Актуальність
Фібриляція передсердь (ФП) є найпоширенішою стійкою аритмією, що характеризується некоординованою електричною активністю передсердь із подальшим прогресуванням їх скорочувальної функції. ФП на електрокардіограмі характеризується відсутністю зубця Р, наявністю хвиль f, які варіюють за амплітудою, частотою і формою, нерегулярне скорочення шлуночків (частота скорочень яких залежить від електрофізіологічних властивостей атріовентрикулярного вузла, тонусу вегетативної нервової системи і препаратів, що застосовуються пацієнтом) та, як правило, вузькими комплексами QRS. Залежно від тривалості пароксизмів ФП виділяють пароксизмальну, персистуючу і постійну форми. Зазвичай ФП починається з пароксизмальної форми і поступово прогресує в постійну. При цьому фактори, що визначають тривалість пароксизмів, а також імовірність її прогресування, залишаються до кінця не вивченими. Тож, проведено дослідження, мета якого — оцінити фактори ризику, пов’язані з тривалістю епізодів та подальшим прогресуванням захворювання у пацієнтів із пароксизмальною ФП.
Методи
У дослідження залучено 206 пацієнтів з реєстру RACE V, яким було імплантовано петлевий реєстратор або кардіостимулятор. Період аналізу становив з червня 2016 по грудень 2017 р.
Критерії включення у дослідження: вік пацієнта >18 років, наявність пароксизмальної ФП, <10 років встановлення діагнозу ФП, максимальна оцінка CHA2DS2-VASc — 5, відсутні інші показання до призначення антикоагулянтної терапії. Пацієнти, включені у дослідження, повинні були мати хоча б два задокументовані епізоди ФП у минулому році або один задокументований епізод у поєднанні із двома симптоматичними епізодами у минулому році.
Результати
Загалом у дослідження було залучено 206 пацієнтів із пароксизмальною формою ФП, середній вік становив 64±9 років, з яких 85 (42%) — жіночої статі. Медіана анамнезу ФП становила 2,1 (0,5–4,4) року, а середня кількість балів за шкалою CHA2DS2VASc — 1,9.
За період спостереження у третини пацієнтів взагалі не реєструвалися епізоди ФП. Встановлено, що пацієнти з тривалими (>12 год) пароксизмами здебільшого були чоловіками з більшою кількістю або тяжчим перебігом коморбідних захворювань (наприклад серцева недостатність, ішемічна хвороба серця), а також з вищим індексом маси міокарда лівого шлуночка. Порівняно з вихідними характеристиками до кінця 6-го місяця спостереження 62% пацієнтів залишалися стабільними, у 22% відзначали збільшення тривалості пароксизмів, у 3% аритмія стала персистуючою і у 16% — реєструвався деякий регрес аритмії (менша кількість нападів ФП).
Висновок
У виконаному аналізі реєстру RACE V виявлено, що:
- Пароксизмальна ФП має неоднорідні епізоди пароксизмів.
- У пацієнтів із тривалішими епізодами ФП виявлені тяжчі коморбідні захворювання.
- У значної кількості пацієнтів із пароксизмальною ФП прогресування захворювання було незначним (протягом періоду дослідження).
Таким чином, дані виконаного аналізу продемонстрували значну гетерогенність пацієнтів із пароксизмальною ФП. Дослідники вважають, що отримані результати можуть стати приводом для створення нової класифікації ФП з урахуванням відмінностей, виявлених у цьому аналізі. Крім того, у пацієнтів із тривалішими епізодами ФП виявлені тяжчі коморбідні захворювання. Прогресування ФП виявляли лише у незначної частини пацієнтів.
- Ruben R.D.W., Ömer E., Rienstra M. et al. (2020) Temporal patterns and short-term progression of paroxysmal atrial fibrillation: data from RACE V. EP Europace, 22(Iss. 8): 1162–1172 (https://doi.org/10.1093/europace/euaa123).
Анна Хиць
