Нові можливості консервативної терапії та метафілактики сечокам’яної хвороби та інфекцій сечовивідних шляхів

Сечокам’яна хвороба та інфекції сечовивідних шляхів у структурі захворювань сечовидільної системи

У структурі урологічних захворювань з роками все більше зростає питома вага сечокам’яної хвороби (СКХ) та інфекцій сечовивідних шляхів (ІСШ). Статистичні дані свідчать, що поширеність СКХ в загальній популяції становить 5–20%, тоді як на ІСШ припадає >150 млн випадків щорічно [1].

Дані літератури також повідомляють, що СКХ та ІСШ часто поєднуються і посилюють перебіг одне одного. Найбільш яскравим прикладом подібної ситуації є поява струвитних (інфікованих) каменів, які утворюються у відповідь на інфекції, викликані бактеріями, що розщеплюють сечовину (найбільш часто — Proteus, Pseudomonas, Klebsiella) та за кілька місяців можуть переростати в коралоподібні камені.

Тому комбінація ІСШ та СКХ потребує одночасного проведення антибактеріальної терапії та знищення каменя тим чи іншим способом. Застосування антибіотиків за наявності конкременту може виявитися безуспішним, оскільки бактерії здатні персистувати в криптах на поверхні конкременту й утворювати біоплівки. Так, в США щорічно реєструють до 2 млн випадків захворювань, викликаних антибіо­тикорезистентними штамами бактерій, що додатково збільшує матеріальні витрати на забезпечення медичної допомоги приблизно до 20 млрд дол. США. Ключовою причиною зростання антибіотикорезистентності є нераціональне застосування антибактеріальних препаратів. У зв’язку з цим слід розуміти, що в ряді випадків при неускладнених формах СКХ можна утриматися від терапії антибактеріальними препаратами.

Антибіотикотерапія з обережністю призначається дітям та вагітним. Особливо це стосується лікування вагітних, які через анатомічні та патологічні зміни у верхніх сечовивідних шляхах більш схильні до розвитку ІСШ та СКХ. Процес гестації значною мірою обмежує терапевтичні можливості, бо далеко не всі лікарські засоби дозволені до застосування, а тривалі курси лікування можуть викликати неконтрольовані побічні ефекти, алергізацію вагітної і негативно впливати на плід. У такому випадку практично незамінним вважається застосування препаратів рослинного походження.

Щодо СКХ, на жаль, ні своєчасна діагностика, ні сучасні ендоскопічні та лапароскопічні методи лікування не запобігають повторному виникненню каменів. Добре відомий факт, що камені нирок мають чітку тенденцію до рецидиву в 50% випадків протягом 10 років з моменту появи першого епізоду. Дистанційна ударно-хвильова терапія (ДУХТ) залишається основним методом лікування СКХ, але результати останніх досліджень свідчать, що вона асоційована з негативними травматичними наслідками для паренхіми нирки з порушеннями її функції, запальними змінами, гематомами та високим ризиком склерозування нирки. Все це ускладнює менеджмент пацієнта і змушує лікаря вдатися до додаткових засобів, які б гарантували елімінацію конкрементів з сечових шляхів, забезпечували лікування та метафілактику СКХ та ІСШ. Саме тому фітотерапія посіла значне місце в сучасних рекомендаціях з лікування та профілактики неускладненої СКХ [2]. Перевага надається комплексним препаратам, які чинять протизапальну й антибактеріальну дію, виявляють діуретичний, літолітичний та спазмолітичний ефекти.

На сьогодні все більша кількість лікарів різних спеціальностей (урологи, гінекологи, терапевти, педіатри) застосовують фітопрепарати для лікування, профілактики та метафілактики СКХ та ІСШ. Пріоритетність рослинних засобів науково обґрунтована і базується на доведених перевагах порівняно із синтетичними препаратами, ключовими з яких є:

• мінімальні ризики розвитку побічних ефектів і ускладнень;
• ефекти синергізму (комбінація і потенціювання властивостей);
• можливість тривалого курсу лікування;
• широкий антимікробний спектр дії та активність щодо резистентної до синтетичних препаратів мікрофлори;
• доступність використання варіацій широкого спектру різних рослинних компонентів для досягнення необхідних клінічних ефектів.

Ці переваги лежать в основі створення сучасного полікомпонентного рослинного препарату Тутукон, який виробляє компанія «Мiguel Garriga С.А.» в Іспанії. Важливо відзначити, що стабільний інтерес до цього лікарського засобу з боку європейських фахівців протягом більше 80 років достовірно підтверджує його високу ефективність та безпеку.

Тутукон — інноваційний комбінований лікарський засіб рослинного походження. Він являє собою гідролат, отриманий шляхом дистиляції рослинної сировини водяною парою, що забезпечує збереження лікарських властивостей і разом з тим є безпечним для застосування у дітей, вагітних та осіб із цукровим діабетом, оскільки не містить у складі спирту та цукру. Клінічні ефекти препарату досягаються за рахунок наявності в його складі унікальної комбінації з 8 компонентів, завдяки чому він здатен впливати на всі ланки патогенезу СКХ і ІСШ, забезпечуючи 8 клінічних ефектів (табл. 1) [3]:

• літолітичний;
• протизапальний;
• діуретичний;
• антибактеріальний;
• спазмолітичний;
• антиоксидантний;
• нефропротекторний;
• седативний.

Таблиця 1. Рослинна лікарська сировина, що входить до складу препарату Тутукон

Активні речовини препарату забезпечують (табл. 2):

• бактерицидну дію: полісахариди у складі болдо, хвоща підвищують рівень мукополісахаридів (продукції гіалуронової кислоти і хондроїтину сульфату), які покривають стінки сечового міхура, перешкоджаючи адгезії мікроорганізмів; дубильні речовини ущільнюють епітелій і не дозволяють патогенним мікроорганізмам проникати в ниркову тканину; фталіди, флавоноїди, фенілкарбонова кислота та ефірні масла порушують функціональну і структурну цілісність мембран мікробних клітин;
• діуретичну: ефірні масла розширюють кровоносні судини нирок, стимулюють кровообіг в епітелії нирок, прискорюють швидкість клубочкової фільтрації; фенілкарбонові кислоти при потраплянні в просвіт ниркових канальців створюють високий осмотичний тиск, при цьому значно знижується реабсорбція води та натрію і нормалізується діурез;
• літолітичну: за рахунок флавоноїдів, органічних кислот та інших активних речовин препарат регулює кристало-колоїдний баланс: знижує концентрацію в сечі елементів, що сприяють утворенню каменів (щавлева кислота, кальцій) і підвищує рівень захисних колоїдів, які пригнічують процес їх утворення ( магній, калій, цитрат); впливаючи на муцин, Тутукон сприяє дезінтеграції конкрементів
• спазмолітичну: меліса, розмарин та болдо розслабляють гладку мускулатуру сечового тракту;
• протизапальну: забезпечується дією розмаринової кислоти, яка пригнічує синтез медіаторів запалення (простагландинів, гістаміну, брадикініну, тощо) або уповільнює їх вивільнення та активацію.

Таблиця 2. Властивості препарату Тутукон

Накопичено цікавий досвід застосування препарату Тутукон

Результати дослідження І.М Антонян (2015), О.В. Грищенко (2017) та І.А Жабченко (2015) свідчать, що застосування препарату Тутукон у пацієнтів з СКХ та у вагітних із гострою ІСШ в поєднанні з кристалурією чи з безсимптомною бактеріурією дозволяє отримати більш швидку клінічну відповідь, а саме:

• зменшити вираженість больового синдрому;
• нормалізувати діурез;
• знизити бактеріурію та лейкоцитурію;
• забезпечити елімінацію конкрементів у сечоводі [4, 5].

На фоні застосування препарату відмічають покращення загального самопочуття, зменшення вираженості болю в попереку, тягнучого характеру, набряків, зникнення дизуричних явищ, пов­ну елімінацію фрагментів конкрементів після ДУХЛ. Перевагою препарату є його сумісність з антибіотиками і спроможність потенціювати їх дію. Він безпечний для вагітних, дітей та хворих на цукровий діабет, що особливо важливо при необхідності тривалої терапії. Найбільше привертає увагу те, що Тутукон не є специфічним для певного виду уролітіазу, тобто діє на камені незалежно від їх мінерального складу.

Важливу роль препарату Тутукон в лікуванні СКХ представили в дослідженні С. Sahin та співавтори (2015). Вони ще раз показали, що причинами розвитку та прогресування СКХ є метаболічні порушення, ІСШ та хронічне запалення, які призводять до апоптозу епітеліальних клітин в сечовидільній системі та утворення кристалів. Тому вплив на подані вище фактори і повинен бути основною метою лікування пацієнтів з СКХ. В ході цього дослідження було встановлено, що за рахунок вираженої антиоксидантної дії, зниження рівня осадження кристалів й апоптичних змін, Тутукон може обмежувати утворення ниркових каменів та забезпечувати метафілактику СКХ [6].

У нещодавньому дослідженні Я.С. Наджимитдінова (2011) також доведено ефективність та безпеку лікарського засобу у дітей з конкрементами після проведення ДУХЛ: застосування препарату Тутукон дозволяло досягнути в більш короткі терміни стану «stone free», скоротити терміни лікування та реабілітації пацієнтів дитячого віку після дистанційної літотрипсії.

Таким чином, терапія із застосуванням препарату Тутукон являє собою новий етап у розвитку лікування і метафілактики СКХ та ІСШ, незалежно від етіологічних і патогенетичних факторів каменеутворення, який дозволений до застосування у вагітних та дітей [7]. Результати сучасних досліджень підтверджують ефективність та безпеку застосування препарату, що створює основу для його включення у схему комплексного лікування пацієнтів із СКХ та ІСШ [8]. Тутукон приймають за півгодини до основного прийому їжі тричі на добу. Лікування для кожного пацієнта визначається згідно із встановленим діагнозом і поточним станом, зазвичай терапія при СКХ триває 2–4 тиж, з метою метафілактики — 1–3 міс. Рекомендації щодо режиму дозування препарату зазначені в табл. 3.

Таблиця 3. Режим дозування препарату Тутукон

Список використаної літератури

• 1. National Institute for Health and Care Excellence (2019) Renal and ureteric stones: assessment and management. NICE guideline [NG118].
• 2. Türk C., Petřík A., Sarica K. et al. (2016) EAU Guidelines on Diagnosis and Conservative Management of Urolithiasis. Eur. Urol., 69(3): 468–474. doi: 10.1016/j.eururo.2015.07.040.
• 3. Набиева Д.А., Ризамухамедова М.З. (2014) Эффективность применения тутукона у больных подагрической нефропатией. Терапевтический вестник Узбекистана, 4: 165.
• 4. Жабченко І.А., Ліщенко І.С. (2015) Ефективність комбінованого рослинного уросептика в лікуванні інфекцій сечовивідних шляхів у вагітних. Здоровье женщины, 5(101): 10–13.
• 5. Антонян І.М., Зеленський О.І., Мегера В.В. та ін. (2015) Нові можливості медикаментозної терапії, що сприяє відходженню каменів при сечокам’яній хворобі. Здоровье мужчины, 2: 53–60.
• 6. Sahin C., Sarikaya S., Basak K. et al. (2015 Limitation of apoptotic changes and crystal deposition by Tutukon following hyperoxaluria-induced tubular cell injury in rat model. Urolithiasis, 43(4): 313–322. doi: 10.1007/s00240-015-0777-1.
• 7. Yuruk E., Tuken M., Sahin C. et al. (2016) The protective effects of an herbal agent tutukon on ethylene glycol and zinc disk induced urolithiasis model in a rat model. Urolithiasis, 44(6): 501–507. doi: 10.1007/s00240-016-0889-2.
• 8. Banov P., Ceban E., Tănase A. et al. (2014) Rezultatele utilizării preparatului TUTUKON în practica urologică. Ştiinţe Medicale, 4: 227–236.