургічна спільнота складається зі значної кількості молодих талановитих нейрохірургів.
В. Смоланка звернув увагу на те, що програма З’їзду надзвичайно насичена, і висловив впевненість в тому, що важливими будуть не тільки прослухані доповіді, але й дискусії, обмін практичним досвідом, поради і неформальне спілкування.
На продовження свого виступу В. Смоланка побажав учасникам плідної, насиченої роботи під час форуму та гарного настрою, а також подякував іноземним колегам, які взяли активну участь в організації З’їзду, нагородивши їх почесною відзнакою УАН.
Після завершення урочистої частини учасники З’їзду мали можливість прослухати доповіді, присвячені актуальним питанням сучасної нейрохірургії. Так, професор Є. Педаченко ознайомив слухачів зі станом надання нейрохірургічної допомоги в Україні, зазначивши, що за 4 роки зменшилася кількість підконтрольних відділень (на 21%) та ліжок у них (на 24,7%), але, попри це, відносні показники ліжкового фонду значно не змінилися. Регіони України забезпечені нейрохірургічними ліжками нерівномірно: при середньому показнику 86 ліжок на 1 млн населення 9 областей знаходяться в межах забезпеченості до 50 ліжок, водночас в Києві на 1 млн населення припадає 250 нейрохірургічних ліжок, що перевищує середній показник майже в 3 рази. Станом на 1 січня 2017 р. в Україні функціонували 111 відділень, які надавали нейрохірургічну допомогу (більшість підпорядковані МОЗ та НАМН України).
Кількісний склад нейрохірургів за цей час зменшився на 159 лікарів (23,5%), проте це не вплинуло негативно на забезпеченість населення нейрохірургами, за рахунок, на жаль, зменшення чисельності населення цей показник навіть збільшився.
Є. Педаченко звернув увагу на те, що за 4 роки рівень госпіталізації у нейрохірургічні відділення збільшився на 7% і становив у 2016 р. 2504 особи на 1 млн населення, обсяг нейрохірургічних втручань зріс на 9%, хірургічна активність підвищилася на 3,4%. Такі зміни відбулися головним чином через збільшення допомоги хворим із дискогенними радикулітами та судинною патологією. Але попри те, що зросла кількість госпіталізованих та оперованих пацієнтів із нейроонкологічними хворобами, хірургічна активність при такій патології залишається на сталому, причому досить високому рівні (близько 70%). Гостра черепно-мозкова та спінальна травма відзначаються стабілізацією рівнів госпіталізації та оперування зі зменшенням хірургічної активності. Найвищі показники загальної та післяопераційної летальності відмічають при гострій черепно-мозковій травмі (ЧМТ) та судинних хворобах головного мозку (інсульті).
Пріоритетами нейрохірургічної допомоги залишається допомога при життєво небезпечних станах (тяжкій ЧМТ, хребетно-спинномозковій травмі, мозковому інсульті). Особливо актуальними є питання бойової та збройової нейротравми.
У рамках реалізації Національної програми «Запобігання та лікування серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань» (2006–2010 рр.), за даними ДЗ «Центр медичної статистики МОЗ України», у 2010 р. смертність від інсульту по Україні порівняно із 2006 р. зменшилася на 6,4 випадку на 100 тис. населення. Створено й оснащено регіональні інсультні центри у Львові, Донецьку, Одесі. Розроблено та затверджено клінічні протоколи, а також клінічні настанови, присвячені гострим порушенням мозкового кровообігу. Суттєво покращилися результати нейрохірургічного лікування при мозковому інсульті. Кількість пролікованих хворих у період 2006–2010 рр. зросла в 1,4 раза, в тому числі кількість оперованих пацієнтів — в 1,9 раза. При підвищенні хірургічної активності знизилися показники післяопераційної летальності (у 1,3 раза).
Говорячи про реформування нейрохірургічної служби України, Є. Педаченко звернув увагу на те, що при організації госпітальних округів для ефективної роботи потрібно 570 нейрохірургів, при створенні Excellent Centre — центрів з надання спеціалізованої нейрохірургічної допомоги (7–9 центрів у різних регіонах України) — 150 нейрохірургів, що потребує підготовки висококваліфікованих спеціалістів. Постає необхідність у реформуванні системи післядипломної підготовки кадрів — введення резидентури із нейрохірургії за Програмою підготовки у країнах Європейського Союзу. Потрібно подальше впровадження протоколів, настанов і стандартів, системи контрою за їх дотриманням. Важливим є обчислення вартості медичної послуги в нейрохірургії. Водночас реалізація принципу «гроші йдуть за пацієнтом» закономірно сприятиме припиненню дискусії з відомчою медициною, безболісному впровадженню єдиного медичного простору.
Про проблеми й перспективи післядипломної освіти нейрохірургів в Україні йшла мова в доповіді професора Миколи Поліщука, члена-кореспондента НАМН України, завідувача кафедри нейрохірургії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика. Він нагадав, що метою спеціалізованої навчальної програми є надання широкої бази знань, необхідних хірургічних і процедурних навичок та досвіду, формування професійної розсудливості в нейрохірургічній практиці, самокритики, вміння критично оцінювати свої результати, самостійного навчання, що сприятиме постійному професійному зростанню. Важливою є уніфікація підготовки нейрохірургів за європейськими стандартами, підвищення якості підготовки фахівців-нейрохірургів згідно з Хартією післядипломного навчання медичних спеціалістів за спеціальністю «Нейрохірургія», прийнятою Європейською спільнотою медичних фахівців.
Мінімальна тривалість навчання має становити 5 років, не менше 4 із них мають бути проведеними у нейрохірургічних клініках, близько 1 року необхідно присвятити вивченню суміжних дисциплін (хірургія, неврологія, нейрорадіологія, нейрофізіологія). Крім того, підготовка має включати вивчення основ інтенсивної терапії та особливостей нейрохірургії дитячого віку.
Клінічна ординатура (аспірантура) з нейрохірургії проводиться безпосередньо після закінчення інтернатури з нейрохірургії, для лікарів загальної практики та хірургів (травматологів) — після 3 років практичної роботи за фахом на конкурсній основі. Сертифікація знань нейрохірургів покладається на спеціальну комісію, після закінчення — складається іспит (відповідальність за прийнятий іспит несе постійна екзаменаційна комісія при МОЗ України). Обов’язкова участь асоціацій та іноземних фахівців.
Готувати резидентів можна тільки в муніципальних, публічних, державних лікарнях. Резидентура не проводиться в приватних, престижних лікувальних закладах та лікарнях страхових компаній, в них удосконалюють знання сертифіковані фахівці (програми субспеціалізації). Кількість резидентів у клініці та хворих на одного резидента повинна бути не більше 2–3. Резиденту необхідно виконати не менше 200 операцій самостійно (без врахування асистенцій), скласти письмовий звіт всіх хірургічних втручань, завірений відповідальною особою.
М. Поліщук зазначив, що тривалість підготовки резидентів, рекомендована робочою групою МОЗ України, становить 1 рік інтернатури з хірургії та складання КРОК-3, а також 4 роки інтернатури з нейрохірургії. Необхідна кількість підготовлених нейрохірургів щорічно визначається наявністю робочих місць, кількість ставок резидентів з нейрохірургії має бути фіксована. Критичний вік оперуючого нейрохірурга — 65 років.
Олександр Духовський, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Дитяча нейрохірургія», розповів про сучасний стан та перспективи розвитку дитячої нейрохірургії в Україні. Він зазначив, що протягом існування дитячої нейрохірургічної служби зберігаються такі основні тенденції, як збільшення кількості дитячого населення, якому надано нейрохірургічну допомогу, зростання кількості хворих із травматичними ураженнями, перинатальною та онкологічною патологією, зниження забезпеченості кваліфікованими фахівцями.
На сьогодні існує суттєвий дефіцит дитячих нейрохірургів (більш ніж в 10 регіонах України немає нейрохірургічних відділень, стан дитячої нейрохірургічної служби вкрай тяжкий), склалася непропорційна система надання високоспеціалізованої нейрохірургічної допомоги дитячому населенню України (на 1 дорослого нейрохірурга припадає майже 55 тис. пацієнтів на 10 тис. населення, на дитячого — майже 127 тис., що в 2,5 раза більше). Такий стан служби потребує вирішення низки питань, зокрема підготовки фахівців, відкриття спеціалізованих відділень у кожному регіоні (екстреної нейрохірургічної допомоги дітям), 5–6 Excellent Centre з концентрацією основних фінансових потоків, забезпечення сучасною апаратурою, впровадження сучасних технологій тощо.
За 2016 р. проліковано 12 706, прооперовано — 3910 дітей. Загальна летальність становила 0,5%, післяопераційна — 1,2%. Основними напрямками дитячої нейрохірургії залишаються гідроцефалія, вроджені вади нервової системи, нейроонкологія, наслідки гіпоксично-ішемічного ураження центральної нервової системи, рефрактерна епілепсія, фетальна та паліативна нейрохірургія.
Для вдосконалення надання допомоги дітям із нейроонкологічною патологією, вродженими вадами, гідроцефалією, резистентними епілепсіями, на думку доповідача, необхідні:
- організація взаємодії з соціальними службами;
- організація та фінансування променевої та радіотерапії, радіохірургії;
- оснащення операційних сучасною технікою;
- введення в штат нейрохірургічних відділень та центрів спеціалістів із нейрофізіології та онкології відповідно до міжнародних стандартів;
- внесення змін до Національного канцер-реєстру України;
- включення нейростимуляторів (VNS, DBS, SCS), баклофенових та морфінових портів у державні соціальні програми забезпечення хворих дітей-інвалідів та дітей з онкологічною патологією;
- організація дитячих хоспісів;
- розробка та впровадження протоколів надання допомоги пацієнтам з некурабельною патологією.
Володимир Білошицький, заступник директора з наукової роботи ДУ «Інститут нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова НАМН України», зауважив, що ЧМТ залишається актуальною проблемою: за статистичними даними, щороку в Україні ЧМТ отримують близько 100 тис. осіб. Наявних результатів лікування при цьому стані досягнуто завдяки впровадженню найсучасніших методів інтенсивної терапії, хірургічної техніки та реабілітації. Проте навіть у найсучасніших клініках розвинутих країн при тяжких формах ЧМТ не вдається досягти рівнів летальності менше ніж 30–40%.
Останніми роками досягнуто розуміння, що обнадійливі результати експериментальної розробки нових методів лікування ЧМТ дуже часто не реалізуються при впровадженні в клінічну практику. Як результат, на сьогодні Управлінням з нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів США (Food and Drug Administration — FDA) не схвалено жодного фармакологічного агента як засобу лікування при ЧМТ.
В. Білошицький зазначив, що підґрунтям для розробки нових лікувальних технологій є концепція розвитку первинних і вторинних уражень головного мозку при ЧМТ. Первинні ушкодження — незворотний процес, тоді як вторинні ушкодження тривають певний час, зумовлюючи наявність терапевтичного вікна, можуть перевищувати за об’ємом первинні ушкодження, роблять значний внесок у розвиток функціонального, зокрема когнітивного, дефіциту.
Головними завданнями в запобіганні та лікуванні вторинних уражень головного мозку при ЧМТ є обмеження обсягу загибелі нервових клітин та встановлення зв’язків між клітинами, що вижили (ремоделювання нейронних мереж). При лікуванні ЧМТ успіх матимуть мультимодальні (мультипотентні) терапевтичні агенти, як правило, поліпептидної природи, які діятимуть на різні механізми загибелі клітин і множинні фактори розвитку вторинних уражень головного мозку.
Головними напрямками розвитку фармакотерапії ЧМТ, на думку доповідача, є створення препаратів, що впливають на процеси нейропротекції (гальмування розвитку вторинних уражень головного мозку), репарації (ангіогенез, ріст аксонів і ремоделювання нейронних мереж, мієлінізація, синаптогенез, нейрогенез), регенерації (диференціювання стовбурових клітин у нейрони, глію й судинний ендотелій). Важливою також є розробка фармакотерапії стійкої симптоматики ЧМТ (когнітивних і психічних порушень, включаючи розлади пам’яті), переважно в хронічній стадії, шляхом модуляції нейротрансмітерних систем (дофамінергічної, холінергічної, адренергічної, серотонінергічної, глутаматергічної).
В. Білошицький навів результати досліджень, де показано, що прийом амантадину порівняно з плацебо пов’язаний із кращим відновленням свідомості у пацієнтів у вегетативному або мінімально свідомому стані (під питанням залишається ефективність у гострий період травми). Це перший і єдиний доказ ефективності фармакологічного агента у відновленні порушених функцій після ЧМТ з позицій доказової медицини. Застосування еритропоетину при субарахноїдальних крововиливах знижує частоту тяжкого вазоспазму, вторинних ішемічних ушкоджень, зменшує кількість гемотрансфузій, сприяє відновленню ауторегуляції кровотоку, його призначення при ЧМТ є безпечним і ефективним у зниженні госпітальної летальності. Кількамісячне (3; 8; 12 міс) застосування гормону росту у дозі 1 мг/добу зменшує дефіцит когнітивних функцій після ЧМТ. Застосування прогестерону у хворих із середньотяжкою і тяжкою ЧМТ зумовлювало зниження летальності у 30-денний термін після травми на 50%, сприяло поліпшенню наслідків тяжкої ЧМТ.
На сьогодні вищенаведені препарати не включено в інструкцію для лікування ЧМТ в Україні, тому при виборі терапії перевагу слід надавати препарату на основі нейропептидів, отриманих з очищених білків мозку.
У своєму виступі професор Людмила Дзяк, завідувач кафедри нервових хвороб та нейрохірургії факультету післядипломної освіти ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», звернула увагу на проблему лікування спонтанних інтрацеребральних геморагій (СІГ). Вона зазначила, що ця патологія асоціюється не лише з високими показниками розповсюдженості, але й смертності (особливо в перші 48 год). Тому пошук маркерів перебігу захворювання є актуальною проблемою не тільки для неврологів, але й нейрохірургів.
Показано, що найпереконливішим і незалежним предиктором смертності та клінічного результату є ріст гематоми (у перші 3 год відмічають приблизно у 30% пацієнтів). Результати інших досліджень свідчать, що гематома збільшується після розриву судини протягом 1 год — у 26% випадків, у перші 3 год — 73% випадків; кровотеча може продовжуватися до 24 год; приріст гематоми після закінчення 24 год стає менш помітним. Останні дослідження дозволили встановити структурні маркери — комп’ютерно-томографічний — ангіографічний симптом плями (spot sign) — моно- або мультифокальне вогнище накопичення контрасту в зоні гематоми, яке відсутнє на преконтрастних сканах, зникає при зупинці кровотечі, вказує на зону активної кровотечі. Симптом плями є незалежним фактором збільшення гематоми і поганих результатів.
Результати дослідження INTERACT2 дозволили встановити, що розповсюдження крові в субарахноїдальний простір є предиктором смерті та грубої інвалідизації протягом 90 днів.
Важливу роль у патофізіології СІГ відіграє запалення. Запальні маркери, такі як гіпертермія, підвищення рівня лейкоцитів, інтерлейкіну-6 та фібриногену, асоціюються з гіршими короткостроковими результатами. Високий рівень С-реактивного протеїну в плазмі крові в перші години після СІГ є достовірним предиктором як збільшення гематоми, так і несприятливих функціональних результатів.
Л. Дзяк підкреслила, що існує досить багато маркерів, на які треба звертати увагу при надходженні хворого до стаціонару, саме вони можуть допомогти визначити функціональні результати в ранній період протягом 48 год, коли летальність досягає 50%.
Експериментальні та клінічні дослідження змінили концептуальну парадигму про функціональний стан перифокальної зони після СІГ з ішемічної на метаболічну півтінь, яка характеризується низькими показниками мозкового кровообігу, загального засвоєння тканиною мозку кисню, фракції екстракції кисню. Ці параметри відображають стан метаболічного стресу, зумовленого мітохондріальною дисфункцією в поєднанні з іншими механізмами. З погляду практичного застосування важлива кількісна і якісна оцінка зони перифокальних змін, які також визначають тактику ведення хворих та своєчасну корекцію.
Л. Дзяк зазначила, що лікування СІГ залишається актуальною проблемою. Хірургічне втручання є виправданим, якщо воно зумовлює зниження летальності та покращує функціональні результати порівняно з консервативною терапією.
Для виявлення пацієнтів із ризиком збільшення гематоми необхідно проводити комп’ютерну томографію з контрастуванням. Принципи інтенсивної терапії СІГ базуються на запобіганні збільшенню об’єму гематоми, профілактиці та лікуванні пошкоджень навколишніх тканин мозку, активації процесів репарації й регенерації, які лежать в основі відновлювальних процесів.
Показано, що призначення рекомбінантного фактора згортання VII (rFVIIa) протягом 4 год після розвитку СІГ обмежує ріст гематоми, знижує смертність і покращує функціональні результати через 90 днів, незважаючи на незначне підвищення частоти тромбоемболічних побічних ефектів. Гемостатична терапія полягає у введенні вітаміну К, свіжозамороженої плазми, концентрату протромбінового комплексу і фактора rFVIIa.
Пацієнти з крововиливами в мозочок і відповідними неврологічними порушеннями або з компресією стовбура головного мозку, або гідроцефалією внаслідок обструкції шлуночкової системи потребують якомога скорішого хірургічного усунення крововиливу.
Л. Дзяк підкреслила, що терапія СІГ повинна бути спрямована на активацію процесів репарації та регенерації, які лежать в основі відновлювальних процесів. Доцільно призначення препаратів мультимодальної дії.
Програма З’їзду була дуже насиченою і охопила широке коло проблемних питань. Під час пленарних та секційних засідань, сателітних симпозіумів, лекцій та майстер-класів українські та іноземні фахівці приділили значну увагу нейрохірургії дитячого віку, нейротравматології, функціональній нейрохірургії, судинній нейрохірургії, нейрореабілітації, медицині болю, спінальній нейрохірургії, відновлювальній нейрохірургії, нейроонкології, нейроендоскопії, хірургії основи черепа, нейроанестезіології та інтенсивній терапії, організації надання нейрохірургічної допомоги, таргетній терапії гліобластоми. Особливу зацікавленість викликали преконгрес-курси з нейроонкології, під час яких іноземні та вітчизняні нейрохірурги поділися досвідом нейрохірургічного лікування та застосування різноманітних хірургічних тактик при пухлинах головного мозку, таламуса, верхівки піраміди скроневої кістки, медіальних відділів скроневої частки, пінеальної ділянки, краніофарингіомі, менінгіомі, аденомі гіпофіза, ембріональних та метастатичних пухлинах. У рамках форуму також пройшла Європейська школа медсестринства, під час якої значну увагу було приділено стандартизації сестринського процесу надання медичної допомоги тяжкохворим пацієнтам.
Проведення З’їзду, покликаного сприяти підвищенню кваліфікації фахівців, поглибленню та одержанню ними нових професійних знань, ознайомленню з сучасними технологіями та розробками в галузі нейронаук і можливостями їх практичного використання, безперечно, стало важливою подією в житті української нейрохірургічної спільноти. Учасники З’їзду відзначили, що отримані знання під час цього масштабного заходу обов’язково будуть втілені на практиці.
Марина Колесник,
фото автора
