Бактеріальний вагіноз: сучасний стан проблеми та огляд останніх міжнародних гайдлайнів

8 лютого 2021
37256
Резюме

У статі наведено огляд літератури та оновлені рекомендації щодо скринінгу на бактеріальний вагіноз серед вагітних та невагітних.

Сучасний стан проблеми

Бактеріальний вагіноз (БВ) — клінічний незапальний синдром, що виникає в результаті дисбалансу мікрофлори піхви, зокрема пов’язаний із посиленим ростом облігатно-анаеробних бактерій. БВ є одним із найпоширеніших захворювань нижніх відділів статевих шляхів у жінок репродуктивного віку (вагітних та невагітних) і найбільш поширеною причиною виділень із неприємним запахом з піхви [1]. БВ — дисбактеріоз вагінальної мікробіоти, що характеризується надмірним зростанням переважно анаеробної мікрофлори піхви (наприклад Gardnerella vaginalis, Prevotella spp., Atopobium vaginae, Mycoplasmahominis, Mobiluncus spp.), що призводить до витіснення лактобацил і підвищення рН піхви. Збільшення кількості аеробних і анаеробних бактерій із переважанням останніх пояснює назву «бактеріальний», а відсутність лейкоцитів (клітин, відповідальних за запалення) — «вагіноз».

Вагітність у зв’язку з її вираженими змінами гормонального статусу є відомим фактором ризику розвитку БВ. Статистичні дані свідчать, що серед вагітних у різних країнах світу частота БВ варіює від 10 до 40%. БВ характеризується персистуючим перебігом, що впливає на психологічний статус жінки та може призводити до потенційно серйозних наслідків як на індивідуальному, так і на популяційному рівні. Так, дані США свідчать, що популяційний ризик передчасних пологів у зв’язку з БВ становить близько 30% і оцінюється щорічно в 1 млрд дол. США [2]. Крім того, дані літератури свідчать, що БВ асоціюється зі значною кількістю акушерських та гінекологічних ускладнень, включно з передчасними пологами, передчасним розривом плодових оболонок, спонтанним абортом, хоріоамніонітом, післяпологовим ендометритом, інфікуванням рани після кесаревого розтину, післяопераційним інфекціям, а також субклінічним проявам запальних захворювань тазових органів.

Етіологія

Як відомо, мікрофлорою, що домінує у вагінальній екосистемі в нормі є Lactobacillus spp., кількість яких становить 105–107 КУО/мл (колонієутворювальних одиниць в 1 мл), що відповідає 95–98% усієї мікрофлори піхви, тоді як при БВ відбувається підвищення концентрації аеробних та анаеробних (Gardnerella, Prevotella та ін.) мікроорганізмів у десятки разів. Зазвичай перебіг БВ відбувається безсимптомно, однак при виникненні симптомів вони є неспецифічними і включають білуваті, рідкі, гомогенні виділення або вагінальний «рибний» запах, а також поєднання цих симптомів.

Вважається, що Lactobacillus забезпечує захист від інфекційних агентів, зокрема шляхом підтримання кислого рН піхви та забезпеченні наявності перекису водню у середовищі статевого тракту. БВ — полімікробний незапальний синдром, що пов’язаний зі зниженням концентрації лактобацил і, відповідно, збільшенням кількості патогенних бактерій, зокрема Gardnerella vaginalis, Mobiluncus species, Bacteroides, Prevotella species і Mycoplasma species.

Точна етіологія БВ залишається й досі невідомою, але сучасні дані свідчать проте, що формування біоплівки з Gardnerella vaginalis є важливим етапом переходу від нормальної мікрофлори піхви до БВ (рис. 1).

Рисунок 1. Патогенез БВ

Діагностика, скринінг та лікування

БВ — захворювання, діагноз якого може бути встановлений клінічно та мікробіологічно (рис. 2). Діагностичні критерії однакові для вагітних та невагітних.

Діагностичні критерії БВ (встановлюється за наявності будь-яких трьох із нижченаведених критеріїв):

  • Гомогенні вагінальні виділення із неприємним запахом;
  • рН вагінального секрету >4,5 (виміряно за допомогою pH-паперової смужки);
  • «рибний» запах після проведення амінного тесту (якщо не визначається, потрібно додати кілька крапель 10% розчину KOH до вагінальної проби);
  • при прямій мікроскопії мазка виявлення «ключових клітин» — вагінальних епітеліоцитів — з адгезованими на них грамваріабельними мікроорганізмами (>20% всіх епітеліальних клітин) [3, 4].

Іншими додатковими ознаками БВ є наявність у мазках, пофарбованих за Грамом, великої кількості вагінальних епітеліоцитів, різке зниження чи повна відсутність Lactobacillus spp., наявність грамваріабельної мікрофлори у великій кількості, відсутність лейкоцитів або їх наявність у невеликій кількості [5].

Золотим методом діагностики БВ була і залишається мікроскопія пофарбованого за Грамом препарату, яка оцінюється за допомогою:

  • Шкали Ньюджента: золотий стандарт для дослідження БВ, яка заснована на оцінці вмісту бактеріальних морфотипів у пофарбованому за Грамом мазку із піхви. Оцінка варіює від 0 до 10 (<4 є нормальним, 4–6 — проміжним, >6 вказує на БВ);
  • Критеріїв Хей-Айсон: засновані на результатах мазка, пофарбованого за Грамом, вони є більш зручними для використання у клінічній практиці. Крім того, критерії оцінюють і бактерії, не пов’язані з БВ. Критерії Хей-Айсон включають 4 ступені:

Ступінь 0 (нормальний результат): переважають морфотипи Lactobacillus.

Ступінь 2 (проміжний результат): наявна змішана флора (Lactobacillus та Gardnerella/Mobiluncus).

Ступінь 3 (БВ): переважають морфотипи Gardnerella або Mobiluncus, наявні ключові клітини, Lactobacillus в незначній кількості або відсутні.

Ступінь 4: не відноситься до БВ, наявні лише грам-позитивні коки, без лактобацил (аеробний вагініт).

Інші методи діагностики БВ включають комерційні тести:

  • OSOM BV Blue — тест на визначення рівня сіалідази, має чутливість 91,7%;
  • вагінальна панель BD MAXTM — аналіз на ампліфікацію нуклеїнових кислот на основі мікробіомів, який виявляє БВ, трихомонади та кандиди, має чутливість 90,7%.
Рисунок 2. Алгоритм менеджменту пацієнток із підозрою/підтвердженим БВ

Лікування

Оскільки результати попередніх досліджень щодо лікування пацієнток із БВ широко варіюють, серед офіційних даних його ефективності наявні великі розбіжності. Сучасна стратегія лікування у разі БВ орієнтована на індивідуалізований підхід і заснована на даних доказової медицини. Відповідно до гайдлайну Міжнародного союзу по боротьбі із захворюваннями, що передаються статевим шляхом (International Union Against Sexually Transmitted Infection — IUSTI), 2018 р. показаннями до лікування БВ є наявність клінічної картини БВ та/або позитивна пряма мікроскопія з/без симптомами БВ [7].

Рекомендовані схеми лікування БВ:

  • метронідазол 400–500 мг перорально двічі на добу протягом 5–7 днів або;
  • метронідазол гель (0,75%) інтравагінально один раз на добу впродовж 5 днів або;
  • кліндаміцин крем (2%) інтравагінально один раз на добу протягом 7 днів.

Альтернативні схеми лікування БВ:

  • метронідазол 2 г перорально в одноразовій дозі або;
  • аботинідазол 2 г перорально в одноразовій дозі або;
  • тинідазол 1 г перорально один раз на добу протягом 5 днів або;
  • кліндаміцин 300 мг перорально двічі на добу протягом 7 днів або;
  • деквалінію хлорид 10 мг, вагінальна таблетка, один раз на добу впродовж 6 днів.

Через місяць після лікування рекомендовано пройти повторне тестування, щоб гарантувати досягнення мети терапевтичних заходів.

Якщо проводиться лікування БВ з метою профілактики несприятливих наслідків вагітності, зокрема передчасних пологів, терапевтична стратегія повинна включати застосування метронідазолу у дозі 500 мг перорально двічі на добу протягом 7 днів або кліндаміцин 300 мг перорально двічі на добу протягом 7 днів. Місцеве (інтравагінальне) введення лікарських препаратів за таких показань не рекомендоване.

Сучасні рекомендації

Відповідно до рекомендацій Центрів з контролю та профілактики захворювань США (U.S. Centers for Disease Control and Prevention — CDC), обстеженню та лікуванню підлягають усі жінки із клінічною симптоматикою БВ, а також вагітні групи високого ризику [5]. Однак і досі залишається дискусійним питання проведення скринінгу та призначення лікування вагітним без клінічної картини БВ. Робоча група з профілактики захворювань в США (The U.S. Preventive Services Task Force — USPSTF) випустила оновлені рекомендації 2020 р. щодо скринінгу на БВ, в яких наведені положення менеджменту вагітних із/без ризику передчасних пологів (таблиця) [8].

Таблиця. Рекомендації USPSTF щодо скринінгу та лікування БВ у вагітних із/без ризику передчасних пологів

Рекомендації USPSTF щодо скринінгу та лікування БВ
Рекомендація Вагітні без високого ризику передчасних пологів* Вагітні з високим ризиком передчасних пологів
Діагностика Наявна достатня кількість доказів, що сучасні скринінгові тести, зокрема полімеразна ланцюгова реакція, можуть точно ідентифікувати БВ у вагітних
Користь раннього скринінгу та лікування Не рекомендоване проведення скринінгу серед вагітних, у яких немає підвищеного ризику передчасних пологів, оскільки відсутні прямі докази користі скринінгу на безсимптомний БВ у вагітних із метою зниження ризику для здоров’я. Однак наявні докази щодо ефективності лікування безсимптомного БВ антибактеріальними препаратами Не рекомендоване проведення раннього скринінгу серед вагітних із наявним ризиком передчасних пологів, оскільки недостатньо доказів щодо ефективності скринінгу на безсимптомний БВ з метою зниження ризику для здоров’я. Крім того, наявна обмежена кількість досліджень, які б оцінювали ефективність та безпеку раннього лікування пацієнтів із безсимптомним БВ
Несприятливі ризики пов’язані з раннім скринінгом та лікуванням
  • Відсутні докази щодо необхідності скринінгу на БВ у вагітних.
  • Наявні достатні докази того, що лікування БВ у вагітних призводить до незначного погіршення з боку матері, включно з розвитком вагінального кандидозу та шлунково-кишкового кандидозу. Крім того, деякі дані свідчать і про ризики з боку плода.
  • Загалом наявні достатні докази, які дозволяють вважати, що скринінг і лікування БВ несуть незначні ризики щодо здоров’я жінки
Оцінка Не рекомендоване проведення скринінгу на БВ у безсимптомних вагітних, які не належать до групи підвищеного ризику передчасних пологів USPSTF зазначає, що наявні докази є суперечливими і баланс користь–шкода щодо скринінгу на БВ серед безсимптомних вагітних із підвищеним ризиком передчасних пологів залишається невизначеним
*До осіб, які не мають підвищеного ризику передчасних пологів, належать вагітні, в анамнезі яких немає передчасних пологів або інших факторів, пов’язаних із передчасними пологами.

Таким чином, на сьогодні відсутня єдина думка щодо скринінгу та лікування БВ у загальній популяції вагітних із метою запобігання несприятливим наслідкам, зокрема передчасних пологів.

Нагадуємо, що Консультативний комітет з питань імунізації (Advisory Committee on Immunization Practices — ACIP) випустив оновлений гайдлайн 2020 р. щодо вакцинації дорослих осіб віком >26 років проти вірусу папіломи людини.

Список використаної літератури:

  • 1. Бойко Г.Б. (2012) Бактеріальний вагіноз: сучасний погляд на проблему. Укр. мед. часопис, 5(91): 91–93.
  • 2. Koumans E.H., Kendrick J.S. CDC Bacterial Vaginosis Working Group (2001) Preventing adverse sequelae of bacterial vaginosis: a public health program and research agenda. Sex Transm. Dis., 28(5): 292–297. doi: 10.1097/00007435-200105000-00011.
  • 3. Amsel R., Totten P.A., Spiegel C.A. et al. (1983) Nonspecific vaginitis. Diagnostic criteria and microbial and epidemiologic associations. Am. J. Med., 74(1): 14–22. doi: 10.1016/0002-9343(83)91112-9.
  • 4. Colonna C., Steelman M. (2020) Amsel Criteria. StatPearls, Jul. 13.
  • 5. Baloğlu E., Ozyazici M., Baloğlu A., Ova L. (2003) A randomized controlled trial of a new ovule formulation of ornidazole for the treatment of bacterial vaginosis. J. Clin. Pharm. Ther., 28(2): 131–136.
  • 6. Bradshaw C.S., Tabrizi S.N., Fairley C.K. et al. (2006) The association of Atopobium vaginae and Gardnerella vaginalis with bacterial vaginosis and recurrence after oral metronidazole therapy. J. Infect. Dis., 194(6): 828–836.
  • 7. Sherrard J., Wilson J., Donders G. et al. (2018) 2018 European (IUSTI/WHO) International Union against sexually transmitted infections (IUSTI) World Health Organisation (WHO) guideline on the management of vaginal discharge.
  • 8. USPSTF (2020) Screening for Bacterial Vaginosis in Pregnant Persons to Prevent Preterm Delivery. Clinician Summary of USPSTF Recommendation, Apr. Int. J. STD. AIDS, 29(13): 1258–1272. doi: 10.1177/0956462418785451.