Міністерством охорони здоров’я України затверджено стандарти медичної допомоги при посттравматичному стресовому розладі (ПТСР).
Документи включають:
1. Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Реакція на важкий стрес та розлади адаптації. Посттравматичний стресовий розлад».
2. Адаптовану клінічну настанову, засновану на доказах «Посттравматичний стресовий розлад».
В умовах ведення бойових дій на Сході України частота виникнення ПТСР може у кілька разів перевищувати середні показники. Тому заснована на доказах інформація про ПТСР та методи його сучасної діагностики та лікування є вкрай важливою.
Як відомо, ПТСР — це тяжкий психічний стан, що виникає внаслідок психотравматичних ситуацій (участь у військових діях, насильство або загроза смерті). Характерні для ПТСР симптоми — психопатологічні переживання та високий рівень тривоги — варіабельні та можуть зберігатися протягом тривалого часу.
Уразливими до ПТСР є не лише військові, але й члени їхніх родин, тимчасово переміщені особи та особи, які вимушені залишатися у зоні військового конфлікту.
Згідно з «Дослідницькими діагностичними критеріями» Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду (ВООЗ, 1992), гостра реакція на стрес (ГРС) (F43.0) — тимчасовий розлад, який розвивається у людини без будь-яких інших проявів психічних розладів у відповідь на незвичайний фізичний або психічний стрес і зазвичай стихає через кілька годин або днів; ПТСР (F43.1) визначається як відстрочена або затяжна реакція на стресогенні подію чи ситуацію винятково загрозливого або катастрофічного характеру, які можуть зумовити дистрес майже у будь-кого.
ГСР та ПТСР — розлади, які мають такі базові симптоми:
- повторне переживання — нав’язливі тривожні спогади про травматичну подію; кошмари; інтенсивні психологічні страждання або соматичні реакції, такі як підвищене потовиділення, прискорене серцебиття та паніка при нагадуванні про травматичну подію;
- уникнення і емоційне заціпеніння — уникнення занять, місць, думок, почуттів або розмов, пов’язаних з подією; обмежені емоції; втрата інтересу до звичайної діяльності; почуття відстороненості від інших;
- надмірне збудження — безсоння, дратівливість, труднощі з концентрацією уваги, надмірна настороженість, надмірний старт-рефлекс.
Крім того, ГСР включає в себе дисоціативні симптоми, такі як відчуження, емоційна глухість, дереалізація, деперсоналізація і дисоціативна амнезія.
Основна відмінність між ГСР (308.3) і ПТСР (309.81) за Діагностичною і статистичною настановою з психічних розладів 5-го перегляду (DSM-V) — це тривалість часового проміжку, що минув з моменту травматичної події. ГСР діагностують в період від 2 днів до 1 міс після травматичного інциденту, а ПТСР — не раніше ніж через місяць. ПТСР виникає після ГСР або латентного періоду, який може тривати від кількох тижнів до 6 міс або зрідка — до декількох років. Перебіг ПТСР визначається як гострий, коли симптоми зберігаються впродовж менше 3 міс, хронічний, коли симптоматика проявляється протягом 3 міс і більше. У випадках, коли початок симптомів спостерігається через 6 міс після травматичної події, розлад визначається як ПТСР із пізнім проявом. ПТСР має хвилеподібний перебіг. У більшості випадків пацієнти одужують, але інколи хвороба триває протягом багатьох років після катастрофи і трансформується в хронічну зміну особистості (F62.0).
Докладніше з документами можна ознайомитися тут.
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами http://www.moz.gov.ua/, http://www.dec.gov.ua/
