Лікарське самоврядування: зроблено ще один крок до його впровадження

27 лютого 2019
1459
Резюме

Під час засідання Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я (далі — Комітет), яке відбулося 26 лютого 2019 р., народні депутати прийняли рішення рекомендувати Верховній Раді України підтримати у першому читанні проект Закону «Про лікарське самоврядування» (№ 8250). Авторами законопроекту, зареєстрованого у Парламенті 6 квітня 2018 р., були народні депутати України Ольга Богомолець, Олег Мусій, Андрій Шипко, Олексій Мушак, Сергій Мельничук, Тетяна Бахтеєва, Ігор Шурма, Юрій Савчук, Євген Рибчинський, Ірина Констанкевич, Олександр Біловол, Валерій Дубіль.

Доповідав по цьому законопроекту народний депутат України, заступник голови Комітету, голова Підкомітету з питань євроасоціації Олег Мусій. Він зазначив, що законопроекти на тему лікарського самоврядування реєструються у Верхов­ній Раді України протягом вже останніх 10 років. Законопроект що виноситься на голосування, доопрацьовано 8 разів після численних зауважень. Він руйнує монополію управління Міністерства охорони здоров’я України над професією лікарів. Тому він важливий з точки зору професійної медичної лікарської спільноти, Національної лікарської ради, фахових асоціацій і товариств, які його підтримали. До того ж цей документ отримав міжнародну підтримку.

Ольга Богомолець, народний депутат України, голова Комітету, наголосила, що цей законопроект розробляла величезна лікарська академічна спільнота, і він стимулюватиме відповідальність за якість надання медичної допомоги та за професійний саморозвиток лікарів.

Чому це важливо

Запровадження лікарського самоврядування — важлива складова побудови ефективної та стійкої системи охорони здоров’я населення, перед­усім медичного обслуговування — спрямовано на забезпечення професійних прав і професійної відповідальності лікарів, створення умов для належної лікарської практики та захисту прав пацієнтів на безпечну та високоякісну медичну допомогу.

Європейські прагнення України у сфері охорони здоров’я, підвищення рівня безпеки та захисту здоров’я людини як перед­умови сталого розвитку та економічного зростання, розвитку демократії та ринкової економіки, визначені положеннями глави 22 «Громадське здоров’я» Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, що охоплює, «зміцнення системи охорони здоров’я України та її потенціалу, зокрема шляхом впровадження реформ…».

Згідно з Резолюцією 27-ї Всесвітньої медичної асамблеї (Мюнхен, 1973) з доповненнями Резолюції 35-ї Всесвітньої медичної асамблеї (Венеція, 1983), умови роботи медичних працівників повинні визначатися позиціями лікарських товариств, лікарям мають бути гарантовані моральна, економічна та професійна незалежність, а медичне товариство повинно бути адекватно представлене в усіх державних інститутах.

Цей законопроект пропонує розв’язання зазначених питань в українських умовах, що особливо актуально під час старту реформ в охороні здоров’я України. Кардинальні зміни в системі управління і фінансування медичної галузі потребують паралельного запровадження ефективних засобів контролю і протидії корупції, до яких, як свідчить усталений світовий і європейський досвід, відноситься професійне самоврядування — важливий інструмент публічної політики.

Цілі та завдання проекту

Мета прийняття законопроекту — впровадження професійного самоврядування лікарів та наділення органів лікарського самоврядування відповідними повноваженнями у сфері регулювання лікарської діяльності й контролю їх професійної відповідальності.

Завдання законопроекту — адаптація законодавства України до світової та європейської практики з метою створення збалансованої системи захисту права пацієнта на безпечну та якісну медичну допомогу шляхом врегулювання питань здійснення лікарської практики, професійної відповідальності лікарів за її належне провадження і дотримання етичних вимог, розв’язання протиріч і суперечок шляхом медичного арбітражу та медіації.

Буде створено самоврядну лікарську організацію

Законопроект дає можливість шляхом створення в Україні самоврядної лікарської організації збалансувати відносини між основними учасниками ринку медичних послуг, що створюється, а також збільшити відкритість і публічність системи управління в галузі охорони здоров’я, що сприятиме сталості й прогнозованості функціонування системи охорони здоров’я в Україні.

Для чого необхідно прийняття законопроекту

Прийняття законопроекту є необхідним заходом щодо нівелювання соціально-політичних ризиків, зокрема корупційних, які можуть виникнути у ході реформування національної системи охорони здоров’я.

Суть законопроекту

Законопроект передбачає введення спеціальної термінології, визначення правових, організаційних та фінансово-економічних засад запровадження лікарського самоврядування, а також порядок формування та функціонування органів лікарського самоврядування.

Зокрема, законопроектом пропонується запровадити такі терміни:

  • автономія лікарів професійна — засадничий принцип здійснення професійної лікарської діяльності, який означає, що лікар у процесі здійснення лікарської практики діє виключно в інтересах свого пацієнта, згідно зі своїми знаннями і етичними нормами, а втручання держави, роботодавців та інших суб’єктів в цю діяльність не допускається;
  • арбітраж медичний — процес розв’язання спорів між пацієнтом і лікарем або лікарем і лікарем із винесенням рішення, обов’язкового для сторін;
  • етичний кодекс лікаря — зведення етичних норм і правил поведінки лікаря у взаємодії з пацієнтами, колегами, представниками інших медичних професій у процесі професійної діяльності;
  • єдиний реєстр лікарів України (далі — Реєстр лікарів) — база даних, яка містить відомості про всіх лікарів, які мають право на здійснення лікарської практики в Україні, та адмініструється уповноваженим органом лікарського самоврядування.
  • лікарське самоврядування — професійне самоврядування лікарів, яке забезпечується гарантованим державою правом лікарів самостійно вирішувати питання своєї професійної діяльності й реалізується шляхом створення в порядку, встановленому цим Законом, організації самоврядування лікарів (далі — ОСВЛ);
  • лікар — фізична особа, яка здійснює лікарську практику на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом та іншими законодавчими і нормативними актами;
  • лікар-стажист — особа, яка має повну вищу медичну освіту, та продовжує освіту за формою післядипломної підготовки (інтернатури, резидентури іншої форми спеціалізації), встановленої відповідними нормативними актами для отримання дозволу до складання кваліфікаційного іспиту за однією з лікарських спеціальностей і права на здійснення лікарської практики;
  • лікар-наставник — лікар, уповноважений ОСВЛ на здійснення нагляду й опіки за проходженням інтернатури лікарем-­інтерном або резидентури лікарем-резидентом та дає рекомендацію щодо допуску лікаря-інтерна чи лікаря-резидента до складання кваліфікаційного іспиту;
  • лікарська практика — вид професійної діяльності у сфері охорони здоров’я, що здійснюється лікарями, які отримали право на здійснення лікарської практики у порядку, встановленому цим Законом;
  • належна лікарська практика — виконання професійних обов’язків лікаря з дотриманням етичних і наукових стандартів якості та застосуванням науково обґрунтованих методів лікування згідно з правилами, процедурами, які забезпечують належний результат;
  • право на здійснення лікарської практики — визнання упов­новаженим органом лікарського самоврядування права особи, яка має завершену медичну освіту і внесена до Реєстру лікарів, проводити лікарську практику у визначений законодавством спосіб;
  • професійна відповідальність — відповідальність лікаря за дотримання етичних норм і правил належної лікарської практики, яка контролюється і забезпечується органами лікарського самоврядування;
  • свідоцтво на право на здійснення лікарської практики — документ, який надає лікареві право провадити лікарську практику;
  • сертифікація освітніх заходів у системі безперервного професійного розвитку лікарів — добровільна процедура оцінки якості освітніх заходів безперервного професійного розвитку лікарів, яка здійснюється органами лікарського самоврядування на замовлення суб’єкта надання таких заходів;
  • уповноважений професійної відповідальності — виборна посадова особа ОСВЛ, яка керує роботою комісії з належної лікарської практики та організовує роботу стосовно професійної відповідальності лікарів.

У законопроекті чітко окреслені засади лікарського самоврядування, які, відповідно до резолюції Всесвітньої медичної асамблеї, визначають пріоритет інтересів і прав пацієнта, права лікаря на належні умови здійснення лікарської практики та корпоративний захист цього права, а також корпоративну відповідальність ОСВЛ за належну професійну діяльність усіх її членів і організації в цілому.

У проекті Закону визначені засади, принципи та завдання лікарського самоврядування, які полягають, зокрема, у наданні, зупиненні та припиненні права на здійснення лікарської практики; веденні обліку і контролю безперервного професійного розвитку лікарів; незалежному здійсненні лікарської практики і захисті лікарської честі, участі у розвитку системи охорони здоров’я України, участі у розробці та впровадженні медичних стандартів і нагляді за їх дотриманням, а також представлене детальне правове регулювання здійснення зазначених завдань.

Так, завданнями лікарського самоврядування є:

1) здійснення нагляду і опіки за лікарями-інтернами, лікарями-резидентами при проходженні ними інтернатури, резидентури;

2) надання, зупинення та припинення права на здійснення лікарської практики, ведення обліку лікарів, які отримали це право, а також лікарів-інтернів та лікарів-резидентів;

3) ведення обліку і контролю безперервного професійного розвитку лікарів;

4) сертифікація навчальних заходів безперервного професійного розвитку;

5) участь у розвитку системи охорони здоров’я України, ініціювання необхідних змін на основі об’єктивних даних і передового досвіду;

6) участь у формуванні кадрової політики у сфері охорони здоров’я та визначенні потреби у лікарських кадрах, формуванні держзамовлення на додипломну освіту, участь в управлінні якістю додипломної освіти;

7) забезпечення умов для реалізації права лікарів на безперервний професійний розвиток;

8) забезпечення лікарів інформацією щодо можливостей працевлаштування;

9) захист лікаря від втручання у здійснення лікарської практики і лікарської честі;

10) участь у розробці та впровадженні медичних стандартів і протоколів та в нагляді за їх дотриманням;

11) організація страхування професійної відповідальності лікарів;

12) піклування про лікарів, які досягли пенсійного віку чи втратили працездатність і потребують опіки та догляду за станом здоров’я, неналежним фінансовим станом чи за інших обставин;

13) представництво лікарського самоврядування в Україні таза її межами.

У законопроекті окреслено порядок формування та функціонування органів лікарського самоврядування, передбачено демократичний і незалежний способи їх формування та узгодження інтере­сів різних фахових субспільнот (лікарі-спеціалісти, лікарі загальної практики, лікарі-стоматологи) шляхом діяльності відповідних лікарських палат та їх спільного органу — фахової лікарської ради.

На думку членів Комітету, прийняття проекту Закону сприятиме удосконаленню системи управління охороною здоров’я, поліпшенню стану та якості надання медичної допомоги, підвищенню рівня безпеки пацієнтів, формуванню належної лікарської практики.

Як підкреслила О. Богомолець: «Цей закон відповідає світовій практиці й стимулюватиме підвищення відповідальності лікарів за якість лікування».

Зазначимо, що на сьогодні в Україні не існує системного страхування професійної відповідальності лікарів, і саме лікарська самоврядна організація може взяти на себе цю відповідальність.

Також члени Комітету відхилили законопроекти від 24 квітня 2018 р. «Про професійне самоврядування медичних професій в Україні» (№ 8250-1), поданий народними депутатами Оксаною Юринець, Олександром Черненком та Ігорем Васюником, а також від 24 квітня 2018 р. «Про основи професійного самоврядування у сфері охорони здоров’я» (№ 8250-2), поданий народними депутатами Іриною Сисоєнко, Оксаною Корчинською, Олексієм Кириченком, Тарасом Кремінем, Оксаною Юринець, Сергієм Березенком, Костянтином Яриничем, Ігорем Васюником, Андрієм Шипко. Народні депутати — члени комітету зазначили, що ці законопроекти не є повною мірою альтернативними, а можуть бути подані як самостійні проекти законів.

Олександр Устінов,
фото Сергія Бека